Унікальний номер справи 755/20879/25
Номер апеляційного провадження 33/824/990/2026
Суддя суду першої інстанції С. В. Федосєєв
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
05 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Пустовим Богданом Вікторовичем, на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, не працюючого, адреса місця
проживання: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року визнано виним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розміріоднієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.10.2025 о 17 год 54 хв керував транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Чорних Запорожців, 20, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду у лікаря - нарколога у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відеозаписі з бодікамер №473620, №472855. Своїми діями порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 через свого представника Пустового Б. В. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Захисник вказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., а розгляд справи проведено необ'єктивно та упереджено. Суд не взяв до уваги, що згідно наявних у матеріалах справи протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №481351 та серії ЕПР 1 №481121 12.10.2025 ОСОБА_1 перебував одного і того ж дня в один і той же час на різних вулицях м. Києва, керував автомобілем, а один і той же працівник поліції слідував за ним та документував вчинені правопорушення.
Вважає протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 481351 таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є безпідставним та незаконним. Зупинка транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, а тому усі наступні дії працівників поліції, здобуті у справі докази, у тому числі процедура огляду водія є неправомірними за правовим принципом «плодів зіпсованого дерева». Поведінка працівників поліції свідчить про те, що всі їхні дії були вчинені через упереджене до ОСОБА_1 ставлення.
Також вказує на невідповідність дій поліцейського вимогам закону та підзаконним актам, що визначають повноваження та регламентують діяльність поліцейського, оскільки працівники поліції безпідставно переслідували та зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Відтак не може бути належним або допустимим доказом долучена до матеріалів справи картка обліку правопорушення про притягненя ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП від 12.10.2025, оскільки також є безпідставним, необгрунтованим доказом.
Захисник зауважив, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи зафіксовано, що ОСОБА_1 жодного разу не висловлював відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та намагався переконати поліцейських в марноті його проведення, оскільки перебував у тверезому стані. Згодом, 12.10.2025 о 19 год 43 хв ОСОБА_1 пройшов огляд в КМКЛ №10 з метою виявлення стану алкогольного/наркотичного сп'яніння та 18.10.2025 отримав висновок про відсутність у нього таких ознак, а отже вказані у протоколі обставини справи не відповідають дійсності та спростовуються відповідними доказами, які залишилися поза увагою судді.
Крім того, захисник просить суд поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова, прийнята за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не була своєчасно виготовлена та вручена ОСОБА_1 . Копія постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2025 була вручена захиснику Пустовому Б. В. лише 11.12.2025.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ОСОБА_1. строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1. та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2025, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували б наведені у клопотанні обставини.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Пустовий Б. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити на підставі викладених доводів. У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях вказували на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря - нарколога, а дії працівників патрульної поліції були незаконними через упереджене ставлення до водія.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пустового Б. В., дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану наркотичного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто, у разінаявності у водія ознакнаркотичного сп'яніння, обстеження повинно проводитись лише в закладі охорони здоров'я.
Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №481351, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Чорних Запорожців, 20, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з відміткою «водій від огляду відмовився»; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції №473620, №472855, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованої підозри працівника поліції у навності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та прохання працівника поліції витягнути руки, торкатися пальцями кінчика носу тощо, апеляційної суд оцінює критично.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по пр. Голосіївському, 8, що визнається самим водієм. Під час спілкування інспектором поліції було виявлено у водія ознаки наркотичного сп'янніння (зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук), у зв'язку із чим запопоновано проїхати до лікаря - нарколога у найближчий медичний заклад.
У ході розмови з інспектором поліції поведінка водія була суперечливою, ОСОБА_1 намагався уникнути проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, просив працівника поліції почекати його захисника та не вимагати від нього проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Із відеозапису чітко вбачаться, що водію ОСОБА_1 працівником поліції було роз'яснено про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння та про необхідність пройти огляд у лікаря - нарколога на стан наркотичного сп'яніння, оскільки огляд саме на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно лікарем - наркологом у медичному закладі. Також ОСОБА_1 було роз'яснено інспектором поліції наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яння.
Водій ОСОБА_1 погодившись проїхати до лікаря - нарколога до медичного закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у лікарні після розмови із захисником усіляким чином намагався затягнути час, грався телефоном, на що лікар зробив йому зауваження.
Разом з тим, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Вказаним відеозаписом спростовуються зазначені доводи апеляційної скарги сторони захисту. На ньому чітко зафіксована пропозиція інспектора поліції водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря - нарколога, яка була обгрунтована наявністю у нього ознак наркотичного сп'яніння. При цьому лікар - нарколог у присутності працівникв поліції зафіксував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння о 17 год 54 хв.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце і час відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огладу, а саме м. Київ, вул Чорних Запорожців, 20 о 17.54 год. Зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 поліційськими відбулось 12.10.2025 о 16.20 год по пр Голосіївському, 8 в м. Києві, тобто керував автомобілем ОСОБА_1 12.10.2025 о 16.20 год по пр. Голосіївському, 8 в м. Києві.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки невиконання пропозиції інспектора поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції були розцінені як відмова від проходження огляду у запропонований поліцейським спосіб у медичному закладі у лікаря - нарколога.
Працівником поліції було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яння у встановленому законом порядку, відсторонення від керування транспортним засобом, та повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь - яких заперечень або зауважень ОСОБА_1 не висловлював. Лише протягом тривалого часу постійно повторював, що не відмовляється від проходження медичного огляду, але очікує на свого захисника.
Такі дії ОСОБА_1 суд розціює як намагання уникнути проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виникнення у працівника поліції підозри щодо наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Поліцейським, серед іншого, було роз'яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та роз'яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На відеозаписі відображено поведінку водія, яку працівники поліції розцінили як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Поведінка водія ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб.
Апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що факт відсутності перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря-нарколога КНП «Київська міська клінічна лікарня №10», оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, а саме за відмову водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано водієм.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
Доводи апеляційної скарги у тому, що вказаний транспортний засіб був зупинений у порушення вимог діючого законодавства, тому працівники поліції не мали права перевіряти водія апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки відповідно до пункту 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: у тому числі п.4) зупинення транспортного засобу. Підстави для зупинки транспортного засобу визначені устатті 35 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до положень п.1 ч.1ст.35 вказаного Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушивПравила дорожнього руху.
Як убачається з відеозапису події, зупинка транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 відбулася у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху (на думку працівників поліції), про що водію було повідомлено в ході спілкування зі співробітником поліції. Та обставина, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2025 у справі №752/26790/25 провадження у справі за ст. 121 ч. 4 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито не вказує на незаконність зупинки транспортного засобу.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації протии України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №67/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на території України з 24 ютого 2022 року введено воєнний, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення правового режиму воєнного стану», уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках: - якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; - якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; - якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом; - якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; - якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; - якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення; - порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
Викладене узгоджується із Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Працівники поліції надали достяньо часу для прибуття захисника на прохання водія. Проте ОСОБА_1 не вказував час протягом якого захисник прибуде до лікарні, ухиляючись від прямих відповідей працівників поліції.
При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є грубим і досить поширеним правопорушенням.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій.
Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписі, наданому працівниками поліції.
За таких обставин, дії поліцейських щодо фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відповідають положенням ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, тому твердження про те, що поліцейським належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_2 ПДР не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних та особою, відносно якої його складено.
Крім того, ОСОБА_1 було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо не роз'яснення йому прав, не зазначення ознак наркотичного сп'яніння, недостовірності даних та відомостей не вказав. Лише зазначив у протоколі, що не відмовляється від проходження огляду, а очікує на захисника. Підписати протокол ОСОБА_1 відмовився.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Отже, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначив.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисник апеляційному суду не надали. Відтак апеляційний суд вважає, що твердження ОСОБА_1 та його захисника про упереджені дії працівникв поліції є лише їх припущенням.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Та обставина, що працівником поліціі у протоколі про адміністративне правопорушення допущена описка у місці та часі керування ОСОБА_1 автомобілем, не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адіністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце і час відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огладу, а саме м. Київ, вул Чорних Запорожців, 20 о 17.54 год. Зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 поліційськими відбулось 12.10.2025 о 16.20 год по пр Голосіївському, 8 в м. Києві, тобто керував автомобілем ОСОБА_1 12.10.2025 о 16.20 год по пр. Голосіївському, 8 в м. Києві.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, у апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.
Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
ОСОБА_1 поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Пустовим Богданом Вікторовичем, залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач