Справа № 952/818/25
25.02.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики.
В обґрунтування позову вказано, що 17.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3178505397-122401 в електронній формі з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав позику в розмірі 2 000,00 грн. та зобов'язався повернути грошові кошти надані у позику та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Також, 21.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір № 100723027, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн. та зобов'язався повернути грошові кошти надані у позику та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Крім цього, 03.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77574548 в електронній формі з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав позику в розмірі 6 000,00 грн. та зобов'язався повернути грошові кошти надані у позику та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами позики належним чином не виконав.
18.01.2022 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-01/22, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021. 10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021. Заборгованість відповідача за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 складає у загальному розмірі 13 934,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11 934,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021. 10.03.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 складає у загальному розмірі 166 058,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 146 058,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Проте позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 143 058,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 123 058,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
27.01.2022 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики №77574548 від 03.09.2021. 10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики №77574548 від 03.09.2021. Заборгованість відповідача за договором позики №77574548 від 03.09.2021 складає у загальному розмірі 20 437,80 грн, з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики; 14 328,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 96,00 грн. - інфляційні збитки; 13,80 грн. - 3 % річних.
Посилаючись на вищевказане, позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 у загальному розмірі 13 934,00 грн., за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 у загальному розмірі 143 058,00 грн., за договором позики №77574548 від 03.09.2021 у загальному розмірі 20 437,80 грн., а всього стягнути 177 429,80 грн. Позивач також просить стягнути на свою користь із відповідача понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 20.11.2025 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (без виклику), за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Від представника відповідача адвоката Кучинської В.В. надійшов на адресу суду відзив, за яким було визнано кредиту заборгованість частково в межах строку дії кредитних договорів, оскільки жодних угод про продовження строку їх дії позивачем не надано, пролонгація без участі відповідача не можлива. Доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кожною із позик та зміну дати повернення суми позики матеріали справи не містять. Твердження позивача , що відсотки за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, є хибними. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння зокрема позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування позикодавець нараховував саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Крім того, представник відповідача посилається на те, що згідно вимог ч.3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за споживчим кредитом не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Також в силу ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за споживчим кредитом не може перевищувати половини суми одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Посилаючись на вказане, представник відповідача вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 у загальному розмірі 5 092,00 грн.; за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 у загальному розмірі 30 300,00 грн.; за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 у загальному розмірі 7 363,50 грн.. Також представник вказує, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Крім того адвокат Кучинська В.В. вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. є надмірними та явно завищеними, не відповідають критеріям співмірності й розумності. В свою чергу представник відповідача надала попередній розрахунок суми судових витрат, яку відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи, який складає 11 000,00 грн. та повідомила, що докази на підтвердження цього будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду згідно вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Позивач ТОВ «Коллект Центр» надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У цій відповіді зазначено, що укладаючи з первісними кредиторами договори позики відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику. При укладенні кредитних договорів, його сторонами було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови, зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, не виказував, не звертався до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. Відсотки, нараховані за Договором, є законно встановленою платою за користування кредитом, а не санкціями за невиконання чи неналежне виконання умов договору, обмеження щодо стягнення яких міститься в ч.ч. 2,3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». До відповідача не застосовувались жодні штрафні санкції чи інші заходи відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором. Нарахування відсотків здійснювалось виключно у межах умов кредитних договорів первісними кредиторами, які відповідач добровільно погодив. Крім того, позивач ТОВ "Коллект Центр" заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаних Договорів про відступлення права вимоги. Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Відповідач частково визнає позовні вимоги, проте ніяких активних дій та звернень до позивача (первісного кредитодавця) з приводу мирного врегулювання спору (проведення реструктуризації боргу, проведення акту звірки) так і не було здійснено. Відтак, витрати позивача на правничу допомогу були неминучими та є обґрунтованими. Спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов'язаної з тривалим невиконанням умов договорів позики. Виходячи з цього та з урахуванням норм чинного законодавства України відсутні будь-які підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача.
Представник відповідача адвокат Кучинська В.В. надала заперечення на відповідь на відзив, в якому вказала, що вона підтримує всі доводи, вказані у відзиві на позов та просила задовольнити позов частково та саме у тих розмірах, які були зазначені нею у відзиві на позов.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (без виклику), відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.
Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3178505397 в електронній формі з використанням відповідачем електронного підпису у відповідності до вимог с т. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого відповідач отримав позику в розмірі 2 000,00 грн., із строком повернення на 14 днів, тобто до 01.10.2021, із базовою відсотковою ставкою за користування позикою - 1,95 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Також договором позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства і закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства.
17.09.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав за договором позики № 3178505397-122401 кошти в розмірі 2 000,00 грн. на зазначену ним банківську картку № НОМЕР_1 , номер транзакції - НОМЕР_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічного оператора платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon», з відміткою «транзакцію виконано успішно».
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» станом на 18.01.2022 (тобто на дату відступлення права вимоги), заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 3178505397-122401 становила в загальному розмірі 2 546,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 546,00 грн. - заборгованість за відсотками.
18.01.2022 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 18-01/22, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі Реєстру Боржників від 18.01.2022, Витягом з Реєстру Боржників до вказаного вище договору факторингу та копією платіжної інструкції про оплату ТОВ "Вердикт Капітал" коштів на користь ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» за отримане право вимоги заборгованості за цим договором факторингу.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 18-01/22 від 18.01.2022 до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 2 546,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 546,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 становив станом на 10.01.2023 (день відступлення права вимоги) в загальному розмірі 13 934,60 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики; 11 934,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування позикою (за період з 18.01.2022 по 23.02.2022, відсоткова ставка 3,9 % в день).
10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та позивачем ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого позивач ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Набуття ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Акта зарахування зустрічних однорідних вимог, Реєстру Боржників до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, Додаткової угоди № 1 до цього договору, Змін в Реєстр боржників.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису .
Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття підпис у сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Як вбачається зі змісту укладеного 17.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 договору позики №3178505397-122401, цей документ відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Матеріалами справи підтверджується, що кошти у розмірі 2 000,00 грн. за цим договором позики були перераховані на вказану відповідачем банківську картку. Вказані факти визнаються відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що він згоден з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, після укладення вказаних вище договору факторингу та договору відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Коллект Центр" набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за тілом позики становить 2 000,00 грн., ця сума заборгованості за тілом позики була визначена первісним позикодавцем ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та залишилася незмінною після відступлення прав вимоги як ТОВ "Вердикт Капітал", так і позивачу ТОВ "Коллект Центр". Цю ж суму заборгованості за тілом позики просив стягнути позивач з відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов визнала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики у розмірі 2 000,00 грн. та не заперечувала проти його стягнення з відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що відповідач не сплатив заборгованість за тілом позики у розмірі 2 000,00 грн. ні первісному позикодавцю, ні позивачу.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 із ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» договору позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, отримання відповідачем коштів позики у розмірі 2 000,00 грн., факт переходу до ТОВ "Коллект Центр" від первісного позикодавця ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» права вимоги заборгованості до відповідача за договорами факторингу та відступлення прав вимоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем визнано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" за вказаним договором позики заборгованість за тілом позики у розмірі 2 000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою на дату відступлення права вимоги у розмірі 11 934,00 грн. за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Твердження позивача про те, що відсотки за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, є хибними. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 вказала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З наявного у матеріалах справи договору позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 вбачається, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив саме 14 днів, тобто до 01.10.2021. У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором дійсно підписав цей договір та погодив, що строк кредитування становить саме 14 днів, до 01.10.2021.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування, визначеного підписаним відповідачем договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, як первісний позикодавець ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», так і наступні кредитори ТОВ "Вердикт Капітал" та позивач ТОВ "Коллект Центр" нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Частиною 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Відповідно до п.п. 2.3 договору позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 базова процентна ставка за позикою фіксована - 1,95 % від суми позики за кожен день користування позикою. Умовами договору позики передбачено, що строк позики: до 01.10.2021 (14 днів).
Враховуючи вказане вище у сукупності, умови договору позики, те, що після закінчення строку кредитування як у первісного позикодавця, так і у наступних кредиторів, яким було відступлено право вимоги, зокрема у позивача, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, те, що протягом строку користування позикою 14 днів відсотки за користування позикою нараховуються у розмірі 1,95 % на день, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 546,00 грн (2 000,00 грн. тіла позики х 1,95 % х 14 днів = 546 грн).
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за цим договором позики у загальному розмірі 2 546,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 546,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою.
Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77574548 в електронній формі з використанням відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, на підставі якого останній отримав позику в розмірі 6 000,00 грн., із строком повернення на 30 днів, тобто до 03.10.2021, із базовою відсотковою ставкою за користування позикою - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.
03.09.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав за вказаним вище договором позики грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. на зазначену ним банківську картку № НОМЕР_1 , номер транзакції - НОМЕР_3 -102b-4d3c-ae30-08649490e442, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» № 32796/47.1 від 18.08.2025.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" станом на 27.01.2022 (день відступлення права вимоги), заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 становила в загальному розмірі 20 328,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 14 328,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою.
27.01.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики № 77574548 від 03.09.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі Реєстру Боржників від 27.01.2022, Реєстру Боржників та Витягу з Реєстру Боржників до вказаного вище договору факторингу і копією платіжного доручення про оплату ТОВ "Вердикт Капітал" коштів на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за отримане право вимоги заборгованості за цим договором факторингу.
10.01.2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та позивачем ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого позивач ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики № 77574548 від 03.09.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 становила станом на 10.01.2023 (день відступлення права вимоги) в загальному розмірі 20 437,80 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 14 328,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (на 27.01.2022), 13,80 грн. - 3 % річних, 96,00 грн. - інфляційні збитки (нараховані на підставі ст. 625 ЦК України).
Набуття ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Акта зарахування зустрічних однорідних вимог, Реєстру Боржників до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, Додаткової угоди № 1 до цього договору, Змін в Реєстр боржників.
Як вбачається зі змісту укладеного 03.09.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 договору позики №77574548, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що також не заперечується представником відповідача у відзиві на позов. Матеріалами справи підтверджується, що кошти у розмірі 6 000,00 грн. за цим договором позики були перераховані на вказану відповідачем банківську картку, що також не заперечується останнім. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що він згоден з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування.
Після укладення вказаних вище договору факторингу та договору відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Коллект Центр" набув право вимоги до відповідача.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за тілом позики становить 6 000,00 грн., ця сума заборгованості за тілом позики була визначена первісним позикодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та залишилася незмінною після відступлення прав вимоги як ТОВ "Вердикт Капітал", так і позивачу ТОВ "Коллект Центр". Цю ж суму заборгованості за тілом позики просив стягнути позивач з відповідачки.
Представник відповідача у відзиві на позов визнала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики у розмірі 6 000,00 грн. та не заперечувала проти його стягнення з відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що відповідач не сплатив заборгованість за тілом позики у розмірі 6 000,00 грн. ні первісному позикодавцю, ні позивачу.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 із ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" договору позики № 77574548 від 03.09.2021, отримання відповідачем коштів позики у розмірі 6 000,00 грн., факт переходу до ТОВ "Коллект Центр" від первісного позикодавця ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги заборгованості до відповідача за договорами факторингу та відступлення прав вимоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем визнано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" за вказаним договором позики заборгованість за тілом позики у розмірі 6 000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою на дату відступлення права вимоги у розмірі 14 328,00 грн. суд дійшов такого висновку.
З наявного у матеріалах справи договору позики від 03.09.2021 вбачається, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив саме 30 днів, тобто до 03.10.2021. У відзиві на позов відповідач підтвердив, що він своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором дійсно підписав цей договір та погодив, що строк кредитування становить саме 30 днів - до 03.10.2021.
Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики після 03.10.2021 матеріали справи не містять.
Твердження позивача у відповіді на відзив про те, що автоматична пролонгація строку кредитування за договором позики від 03.09.2021 у зв'язку із понадстроковим користуванням позикою відбулася на підставі положень Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", які розміщені на офіційному веб-сайті цього товариства та з якими погодився відповідач, підписавши цей договір позики, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 викладено правовий висновок про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 розумів та погодився з відповідними умовами Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", в редакції, яка на день підписання договору позики від 03.09.2021 була розміщена на офіційній веб-сторінці цього товариства.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів пролонгації строку кредитування за договором позики від 03.09.2021.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування, визначеного підписаним відповідачем договором позики від 03.09.2021, як первісний позикодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", так і наступні кредитори ТОВ "Вердикт Капітал" та позивач ТОВ "Коллект Центр" нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Відповідно до п. 2 договору позики від 16.03.2021 базова процентна ставка за позикою фіксована - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Пунктом 2 цього договору позики передбачено, що строк позики - 30 днів, а саме до 03.10.2021.
Враховуючи вказане вище у сукупності, умови договору позики, те, що після закінчення строку кредитування як у первісного позикодавця, так і у наступних кредиторів, яким було відступлено право вимоги, зокрема у позивача, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, те, що протягом строку користування позикою 30 днів відсотки за користування позикою нараховуються у розмірі 1,99 % на день, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 77574548 від 03.09.2021, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 3 582,00 грн (6 000,00 грн. тіла позики х 1,99 % х 30 днів = 3 582,00 грн).
Оскільки заявлені розміри інфляційних втрат у розмірі 96,00 грн. та 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 13,80 грн. нараховані на підставі ст. 625 ЦК України у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач у цій частині визнав позов у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути ці кошти з ОСОБА_1 на користь позивача.
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за договором позики від № 77574548 від 03.09.2021 підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за цим договором позики у загальному розмірі 9 691,80 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 3 582,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, 96,00 грн. - інфляційні втрати, 13,80 грн. - 3 % річних.
Щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 100723027 від 21.08.2021 суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2021 ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнив анкету-заяву на кредит, на підставі якої цього ж дня між ним і ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір про споживчий кредит № 100723027 в електронній формі з використанням відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Сума кредиту становить 20 000,00 грн., надається на строк 29 днів, дата повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом - 19.09.2021. Пільгова відсоткова ставка за користування позикою в межах строку кредитування - 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період пролонгації договору в разі коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до п. 2.3.1.1 договору передбачено право пролонгації договору на пільгових умовах, а п. 2.3.1.2 визначає пролонгацію на стандартних (базових) умовах.
Згідно з п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору.
Анкета-заява на кредит № 100723027 від 21.08.2021 містить особисті дані позичальника ОСОБА_1 , зокрема, дата його народження, ідентифікаційний номер, номер паспорту, номер телефону та електронна пошта, адреса реєстрації та проживання, щомісячні доходи. Також в Анкеті-заяві міститься детальна інформація щодо процесу оформлення та розгляду заяви позичальника похвилинно, час підписання договору.
Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.
Довідкою ТОВ «МІЛОАН» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_1 .
Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується квитанцією № 1740652066 від 21.08.2021 LiqPay.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення, наданою ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що в період з 22.08.2021 по 19.09.2021 нарахування відсотків відбувалось у розмірі 2 грн. в день, тобто за ставкою 0,01% в день. В період з 20.09.2021 по 18.11.2021 нарахування відсотків відбувалось у розмірі 1 000 грн. в день, тобто за ставкою 5,00% в день. Заборгованість відповідача склала 80 058,00 грн. (20 000,00 грн. тіло кредиту, 60 058,00 грн. проценти).
30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір №30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100723027 від 21.08.2021.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» здійснено нарахування відсотків по вказаному кредиту і загальна заборгованість склала 166 058,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. тіло кредиту, 146 058,00 грн. проценти. Відповідачем не здійснювалось погашення боргу по кредиту вказаному товариству.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу у справі право вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100723027 від 21.08.2021. Загальний розмір заборгованості відповідача на момент відступлення права вимоги становить 166 058,00 грн.
Позивачем нарахування за договором не здійснювалося, що вбачається із розрахунку заборгованості.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що сторонами в кредитному договорі визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредиту, розмір відсотків та комісії, загальні витрати за кредитом, строк дії договору, умови його пролонгації.
Також встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, підписавши кредитний договір відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредиторів за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений, а грошові кошти не були би перераховані.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
Як вбачається із наданого відзиву відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Встановлено, що боржник не виконала зобов'язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернула, відсотки за користування такими коштами та комісію за видачу кредиту не сплатила.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Судом встановлено, що на підставі договору факторингу від 30.11.2021 та договору відступлення прав вимоги від 10.03.2023 позивач набув права вимоги до відповідача за договором кредиту №10723027 від 21.08.2021.
Враховуючи викладене судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов'язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.
Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідачем визнається факт порушення ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту.
При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості первісного кредитора, які містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 20 000,00 грн. Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Так Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що строк дії договору - 29 днів.
Пунктом 2.3 договору визначено умови щодо пролонгації строку кредитування, на пільгових та стандартних умовах. Зокрема пункт 2.3.1.2 передбачає пролонгацію на стандартних (базових) умовах, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але на строк не більше 60 днів. При цьому, у період такої пролонгації проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у пункті 1.6 цього договору.
Тобто за умовами договору протягом 29 днів нараховуються передбачені пунктом 1.5.2 договору проценти за пільговою ставкою 1,25 %, за наступні 60 днів (у разі пролонгації) передбачені пунктом 1.6 договору за ставкою 5 %.
При цьому, умовами договору не передбачено пролонгації строку кредитування більше, ніж на 60 днів, а отже, не передбачено і нарахування процентів за користування кредитом поза межами цього строку.
Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять.
З урахуванням продовження строку користування кредитом після спливу строку кредитування нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитом за період з 22.08.2021 по 18.11.2021 у розмірі 60 058,00 грн. відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування ( 29 днів строк кредиту та 60 днів з урахуванням пролонгації) та розміру процентної ставки.
Проте подальше нарахування процентів ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в сумі 86 000 грн. є неправомірним та не відповідає умовам договору.
Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.
Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 86 000,00 грн. за договором № 100723027 не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому вимога про стягнення заборгованості по кредиту у вказаній сумі не підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи відповідача про нарахування відсотків з порушенням вимог ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі, що перевищує подвійний розмір отриманого кредиту, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Отже, вказане в ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження стосується саме штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань, а саме щодо стягнення неустойки (штрафів, пені) і жодним чином не поширюється на відсотки за користування кредитними коштами.
Зі змісту договору про споживчий кредит № 100723027 від 21.08.2021 вбачається, що у розділі 4 договору передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме нарахування неустойки (штраф, пеня) за порушення зобов'язань та нарахування процентів відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України.
Однак, в тексті позову позивачем наведені складові загальної заборгованості ОСОБА_1 , що складаються із заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) та відсотках за користування кредитом. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про нарахування відповідачу неустойки за порушення виконання ним зобов'язань за договором у виді штрафу або пені чи нарахування відсотків відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що доводи відповідача щодо невідповідності розміру нарахованих відсотків вимогам ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», спрямовані виключно на уникнення обов'язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому такі доводи суд відхиляє.
У зв'язку із викладеним, заперечення відповідача про застосування вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачають штрафи, пеню та інші санкції несправедливими та такими, що не підлягають застосуванню, не є слушними та не стосуються даної справи, оскільки жодних вимог про стягнення штрафів, пені чи інших санкцій позивачем не заявлено. Зустрічного позову щодо визнання умов договору несправедливими відповідачем не подано.
Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже суд приходить до переконання, що вимоги позивача за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 80 058,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 20 000,00 грн., заборгованість за процентами 60 058,00 грн.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 у загальному розмірі 2 546,00 грн.; за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 у загальному розмірі 9 691,80 грн. та за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 у розмірі 80 058,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн..
З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 52% з розрахунку: 92 295,80 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 177 429,80 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 52% (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1 259,65 грн. з розрахунку: 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) х 52% (відсоток задоволених позовних вимог).
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту першого частини третої зазначеної статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право подати відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу представником позивача надано такі документи:
- договір № 01-07/24 про надання правової допомоги від 01.07.2024, який укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає дане адвокатське об'єднання Товариству;
- прайс-лист адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» із зазначеннями наданого виду послуг та їх вартості;
- заявку на надання юридичної допомоги №170 від 01.09.2025 адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» ТОВ «Коллект Центр»;
- витяг з акта № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 за вказаним договором про надання правничої допомоги, де вартість наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 становить: надання усної консультації з вивченням документів (2 год.) - 4 000,00 грн; підготовка пропозицій (3 год.) - 6 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (5 год) -15 000,00 грн., а всього на загальну суму 25 000,00 грн.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п'ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кучинська В.В. у відзиві на позов заявила клопотання про зменшення витрат на правову допомогу за результатами розгляду справи, зазначивши, що витрати на правничу допомогу є надмірними та явно завищеними, не відповідають критеріям співмірності й розумності.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд враховує, що справи щодо стягнення заборгованості з боржників за кредитними договорами є типовими та ідентичними за своїм змістом, а сама позовна заява у даній справі не є значною за обсягом та не містить складних або нетипових правових питань. Вказана категорія справ є поширеною у судовій практиці, що свідчить про відсутність необхідності у проведенні детального аналізу значної кількості документів або наданні тривалих консультацій для підготовки відповідного процесуального документа.
Окрім цього, суд враховує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, який перебуває у вільному доступі, наявні численні судові рішення в аналогічних справах, у яких ТОВ «Коллект Центр» зверталося до боржників з тотожними за змістом позовними вимогами, що також свідчить про стандартність та повторюваність відповідної правової роботи.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України та практикою Європейського суду з прав людини.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично наданих адвокатських послуг, часткове задоволення позову, а також принципи розумності та справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Суд також бере до уваги, що позовні вимоги у даній справі були задоволені частково, що відповідно до положень статті 141 ЦПК України є підставою для пропорційного розподілу судових витрат між сторонами.
Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу відповідно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5 200,00 грн. з розрахунку: 10 000,00 грн. (сума задоволеного судом розміру правової допомоги) х 52% (відсоток задоволених позовних вимог).
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором позики № 3178505397-122401 від 17.09.2021 у загальному розмірі 2 546,00 грн.; заборгованість за договором позики № 77574548 від 03.09.2021 у загальному розмірі 9 691,80 грн. та заборгованість за кредитним договором № 100723027 від 21.08.2021 у розмірі 80 058,00 грн., а всього стягнути 92 295,80 грн. (дев'яносто дві тисячі двісті дев'яносто п'ять грн. 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі: у виді судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 259,65 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять грн. 65 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200,00 грн. (п'ять тисяч двісті грн. 00 коп.).
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Є.І. Яценко