Унікальний номер справи 757/48539/21-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4622/2026
Головуючий у суді першої інстанції Р. Ю. Козлова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
11 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року в частині його оскарження, ухвалене у складі судді Козлова Р. Ю., в примішенні Печерського районного суду м. Києва,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення суми аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила суд змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 03.06.2019 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн на 20 000 грн. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 311 979,57 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що сторони є батьками двох неповнолітніх дітей (двійнят) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, участі в їх вихованні не приймає, не піклується про їх здоров'я та розвиток, хоча має стабільні високі доходи, так як є засновником декількох приватних підприємств.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення суми аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей задоволено частково.
Позовну вимогу ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 додаткові витрати на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 39 761,80 грн разово. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 173,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині розміру стягнутих з відповідача додаткових витрат на дітей ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дітей у розмірі 74 466,93 грн. Просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов необгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на двох дітей у сумі 39 761,80 грн, що становить лише 1/12 частину від заявленої суми додаткових витрат. При цьому суд у рішенні дійшов висновку, що на момент розгляду справи, позивачем понесені додаткові витрати на дітей, які підтверджені доказами (квитанціями, чеками, накладними) на суму 154 933,86 грн, 50 відсотків від даної суми - 74 466,93 грн. є сумою позовних вимог фактично понесених додаткових витрат, тому саме у цьому розмірі підлягали б до стягнення додаткові витрати з відповідача.
Позивач вказала, що суд безпідставно визнав такими, що не підлягають стягненню з відповідача, так як не були погоджені з відповідачем та не відповідають додатковим витратам в розумінні положень ст.185 СК України, витрати на загальну суму 68 482,00 грн (50%-34241,0 грн), пов'язані з оплатою занять дітей у спортивному клубі «Національ» -19 880,00 грн (50%- 9 440,00 грн), придбанням телефонів, необхідних для зв'язку - 24 500,00 грн (50%-12 250,00 грн), навчального комп'ютерного приладдя для двох дітей (планшету, електронного олівця та одних навушників на суму 25 102,00 грн (50%-12 551,0 грн). Суд не врахував, що позивачем було вжито заходи щодо можливості узгодити такі витрати, проте відповідач не контактує з нею, а ухилення батька від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на нього відповідальності, встановленої законом.
Також зазначила, що відповідач є власником декількох об'єктів нерухомості, засновником декількох підприємств і це свідчить про достатній його матеріальний стан для забезпечення дітей.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити на підставі викладених в ній доводів.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінета учасника справи, причини неявки суду не повідомив. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від відповідача не надходило.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності належно повідомленого відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох неповнолітніх дітей (двійнят) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження - НОМЕР_1 від 25.06.2004 та НОМЕР_2 від 25.06.2004, зареєстрованими відділом реєстрації актів Цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за зареєстрованим місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 в липні 2014 року була звільнена з роботиу зв'язку з скороченням штату, інше місце роботи відсутнє.
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , він є керівником та одним із засновників ТОВ «Солар Енерджі Інвест» та ТОВ «Агроінфо-Полтава», одним із засновників ТОВ «Регіональна Інвестиційна компанія», що підтверджуться даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідач є власником квартири площею 131,9 кв. м та машиномісця площею 14,4 кв.м; квартири площею 137,7 кв.м; квартири площею 47,4 кв.м; нежитлового приміщення площею 97,1 кв.м, та автомобіля «Ford Focus» 2016 року випуску.
Діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір'ю.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2018 у справі №757/51223/18-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та додаткових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх доньок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 10 000,00 грн., починаючи з 19.10.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості додаткових витрат на дітей у розмірі 74 049,00 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2018 у справі №757/51223/18-ц в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дітей скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 31 299, 00 грн. Виключено з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року посилання на перебування сторін у справі у шлюбі. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Таким чином рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2018 та постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2019 у справі № 757/51223/18-ц встановлено аліменти, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання спільних двох дітей у розмірі 10 000,00 грн.
Оскільки, судовими рішеннями у справі № 757/51223/18-ц встановлено: «…Виходячи з наведених норм сімейного законодавства, право на звернення до суду належить одержувачу аліментів, тому з батьків з ким проживає дитини (діти). Платник аліментів не позбавлений можливості здійснювати сплату аліментів добровільно в позасудовому порядку, проте в ході розгляду відповідачем не доведений факт здійснення витрат на утримання дітей в добровільному порядку. А тому доводи його апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції цих обставин слід визнати безпідставними. Твердження відповідача про завеликий розмір визначених судом аліментів відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що відповідач є власником декількох об'єктів нерухомості, засновником декількох підприємств із значним внеском до статутних фондів, що свідчить про достатній його матеріальний стан для забезпечення дітей. З урахуванням цього, а також враховуючи, що ним визнані вимоги про сплату аліментів у розмірі 7000 грн, не приймається до уваги суду і надана ним довідка про заробітну плату в розмірі 3850 грн на місяць, оскільки вона не відповідає реальним обставинам життя відповідача. Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання двох дітей в 10 000,00 грн відповідає їх інтересам, і не є надмірним для їх батька. Враховуючи вищевикладене колегія судів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам та нормам чинного законодавства, тому підлягає залишенню без змін», тому з огляду на зазначене, та беручи до уваги те, що позивачем не доведено поважність причин збільшення розміру аліментів до суми 20 000,00 грн, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині збільшення розміру аліментів не підлягають задоволенню.
Оскільки рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року оскаржується позивачем лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей, в іншій частині законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дітей, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами всі обставини, що є процесуальним обов'язком позивача, наявність попередньої домовленості між нею та відповідачем щодо додаткових витрат, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають додаткові витрати на дітей згідно з вимогами ст. 141 СК України у розмірі 50 % від зазначеної суми: англійська мова у навчальному центрі «Мовна Академія» у розмірі 16 926,00 грн, медичні послуги у розмірі 12 046,55 грн, оздоровлення в дитячому санаторії «Молода гвардія» м. Одеса у розмірі 2 627,20 грн, курси англійської мови у розмірі 4 800,00 грн, медичні послуги у розмірі 443,50 грн, оплата за пробне ЗНО у розмірі 634,00 грн, навчання у «Центрі освіти «Оптіма» у розмірі 750,00 грн, медичні послуги (окуляри) у розмірі 1 504,55 грн, тобто у загальному розмірі 39 761,80 грн.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, СК України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».
Подібні висновки щодо застосування статті 185 СК України викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
У справі, яка переглядається судом встановлено, що діти сторін навчаються у Києво-Печерському ліцеї «Лідер» та Українському гуманітарному ліцеї імені Тараса Шевченка.
Як додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_1 зазначила:
- лікування та профілактичні заходи у зв'язку із хронічними у тому числі аутоімунне захворювання (полікістоз нирок, целіакія (непереносимість глютену) та гіполактазія (непереносимість лактози) та вегетативносудинна дистонія та інше, доньки потребують спеціального харчування, лікування та профілактики у оздоровчих закладах, витрати на придбання безглютенових та безлактозних продуктів складають у середньому 16 000,00 гривень на місяць (50%-8000,00 грн.);
- навчання та заняття у спортивному гуртку: а) підготовчі курси до ЗНО для підвищення рівня знань та шансів вступу у вищі навчальні заклади. Вартість курсів на двох дітей по чотирьом предметам на місяць складає 15 200,00 грн (50%- 7600 грн). За 9 місяців навчання- 136 000,00 грн, б) навчання на останньому курсі з англійської мови у навчальному центрі «Мовна Академія». На навчальний рік 9 міс складає 43 040,00грн (42 280,00 грн навчання за рік +760 грн підручники) 50% - 21 520,00 грн, що складає ? 391,11 грн щомісячної оплати (копії рахунків на оплату та чеки додаються). Таким чином, додаткові передбачувані постійні витрати, пов'язані з особливими обставинами (хворобами, розвитком здібностей - курси підготовки до ЗНО, курси з англійської мови) у загальній сумі 17 991,11 грн щомісяця;
- у зв'язку з хворобами дітей, діагностикою, необхідністю постійного контролю, за період 2019-2021 понесено витрати на лабораторні дослідження у медичних лабораторіях «Діла», «Сінево», «Український лікувально-діагностичний центр», «Добробут», «МедЛаб», «Діоген», «Здравіца», «Ніколаб», придбані спеціальні медичні препарати та отримані консультації вузьких спеціалістів на загальну суму 24 093,1 грн (50% - 12046,55 грн), б) з метою оздоровлення дітей та відпочинку у період шкільних канікул було понесено додаткові витрати на оздоровлення дітей: - придбання путівок у дитячий санаторій «Молода гвардія» м. Одеса у серпні 2019 року на суму 5 254,40 грн (50% - ? 627,20 грн) та оплата проїзду дітей до санаторію та назад;
- оздоровлення дітей у оздоровчо-спортивному комплексі м. Буковель у січні 2021 року на загальну суму 4 505,56 грн (проживання у готелі «МllІі Jon» дітей - 3 440,00 грн та транспортні послуги для проїзду до та від міста призначення - 1 065,56 грн). 50% складають 2 252,78 грн, в) за рекомендацією лікарів, діти займаються у спортивному клубі «Національ» у групі «здоров'я». Додаткові витрати у серпні 2019 року на заняття у спортивному клубі двох дітей склали 11980 грн (50% - 5990 грн, а у серпні 2021 року - 6900 грн (50% - 3450 грн) - річний абонемент для ОСОБА_3 (копії договорів б/н від 31.08.2019 та 17.07.2021 надаються). Тому передбачувані разові додаткові витрати (придбання абонементу для дитини ОСОБА_4 ) складають 6 900,00 грн (50% - 3450 грн). г) на оплату навчання на курсах англійської мови дитини ОСОБА_3 у сумі 9 600,00 грн (50% - 4800 грн) копія договору № 50 від 5.12.18, д) додаткові витрати, пов'язані з навчанням, а саме: - придбано обладнання для виконання шкільних уроків (планшет Apple IPad Air 10 на загальну суму 16225 грн (50% -8112,50 грн) товарний чек № 67047 від 1.06.21; - для розвитку творчих здібностей однієї із доньок ОСОБА_4 , яка займається графічним дизайном, було придбано Apple Pensil на суму 4599 грн (50% - 2300 грн) чек №00000095475 від 27.07.21; - придбано Apple AirPods на суму 4278 грн (50% - 2139 грн) товарний чек №64916 від 1.06.2019. є) оздоровлення дітей у літній період (червень 2021) було здійснено витрати на відпочинок у Болгарії на загальну суму 9038,67 грн. на двох дітей (50% - 4519,33 грн). - вартість проїзду - 7 794,00 грн на 3-х людей (квитанція WIZZ від 15.06.21) - вартість проживання - 5 764,00 грн отель «Sveta Sofia Hotel» на 3-х людей (квитанція Booking № 3904.783.093.
На день подання позову фактично зазнані додаткові витрати на дітей складали 96 474,72 грн (48237,36 - 50%). Загальна сума позовних вимог була 304 000,00 грн.
У подальшому позивачем було збільшено розмір додаткових витрат, на 4 077,50 грн; у подальшому на 9 50,00 грн; потім на 2 254,55 грн; згодом на 12674,19 грн. Потім позивач просила зменшити суму додаткових передбачуваних витрат на 21 520,00 грн.
Згідно остаточного розрахунку додаткових витрат позивачем заявлено загальну суму позовних вимог у розмірі 311 979,57 грн.
Колегія суддів, з урахуванням рівності та обов'язку обох батьків забезпечувати дітей, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на дітей у загальному розмірі 39 761,80 грн, які дійсно є додатковими витратами на утримання дітей, які підтверджуються належними та допустимими доказами та складають 50 відсотків від понесених та довдених позивачем витрат, а саме: англійська мова у навчальному центрі «Мовна Академія» у розмірі 16 926,00 грн, медичні послуги у розмірі 12 046,55 грн, оздоровлення в дитячому санаторії «Молода гвардія» м. Одеса у розмірі 2 627,20 грн, курси англійської мови у розмірі 4 800,00 грн, медичні послуги у розмірі 443,50 грн, оплата за пробне ЗНО у розмірі 634,00 грн, навчання у «Центрі освіти «Оптіма» у розмірі 750,00 грн, медичні послуги (окуляри) у розмірі 1 504,55 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно визначено розмір додаткових витрат на дітей, є безпідставними, оскільки суд при визначенні розміру цих витрат дослідив надані позивачем докази у сукупності та взаємозв'язку та надав їм належну оцінку.
При цьому суд вірно вказав, що усі інші витрати на дітей, зокрема: секції, гуртки, комп'ютерна техніка, телефони, тощо - повинні здійснюватися за домовленістю між батьками. Проте доказів такої домовленості між сторонами матеріали справи не містять.
Твердження позивача про намагання повідомити відповідача про понесення таких витрат колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустими доказами у справі.
Суд першої інсанції вірно врахував, що у судових рішеннях у справі № 757/51223/18-ц знайшли своє підтвердження понесені позивачем витрати на придбання ноутбуків (9 679,00 грн та 6 699,00 грн), а тому придбання в подальшому позивачем нової комп'ютерної техніки/телефонів без попереднього узгодження з батьком дітей розцінюється, як спосіб збагачення за рахунок відповідача. Необхідності в придбанні дорогих гаджетів саме для навчання/розвитку дітей позивач не довела, відповідних доказів суду на підтвердження зазначеого не надала.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів щодо рекомендацій лікарів займатися саме у спортивному клубі «Національ» (фітнес-клуб), відтак на відповідача не може бути покладено судом обов'язок щодо відшкодування частини цих витрат.
Зокрема суд вірно вважав, що туристичні витрати та відпочинок дітей у м. Буковелі та Болгарії не вважатися особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, а відтак такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Наведений позивачем розрахунок додаткових витрат є орієнтовним, в той час як рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд правильно зазначив, що витрати на придбання продуктів харчування, зокрема безглютенових та безлактозних продуктів, проїзду в транспорті, туризм, тощо, є такими, що не відносяться до додаткових в розумінні ст. 185 СК України, а охоплюються аліментними платежами, які стягнуто з відповідача судовим рішенням у справі 757/51223/18-ц.
Вказані витрати є витратами на утримання дитітей, тобто аліментами, що стягуються з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичних обставин справи, є безпідставними, оскільки рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які учасники судового процесу посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині оскарження рішення суду матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Таким чином, судове рішення в частині його оскарження ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень норм закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині його оскарження залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати по сплаті судового збору суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на дітейзалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повну постанову складено 27 лютого 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна