Унікальний номер справи 757/21116/22-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/1929/2026
Головуючий у суді першої інстанції О. М. Соколов
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
11 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», подану представником Наконечною Альоною Вікторівною, на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Соколова О. М., в приміщенні Печерського районного суду м. Києва,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», третя особа: ТОВ «Веллфін» про захист прав споживачів та вилучення інформації із кредитної історії, у якому просив суд зобов'язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити із кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № 165393 від 02.04.2017, надану ТОВ «Веллфін».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо його кредитної історії станом на 30.05.2022 у позивача наявна заборгованість у розмірі 35 593,00 грн перед ТОВ «Веллфін» на підставі договору позики № 265393 від 02.04.2017.
Позивач зазначив, що надана відповідачем інформація не відповідає дійсності. Зазначені відомості ТОВ «Українське бюро кредитних історій» внесені до кредитної історії позивача без законних правових підстав, а саме за відсутності письмової згоди на збір, використання та поширення через Бюро інформації про нього. Вказав, що він взагалі не укладав договір позики з ТОВ «Веллфін».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», третя особа: ТОВ «Веллфін», про захист прав споживачів та вилучення інформації із кредитної історії задоволено.
Зобов'язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити із кредитної історії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію за кредитним договором №165393 від 02.04.2017 надану ТОВ «Веллфін». Стягнутоз ТОВ «Українське бюро кредитних історій» у дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
11 червня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, мотивована тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2025 року у справі № 757/21116/22-ц позовну заяву задоволено повністю. Дане рішення стороною позивача не було отримано, зі змістом цього рішення представник позивача ознайомився лише 10.06.2025 із застосунку Дія, що підтверджується скрін-фото застосунку.
Позивач вказав, що у зв'язку із розглядом даної справи поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується Договором, Додатком до нього, квитанцією та Актом виконаних робіт.
Позивач просив вважати пропущенний 5-денний строк на подачу доказів понесених витрат на правничу допомогуз поважних причин та поновити процесуальний строк на подачу доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 757/21116/22-ц. Задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Стягнутоз ТОВ«Українське бюро кредитних історій» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ТОВ «Українське бюро кредитних історій» через свого представника Наконечну А. В. подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невстановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в ухваленні додаткового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При цьому жодних документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» не надходило, чим порушено право відповідача подавати відзив, письмові пояснення з приводу заяви ОСОБА_1 .
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.
Товариство звернуло увагу на судову практику, що існує з аналогічних вимог, у справах №922/2604/20, №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, №755/9215/15, 905/1795/18, №922/2685/19, №922/3812/19.
Крім того вказало, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,0 грн є безпідставними. Жодного доказу який би підтверджував те, що саме ця сума коштів була отримана адвокатом та саме від позивача, та саме за надання правничої допомоги до суду не надано.
Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач та третя особа не скористалися.
У судове засідання апеляційного суду інші учасники справи (їх представники) не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від позивача та третьої особи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник ТОВ «Українське бюро кредитних історій» - адвокат Наконечна А. В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити на підставі викладених у ній доводів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольнивши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зважаючи на задоволення позову в повному обсязі, вважав, що загальний розмір витрат на правову допомогу адвоката, а також витрачений останнім час відповідає критерію розумності їх розміру та справедливості, виходячи з обставин даної справи. Зокрема суд дійшов висновку, що позивачем надано документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки зроблено на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та такий висновок у повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно дост. 133 ЦПКУкраїна, правнича допомога є складовою судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Конституція Україниу статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено».
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 «за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співрозмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
Як вбачається із матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавалася адвокатом Тимошенком Д. В.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії документів: - договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 3 від 31.05.2022, за умовами якого за виконання договору клієнт сплачує горонар (п.4.2 Договору); - додаток №2 від 20.07.2022 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 3 від 31.05.2022; - акт №1 виконаних робіт від 11.06.2025; - квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 20.07.2022 на суму 12 000,00 грн.
Отже, сторони дійшли згоди щодо надання правової допомоги замовнику в зверненні до суду із даним позовом за оплату.
Згідно аку № 1 виконаних робіт від 11.06.2025 адвокатом надано послуги (виконано роботи) на суму 12 000,00 грн, а саме консультація клієнта (1 година) вартістю 2 000,00 грн; написання (подача) позовної заяви, підготовка доказів (п'ять годин) вартістю 10 000,00 грн.
При подачі заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було виконано вимог ст. 43 ЦПКУкраїни, надіслано заяву із доданими до неї матеріалами до електронного кабінета ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (доставлено 11.06.2025 20:16 год, та надано докази на підтвердження зазначеного (а.с.144).
Сторона відповідача заперечуючи щодо покладення на неї обов'язку по відшкодуванню позивачу витрат на правничу допомогу, вказує на неотримання поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, що позбавило Товариство можливості надати заперечення щодо заявлених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Проте колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та встановлені судом апеляційної інстанції обставинами, а тому колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача як клопотання про зменшення судових витрат.
Отримавши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідач не скориствася свїм право на подання заперечень щодо неї. Також Товариство було повідомлено про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення шляхом отримання судової повістки в електронном укабінеті 23.06.2025 15:35:20. Проте у судове засідання представник Товариства не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь - яких заяв чи клопотань Товариство до суду не подавало.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн у суді першої інстанції відповідають критеріям розумності та є співмірними із складністю справи і виконаними адвокатом роботами. Відповідач, будучи обізнаним про подання позивачем заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав суду першої інстанції.
Відтак, указані доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або у відмові у їх стягненні, враховуючи при цьому те, що відповідач не реалізував право та не надав заяву про зменшення таких витрат, яку визнано обгрунтованою судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, а фактично зводяться до власного тлумачення відповідачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, фінансового стану учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що є справедливим стягнення з відповідача на користь позивача 12 000,00 грн судових витрат.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, додаткове рішення суду відповідає вимогам вмотивованості.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог закону.
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК Україниколегія суддів залишає додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», подану представником Наконечною Альоною Вікторівною, залишити без задоволення.
Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 27 лютого 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна