Справа № 369/4908/24 Головуючий у І інстанції Янченко А.В.
Провадження №22-ц/824/2444/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
11 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Приходька К.П.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної затопленням квартири,
У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шоха С.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної затопленням квартири.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач - ОСОБА_2 , є власником однокімнатної квартири, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка є власницею однокімнатної квартири на 4му поверсі, що розташована за адресою АДРЕСА_2 .
Квартира відповідачки знаходиться над квартирою позивача.
12 грудня 2023 року стався витік води у квартирі відповідачки, в результаті якого було пошкоджено квартиру позивача. Даний факт підтверджується Актом №12 про залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (вихідний номер 381 від 12.12.2023 р.), що складено ОСББ «Кольоровий», яке здійснює управління будинком. Копія Акту додається.
Відповідачка від підписання акту відмовилась, про що вказано в Акті.
В той же час відповідачка ОСОБА_1 власноручно склала, підписала і надала представнику позивача ОСОБА_3 розписку за якою зобов'язалась сплатити відповідачу 41000,00 грн у період з 12.12.2023 по 12.02.2024 р. Дана сума мала бути сплачена на відшкодування заподіяної шкоди квартирі позивача.
Відповідачка дані кошти не сплатила.
З метою встановлення розміру матеріальної шкоди ОСОБА_3 (представником позивача) було замовлено Висновок експерта та за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження було складено Висновок експерта №2-01/2024 від 25.01.2024 р., відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, що завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 становить 97491,00 грн.
За проведення експертного дослідження було сплачено 10000,00 грн.
До 12.02.2024 р. відповідачка не сплатила ніяких коштів.
12.02.2024 р. на адресу відповідачки було направлено вимогу про проведення оплати (копія додається). Даний лист направлявся відповідачці на всі відомі адреси та повернувся без вручення.
Вказує, що в результаті залиття квартири у позивача суттєво погіршився стан здоров'я, зокрема - підвищився артеріальний тиск та посилився стрес. На переговори з відповідачем стосовно відшкодування завданої матеріальної шкоди та на пошук експертів було витрачено значний час, багато фізичних та душевних сил, крім того на проведення експертизи та оплату послуг адвоката позивач теж поніс значні для нього витрати. Враховуючи похилий вік позивача та завдання втрат здоров'ю, які виникли через незаконні дії відповідачки, неправомірну її поведінку та відмову від відшкодування заподіяної шкоди, введення в оману позивача стосовно наміру відшкодувати заподіяну шкоду через видачу розписки, яку вона сама ж і не виконала та ухилення від будь-яких дій для якнайшвидшого відновлення пошкоджень у квартирі позивача. Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінює у 10 000,00 грн.
Крім того, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов'язання в сумі 41000,00 грн граничний строк сплати визначений як 12.02.2024 р., просив стягнути інфляційні витрати склали:123,00 грн та 3% річних: 131,07 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнено з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 матеріальну шкоду від затоплення квартири та витрати на визначення розміру збитку від такого затоплення в розмірі 107 745 грн 07 коп., інфляційні витрати у розмірі 123 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 131 грн 07 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн 00 коп.
Стягнено з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2 725 грн 20 коп.
Стягнено з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп.
Стягнено з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 - 10 000 грн 00 коп. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи та 1 348 грн 57 коп. - компенсацію витрат пов'язаних з викликом судового експерта у судове засідання. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулась представник- адвокат Гапека Т.В., яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги наводить заперечення щодо висновків суду першої інстанції про доведення позивачем факту заподіяння йому діями відповідача майнової шкоди та розміру такої шкоди.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що акт про залиття від 12 грудня 2023 року, як представником власника квартири ОСОБА_2 підписаний ОСОБА_3 , при цьому жодних документів на підтвердження повноважень останнього не надано, що свідчить про те, що акт було складено без потерпілої особи.
Скаржник вказує також на безпідставність позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних та невідповідність висновків суду першої інстанції в цій частині вимогам матеріального права. Зазначає, що розписка, складена ОСОБА_1 та подана позивачем до суду, не породжує будь-яких грошових зобов'язань, позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованими, а оскаржуване рішення в частині задоволення таких вимог підлягає скасуванню.
Представник відповідача у скарзі також висловлює свою незгоду із визначеним висновком експерта розміром майнової шкоди, оскільки на її думку, він не відповідає реальним збиткам, які було завдано внаслідок залиття. Зазначає, що відповідача не було повідомлено про дату огляду оцінювачем квартири, її не запрошували до квартири під час огляду оцінювачем, а тому у неї є сумніви щодо достовірності встановленого оцінювачем розміру відшкодування матеріальної шкоди. Фототаблиці, які містяться у висновку, є нечіткими, нечитабельними та відповідно з них не можливо встановити об'єктивні обставини, які мали місце. А наведений кошторис свідчить не про вчинення дій спрямованих на локалізацію пошкоджень, завданих залиттям, а фактичне проведення ремонту всій квартирі.
Вказує, що суд першої інстанції відмовив стороні відповідача в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Крім того, звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи у зв'язку із долученням судом до матеріалів справи доказів, які були подані позивачем із порушенням процесуального порядку. В подальшому, суд першої інстанції не надав належної оцінки таким доказам, які подавались позивачем на підтвердження завданої моральної шкоди, дійшов помилкових висновків про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Представник позивача - адвокат Шоха С.І. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо наведених у скарзі доводів, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Щодо повноважень ОСОБА_3 на участь у складанні Акту, представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 має довіреність від ОСОБА_2 (копія долучалась до матеріалів справи разом з позовною заявою), зі змісту якої очевидно, що ОСОБА_2 доручає ведення справ щодо затоплення квартири ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до норм Житлового кодексу України (ст.ст. 64, 156) та Цивільного кодексу України (Глава 17 та ст. 405), члени сім'ї власника квартири які проживають у квартирі прирівнюються у правах до власника квартири, а тому той факт, що апелянт ставить під сумнів право ОСОБА_3 (сина власника квартири) на участь у вирішенні питань щодо квартири і її затоплення, не можуть слугувати підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.
Щодо нібито не доведення належними доказами спричинення позивачу моральної шкоди, вказує, що бездіяльність відповідача, яка полягає в невідшкодуванні матеріальної шкоди позивачу, заподіяної відповідачкою, протягом тривалого терміну - понад два роки, свідчить про порушення прав позивача та про спричинення йому моральної шкоди.
Звертає увагу суду, що відповідачем не були подані суду докази на спростування розміру матеріального збитку, визначеного висновком експерта №2-01/2024 від 25.01.2024 року або інші причини затоплення.
В той же час, та обставина, що відповідачем ставились під сумнів всі документи, які подавав позивач по справі, натомість не надаючи жодних доказів того, що існують інші документи, які б свідчили про відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу чи встановлювали інший розмір заподіяних збитків, не може бути підставою для призначення по справі нової експертизи.
Решту доводів апеляційної скарги вважає безпідставними, просить залишити її без задоволення. А рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гапека Т.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Крім того, представник відповідача просила розглянути клопотання, подане до Київського апеляційного суду 21 листопада 2025 року, про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам КНІДСЕ, на вирішення експертизи поставити питання:
- Які пошкодження об'єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , виникли внаслідок залиття та який їх обсяг?
- Який розмір матеріального збитку, завданого власнику квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , , внаслідок її залиття, що мало місце 12 грудня 2023 року?
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шоха С.А. проти задоволення апеляційної скарги у судовому засіданні заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також, просила відмовити в задоволенні клопотання про призначення по справі судової експертизи, посилаючись на те, що таке клопотання було заявлено представником відповідача у суді першої інстанції і суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши думку учасників справи з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.
Згідно частин першої - третьої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У даній справі позивачем разом із позовною заявою до суду першої інстанції подано висновок за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження №2-01/2024 від 25.01.2024 року, складений судовим експертом Комашко Р.В. на замовлення позивача, яким визначено розмір матеріальної шкоди, що завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_6 - 97 491,00 гривень. (том 1 а.с. 22-52)
З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зафіксованої в протоколі судового засідання від 11 грудня 2024 року, представнику відповідача - адвокату Гапеці Т.В. відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи. Свою відмову місцевий суд мотивував тим, що в матеріалах справи наявний висновок експерта з цих же питань, експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, питання, які викликають у представника відповідача сумніви можуть бути вирішені судом шляхом допиту експерта в судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим такий висновок суду, оскільки наведені представником відповідача у клопотанні про призначення експертизи сумніви у правильності висновку №2-01/2024 від 25.01.2024 року не можна вважати обґрунтованими. Та обставина, що відповідачка не була присутня під час проведення судовим експертом обстеження квартири позивача, не є підставою для визнання такого висновку неналежним доказом.
З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано залишив клопотання без задоволення.
За відсутності сукупності передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав для призначення по справі судової експертизи та з огляду на правильність вирішення даного питання судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Гапеки Т.В. про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що однокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2015 року № 50582441, серії НОМЕР_1 , квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
Квартира відповідачки знаходиться над квартирою позивача, що не заперечувалось сторонами.
Відповідно до Акту № 12 про залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , затвердженого Правлінням ОСББ «Кольоровий» за вихідним № 381 від 12.12.2023 року, 12.12.2023 року у квартирі АДРЕСА_7 , та на праві власності належить ОСОБА_2 , сталося залиття з приміщення квартири АДРЕСА_8 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . В результаті обстеження вище розташованої квартири № 32 виявлено причину залиття квартири. На день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі № 23 постраждали: кімната 1, коридор, кухня, ванна. Власник квартири №32 ОСОБА_1 ознайомилась зі змістом Акту, від його підпису відмовилась без пояснення причин, що підтверджувалося підписами присутніх під час складання Акту.
Згідно довіреності, складеної 08.01.2024 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Січовою Т.І., зареєстрованої в реєстрі за № 37, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноважив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провести реєстрацію права власності довірителя на квартиру, представляти його інтереси з питань відшкодування збитків, завданих довірителю внаслідок затоплення квартири.
З метою встановлення розміру матеріальної шкоди ОСОБА_3 , як представником позивача за довіреністю, було замовлено Висновок експерта.
Так, за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження судовим експертом Комашком Романом Вікторовичем було складено Висновок експерта №2-01/2024 від 25.01.2024 року, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, що завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 становить 97 491,00 грн.
Як встановлено з висновку та підтверджено судовим експертом Комашком Романом Вікторовичем у судовому засіданні 29.07.2025 року, будівельно-технічне експертне дослідження проводилось судовим експертом методом порівняння наданих матеріалів із даними отриманими під час обстеження на місці, при проведенні обстеження застосовувалися візуальний та інструментальний (вимірювальний) методи, обстеження проводилося експертом на місці у присутності ОСОБА_3 , фотокартки приміщення на його частин були зроблені безпосередньо судовим експертом.
12.02.2024 року на адресу відповідачки ОСОБА_1 від ОСОБА_2 було направлено вимогу щодо понесених позивачем матеріальних збитків від залиття його квартири та повідомлено позивачем відповідачці, що розмір матеріальної шкоди, що завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 становить 97 491,00 грн, запропоновано їй сплатити зазначені кошти на картковий рахунок позивача.
В матеріалах справи також наявні підтвердження направлення зазначеної вимоги відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, яке було повернуто йому за закінченням терміну зберігання.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка та її представник не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надала суду належних та допустимих доказів того, що залиття відбулося з вини третіх осіб, на спростування розміру завданої майнової шкоди. Тобто, ОСОБА_1 не спростувала презумпцію її вини у заподіянні шкоди майну позивача та не надала безспірних доказів того, що шкода була спричинена не з її вини, тому вимога позивача про стягнення на його користь грошових коштів на компенсацію заподіяної майнової шкоди у розмірі 97491,00 грн є обґрунтованою. Крім того, суд вважав, що понесені позивачем збитки на оплату вартості послуг експерта за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 10 000, 00 грн, також мають бути відшкодовані за рахунок відповідачки. Встановивши порушення прав позивача, суд також дійшов висновку, що він має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, оскільки, визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн є завищеним та не підтверджений належними доказами.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставин та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частин 4 та 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1166 ЦК України обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.
Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.
В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що в кв. АДРЕСА_6 , власником якої він є, відбулося залиття з приміщення квартири, яка належить відповідачці ОСОБА_1 . Наслідками такої події є завдання позивачу матеріальних збитків.
На підтвердження обставин щодо протиправної поведінки відповідача, яка полягала у залитті квартири позивача, та щодо причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, позивачем до позовної заяви був наданий Акт № 12 від 20.12.2023 року про залиття.
У зазначеному Акті вказано подію, що відбулась - залиття квартири кв. АДРЕСА_6 ; наслідки такої події - залиття кухні, коридора, ванної кімнати та кімнати 1; зазначено причину залиття. Крім членів комісії, акт підписаний представником потерпілого - власника квартири № 23 - ОСОБА_3 (членом сім'ї власника, який проживав у вказаній квартирі). Відповідачка ОСОБА_1 від підпису акту відмовилась, що засвідчено в акті підписами присутніх осіб..
Колегія суддів вважає, що акт залиття квартири є належним та допустимим доказом по справі, позаяк у вказаному акті зазначені всі обов'язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт в загальному відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, і є належним доказом по справі.
Крім того, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.
Доводи відповідача, що зазначений акт є неналежним та недопустимим доказом наявності її вини у залитті належної позивачам квартири, колегія суддів відхиляє, оскільки такий акт відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».
Відповідач не надала до суду належних та допустимих доказів на спростування факту залиття квартири позивача. Також, відповідач не спростувала доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, а саме на предмет визначення причин залиття квартири позивача не заявляла та не надала інших доказів на підтвердження своїх заперечень, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Доказів на спростування визначеного розміру матеріального збитку (шкоди), відповідачем не надано.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди
Щодо моральної шкоди, то суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачам моральних страждань, розмір матеріальної шкоди, завданих позивачам, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі по 5 000,00 грн.
Поряд із цим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про безпідставність задоволення судом вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. Так, відхиливши як неналежний доказ розписку ОСОБА_1 від 12.12.2023 р., суд першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення зазначив про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, які обґрунтовувались саме невиконанням грошового зобов'язання, зафіксованого в зазначеній розписці.
Таким чином, резолютивна частина судового рішення суперечить наведеним в мотивувальній його частині висновкам, та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Відтак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).
У даній справі позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивача. Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Щодо наданої позивачем розписки ОСОБА_1 від 12.12.2023 р., то її зміст не дозволяє суду дійти висновку про наявність будь-якого грошового зобов'язання відповідача перед позивачем ОСОБА_2 та що таке зобов'язання пов'язане із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі представником відповідача знайшли часткове підтвердження, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що в резолютивній частині суд першої інстанції фактично допустив подвійне стягнення з відповідача ОСОБА_1 та користь позивача витрат на оплату послуг судового експерта зі складання висновку експерта в сумі 10 000,00 грн.
Так, в абзаці другому резолютивної частини рішення суд зазначає про стягнення матеріальної шкоди та витрат на визначення розміру збитку від такого затоплення в загальному розмірі 107 745,07 грн. Поряд із цим в абзаці п'ятому резолютивної частини рішення, суд також зазначає про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
З огляду на вказане, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 гривень витрат на проведення будівельно-технічної експертизи - підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат - стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000,00 гривень витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складене 25 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
К.П. Приходько