'
справа № 754/3315/25
провадження № 22-ц/824/11415/2025
18 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року в складі судді Грегуля О. В.,
встановив:
27.02.2025 Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 - виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085) договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води.
Щодо договору про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води позивач зазначив, що ним на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору про надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, так і договору про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води є факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання, позивач щомісячно надає відповідачам відповідні послуги, надсилає платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, проте останні своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2024 складає 171 851, 78 грн:
- за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення - 15 991, 23 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 59 597, 98 грн;
- за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії - 31 507,09 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 63 486, 32 грн.
За період з 01.11.2021 у відповідачів також існує заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 810,66 грн, за абонентське обслуговування з послуг за постачання гарячої води в розмірі 476,50 грн.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь:
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 991,23 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 711, 06 грн, 3% річних у розмірі 402,19 грн;
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 59 579,98 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 389,01 грн, 3% річних у розмірі 1 501, 87 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 507,09 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 994 грн, 3% річних у розмірі 698,87 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 63 486,32 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 941,84 грн, 3% річних у розмірі 1 350,60 грн;
заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 810,66 грн;
заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 476,50 грн, а також витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Київтеплоенерго»:
15 991,23 грн - оплати послуг з централізованого опалення (період з 01.05.2018 по 31.10.2021); 1 711,06 грн - втрати від інфляції; 402,19 грн - три проценти річних;
59 579,98 грн - оплати послуг централізованого постачання гарячої води (період з 01.05.2018 по 31.10.2021); 6 389,01 грн - втрати від інфляції; 1 501,87 грн - три проценти річних;
31 507,09 грн - оплати послуг з постачання теплової енергії з 01.11.2021; 2 994 грн - втрати від інфляції; 698,87 грн - три проценти річних, 686,99 грн. - пені;
63 486,32 грн - оплати послуг з постачання гарячої води з 01.11.2021; 5 941,84 грн - втрати від інфляції; 1 343,38 грн - три проценти річних, 1 350,60 грн. - пені;
810,66 грн - плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії;
476,50 грн - плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води;
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн. - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн. - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «Київтеплоенерго» 7,17 грн - витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 504,67 грн - судового збору.
30.04.2025 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, якими б було можливо встановити факт надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, їх отримання та споживання відповідачем, і докази того, що саме дії відповідача порушують умови договору, докази існування заборгованості.
Суд фактично обґрунтовує своє рішення виключно із розрахунку позивача, який є математичними діями і не містить доказів надання фактично спожитих послуг.
Таким чином, позивачем не доведені умови для задоволення позовної заяви, а саме що: послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення були надані; послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення були отриманні та спожиті; наявна несплата за послуги і саме з вини відповідача; надано суду підтверджений та обґрунтований розрахунок розміру неоплачених спожитих послуг.
З огляду на очевидну недоведеність наявності юридичних фактів з якими закон пов'язує можливість стягнення в судовому порядку заявлених позивних вимог, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, відмову в задоволенні позовних вимог.
Звертає увагу, що вона бажає заявити про застосування судом строків позовної давності до заявлених вимог.
02.09.2025 представник КП «Київтеплоенерго» подав відзив на апеляційну скаргу, проте відзив подано з пропуском строку для його подання, який представник заявника не просить поновити.
12 червня 2025 року в ухвалі про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд надав строк у межах десяти днів із моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
14.07.2025 КП «Київтеплоенерго» отримано зазначену ухвалу в електронному кабінеті, а відзив поданий 02.09.2025 року, тобто з пропуском строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. Клопотання про продовження строків на подання відзиву на апеляційну скаргу скаржником не заявлялося.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 суду пояснила, що вона з 2018 року не мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає 7 осіб. Квартира обладнана лічильниками, проте показники не передавались. Заяву про те, що вона в квартирі фактично не проживає, вона позивачу не подавала.
ОСОБА_7 суду пояснила, що вже два місяці, як почали передавати показники лічильників.
Інші учасники в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання КП «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 Цивільного кодексу України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до пункту 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор) було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії.
Відповідно до додатку № 2 до договору цесїї КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 .
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва за адресою: АДРЕСА_3 , є споживачем відповідно до переліку споживачів (об'єктів теплоспоживання) приєднаних до тепломереж КП «Київтеплоенерго» з підключенням тепловим навантаженням.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації про майно, виданого КП КМР «КМ БТІ» від 21.03.2025, кв. АДРЕСА_4 на праві власності не зареєстрована.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил , що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.11.2017).
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» згідно визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про недоведеність надання їй відповідних послуг позивачем є необґрунтованими.
Факт отримання послуг підтверджується Актами перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача, корінцями нарядів на підключення та відключення житлового будинку у зв'язку з початком та закінченням опалювальних сезонів, де відображено кількість спожитих гігакалорій, кількість використаної гарячої води, а також тариф, який було застосовано до відповідної комунальної послуги.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» (далі - Порядок № 169).
Пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 169).
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку № 169).
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил (пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 169).
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Доказів на підтвердження звернення відповідача до органу місцевого самоврядування із заявою про відключення квартири від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води з ОСОБА_2 , яка не надала відповідних доказів про не проживання у вищевказаній квартирі, а також доказів оплати відповідних послуг за іншою адресою, є обґрунтованими.
Оскільки позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, від 11 листопада 2015 у справи № 6-1192цс15 та Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 904/6293/17.
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Разом з тим, набуття права грошової вимоги внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) ніяким чином не впливає на початок відліку строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з цим позовом у лютому 2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21.
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Із наданого суду розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води вбачається, що заборгованість виникла з травня 2018 року, тобто позов заявлено в межах позовної давності.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 02.03.2026.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук