Справа № 638/5964/18 Номер провадження 11-кп/814/508/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарями судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016220000000649, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2020 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3400 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 203552,80 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 5000 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, 30 травня 2016 року близько 08 год. 30 хв., ОСОБА_11 , керував технічно справним автомобілем «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по пр. Науки м. Харкова зі сторони вул. Культури в напрямку вул. Новгородської м. Харкова зі швидкістю приблизно 70 км/год.
Під час руху по вказаному проспекту, при проїзді регульованого світлофором перехрестя з вул. Ак. Ляпунова, ОСОБА_8 , діючи необережно, проявив неуважність, та при перестроюванні праворуч на сусідню смугу руху, по якій рухався в попутному напрямку автомобіль «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , не переконався в безпеці своїх дій та грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 10.3. «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч» та допустив зіткнення з автомобіль «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово - медичної експертизи № 184-А/18 від 22.02.2018 року потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження середній тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я, у вигляді закритого компресійного перелому тіла другого хребця поперекового відділу хребта третього-четвертого ступеню.
Порушення п.п. 10.1 та 10.3 Правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_8 згідно висновку комплексної судово-автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 6371/6372 від 20.12.2017 року знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної події.
В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_10 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий виправдувальний вирок стосовно нього, а в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що потерпілому ОСОБА_10 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, є безпідставним, оскільки висновок судово-медичної експертизи № 184-А/18 від 22.02.2018р., на який посилається суд, має суперечності.
Зазначає, що в мотивувальній частині Висновку СМЕ вказано, що у зв'язку з відсутністю медичних документів у повному обсязі, визначити наявність ушкоджень та ступінь їх важкості у г-на ОСОБА_10 є неможливим та експерт дійшов висновку щодо ступеню тяжкості «СЕРЕДНІЙ» за критерієм тривалості розладу здоров'я на підставі п.2.2.2 Правил, згідно якого тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день), хоча у мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_10 перебував на лікуванні з 30.05.2016 по 14.06.2016, тобто лише 16 днів.
Крім того експерт зазначив, що 12.07.2017-01.08.2017 ним вже проводилась судово-медична експертиза, дані якої містяться у висновках експерта № 780-А/17, однак ні матеріали судової справи, ні матеріали кримінального провадження, не містять вищезазначений висновок СМЕ та постанови про призначення експертизи.
Також що місцевий суд посилається на те, що він порушив п.п. 10.1 і 10.3 ПДР, внаслідок чого сталась ДТП, однак у висновках Комплексної судової автотехнічної експертизи і експертизи відео-звукозапису № 6371/6372 від 20.12.2017р. та Судової транспортно-трасологічної експертизи № 595/16 від 01.09.2016р. не надано відповіді на поставлені запитання, тому вони не є доказами порушення ним п.п. 10.1. і 10.3 ПДР.
Висновки Комплексної судової автотехнічної експертизи і експертизи відео-, звукозапису № 6371/6372 від 20.12.2017р., у яких зазначено, що порушення ним п.п. 10.1. і 103 ПДР знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками ДТП, експертом зроблені виключно на показаннях водія ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 . При цьому експерт зазначив, що показання ОСОБА_12 не можуть бути підставною для об'єктивного висновку щодо наявності в його діях порушень ПДР, тому єдиним джерелом інформації для висновків експерта щодо можливого причинного зв'язку між його діями та настанням ДТП є виключно показання потерпілого ОСОБА_10 , який є зацікавленою особою.
Також вказує, що речовий доказ CD-R диск «Videx» не може бути допустимим доказом, так як отриманий з порушенням вимог КПК України, а також не було забезпечено його належне збереження.
При цьому в матеріалах справи відсутня постанова та документи про проведення слідчої дії для отримання диску, в протоколі зазначено, що диск містить файли відеозапису з камер відеоспостереження, а диск, який був наданий на комплексну експертизу, а також той, який досліджувався в судовому засіданні, містить тільки один відеофайл і тільки з однієї камери відеоспостереження.
Також вказує, що у протоколі огляду предмета зазначено, що він складений 06.02.2016, тобто задовго до дати ДТП, яке сталося тільки 30.05.2016.
Крім того зазначає, що в порушення вимог порядку зберігання речових доказів, відповідно до вступної частини комплексної експертизи, на дослідження було надано диск в конверті, скріпленому металевими скобами з написом «Лазерний диск з відеозаписом ДТП», у зв'язку з чим експертом було зазначено що даний вид упаковки не забезпечує повного захисту від вільного доступу до об'єкта. Також, у дослідницькій частині та висновках комплексної експертизи вказується, що відеофайл, записаний на лазерному диску є копією, у зв'язку з чим не неможливо встановити чи піддавався даний файл монтажу або зміні.
Звертає увагу, що протоколи проведення слідчих експериментів від 11.04.2017р. за участю потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 не можуть вважатися допустимими доказами, так як вищевказані слідчі дії проведені з порушенням процесуального законодавства, а дані, які в них наведені, суперечать іншим доказам, його не було повідомлено про проведення слідчої дії, у зв'язку з чим він не був присутнім під час проведення слідчих експериментах.
Крім того, однин із понятих ОСОБА_13 не може вважатися незацікавленим, так як він з 06.07.2011р. до 27.04.2018р. був учасником (засновником) ТОВ «ВМ Маркетинг Сервіс», в якому потерпілий ОСОБА_10 займав посаду директора з маркетингу, про що є відомості в матеріалах справи.
Вказує, що власником автомобіля «Chevrolet Cruze», яким керував ОСОБА_10 , є інший учасник (засновник) ТОВ «ВМ Маркетинг Сервіс» ОСОБА_14 .
Звертає увагу, що місцевий суд посилається на два протоколи слідчих експериментів від 11.04.2017р., однак дані стосовно розташування автомобілів під час руху та розташування місця їх зіткнення, наведені в них, суперечать один одному.
Вказує, що під час проведення слідчих експериментів 11.04.2017р., як зазначено в обох протоколах, використовувалась «рулетка 30м», хоча за текстом йдеться мова про експериментальні автомобілі та вимірювання їх швидкості.
Зазначає, що під час слідчих експериментів 11.04.2017р. потерпілий ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 вказали, що стан освітлення та дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП, однак під час слідчих експериментів була сонячна погода, без опадів, що не відповідає вихідним даним слідчих експериментів, що дає підстави вважати дані, отримані під час слідчих експериментів, необ'єктивними.
Також вказує, що аудіофайли у Форматі «MP3» не відтворюють звук, у зв'язку з чим неможливо прослухати виступи учасників процесу, зокрема допит єдиного свідка у цій справі ОСОБА_12 та прокурора ОСОБА_7 щодо наданих нею доказів.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечила проти доводів скарги, просила вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції у цілому дотримався вказаних вимог закону.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних належних та допустимих доказах, які були досліджені судом, детально наведені у вироку суду як того вимагає ст. 370 КПК України.
Доводи обвинуваченого про врахування судом недопустимих доказів і в результаті ухвалення помилкового рішення про доведеність його вини, є безпідставними з огляду на наступне.
В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_10 та очевидця події - свідка ОСОБА_12 . Їхні показання про обставини розвитку події ДТП є послідовними та у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав недовіряти цим показанням.
Зокрема потерпілий ОСОБА_10 повідомив суд, що 30.05.2016 року близько 08-00 год. він керував автомобілем «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_2 та рухався по пр. Науки м. Харкова зі сторони вул. Культури в напрямку вул. Новгородської м. Харкова зі швидкістю приблизно 60 км/год. В районі перехрестя з вул. Ак. Ляпунова він побачив позаду нього автомобіль «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , який зманеврував вліво, зайняв сусідню смугу руху та почав випереджати його автомобіль з лівої сторони, збільшуючи свою швидкість. Продовжуючи свій рух, водій автомобілю «Volkswagen Transporter» зманеврував вправо та допустив зіткнення, а саме задня права частина автомобілю «Volkswagen Transporter» контактувала з передньою лівою частиною автомобілю «Chevrolet Cruze». Від цього удару він втратив керування над своїм автомобілем, виїхав за межі проїжджої частини та здійснив наїзд на фасад будинку, у якому знаходиться магазин «Спортмастер». У цьому ДТП він отримав тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції під час повторного апеляційного перегляду оскаржуваного вироку, підтвердила свої показання, надані нею у суді першої інстанції та повідомила, що 30.05.2016 близько 08-00 год. вона знаходилася на перехресті пр. Науки та вул. Ак. Ляпунова у м. Харкові та стояла перед магазином «Спортмастер». В цей час вона побачила, як в напрямку вул. Новгородської рухались два автомобілі «Volkswagen Transporter» та «Chevrolet Cruze». Під час їх руху вона побачила, як водій автомобілю «Volkswagen Transporter» зманеврував в напряму автомобіля «Chevrolet Cruze» та допустив з ним зіткнення, від якого водій автомобіля «Chevrolet Cruze» здійснив наїзд на фасад будинку. Водій автомобілю «Volkswagen Transporter» зупинився далі по пр. Науки.
Такі ж показання вони надавали під час слідчих експериментів за їхньої участі. Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про недопустимість як доказів вказаних протоколів про проведення слідчих експериментів з участю потерпілого та свідка, через не запрошення слідчим ОСОБА_8 для участі у цих слідчих діях.
Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Таким чином законодавець покладає на слідчого право, а не обов'язок запрошувати підозрюваного до участі у слідчому експерименті, який проводиться з іншою особою (потерпілим, свідком).
Твердження ОСОБА_8 про те, що понятий під час слідчих експериментів з участю потерпілого та свідка ОСОБА_13 був зацікавленою особою, через особисте знайомство із ОСОБА_10 є голослівним, оскільки обвинуваченим не наведено жодних обставин, які б вказували на особисту зацікавленість вказаної особи та не надано жодних доказів та підтвердження таких обставин. У апеляційній скарзі не вказано яким чином адміністративна залежність ОСОБА_10 від ОСОБА_13 вплинула на законність слідчої дії слідчих експериментів, повноти відображення у протоколах встановлених відомостей, окремих особливостей проведення дій й поведінки учасників, отримання доказів, тощо.
Всупереч доводам апеляційної скарги, у двох протоколах слідчих експериментів відсутні суперечності щодо даних стосовно розташування автомобілів під час руху та розташування місця зіткнення. Більш того, ці процесуальні документи були предметом експертного дослідження та в разі, якби експерт встановив істотні суперечності у вихідних даних, він мав би повідомити про це орган досудового розслідування та заявити клопотання про надання додаткових вихідних даних чи уточнення вже існуючих. Натомість експерт не звертався з таким клопотання до слідчого. Зважаючи на викладене, доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.
Відповідно до висновку комплексної судово-автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 6371/6372 від 20.12.2017 року порушення п.п. 10.1 та 10.3 Правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної події.
Твердження апелянта про те, що висновки комплексної судової автотехнічної експертизи і експертизи відео-, звукозапису № 6371/6372 від 20.12.2017р. відносно механізму розвитку ДТП зроблені експертом виключно на показаннях водія ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 відповідають дійсності, але дані висновки зроблені уповноваженим експертним закладом, ґрунтуються не тільки на показаннях потерпілого та свідка, але і на інших досліджених експертом даних, які не суперечать один одному, а тому, зважаючи на допустимість доказів протоколів слідчих експериментів з вказаними особами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав висновки експертиз належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується про те, що до матеріалів кримінального провадження не долучено докази законності долучення речового доказу CD-R диск «Videx». Проте на правильність висновків суду ця обставина не вплинула. Так, суд у вироку не посилається на інформацію з цього диску як на доказ вини обвинуваченого. А експерт у своєму висновку № 6371/6372 від 20.12.2017 встановлює причинно-наслідковий зв'язок порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п.10.1 та 10.3 ПДР на підставі протоколів слідчих експериментів з участю потерпілого та свідка ОСОБА_12 .
Доводи апелянта про те, що висновок судово-медичної експертизи № 184-А/18 від 22.02.2018 р. містить суперечливі відомості, зокрема, у мотивувальній частині Висновку СМЕ зазначено, що у зв'язку з відсутністю медичних документів у повному обсязі, визначити наявність ушкоджень та ступінь їх важкості у г-на ОСОБА_10 є неможливим. При цьому експерт дійшов висновку щодо ступеню тяжкості тілесного ушкодження, визначивши його як «СЕРЕДНІЙ» за критерієм тривалості розладу здоров'я. Проте, на підставі п.2.2.2 Правил тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день), хоча у мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_10 перебував на лікуванні з 30.05.2016 по 14.06.2016, тобто лише 16 днів, - є безпідставним.
Відповідно до вказаного висновку потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я, у вигляді закритого компресійного перелому тіла другого хребця поперекового відділу хребта третього-четвертого ступеню.
Із мотивувальної частини вказаного висновку вбачається, що експерт, досліджуючи медичну документацію встановив, що ОСОБА_10 продовжив лікування амбулаторно після його виписки з лікарні 14.06.2016, а не завершив лікування, як про це помилково зазначає обвинувачений.
Дійсно, експерт посилається на попередній свій висновок щодо результатів проведення судово-медичного дослідження тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_10 та детально його описує, навіть із вказівкою про неможливість попередньо зробити висновок про ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень. В той же час експерт посилається на нові медичні документи, надані їй під час проведення експертизи № 184-А/18 від 22.02.2018 р., на підставі яких вона змогла об'єктивно визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_10 під час ДТП.
При цьому ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі не заперечує правильність та об'єктивність медичної документації на яку посилається експерт у своєму висновку, немає заперечень і до компетенції експерта.
Колегії суддів не вдалося допитати експерта ОСОБА_15 . За повідомленням Харківського обласного бюро СМЕ №02-06/1291 від 20.05.2025 року ОСОБА_15 виключена зі списку працівників у зв'язку зі смертю 28.08.2019 (наказ №351-к від 02.09.2019).
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
За приписами статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно положення, що містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
На пропозицію апеляційного суду ОСОБА_8 категорично відмовився від застосування до нього положень ст. 49 КК України для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження стосовно нього у зв'язку із закінченням строків давності. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_8 не від кримінальної відповідальності, а від призначеного покарання, змінивши його таким чином згідно зі ст. 404 КПК України.
В той же час, рішення суду про часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 , є законним та належним чином вмотивованим.
До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_10 заявив цивільний позов, у якому просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь 280 000 грн. матеріальної шкоди та 70 000 моральної шкоди (т. 1 а.м.п. 52-53).
Судом такі вимоги задоволені частково та за наведених у судовому рішенні мотивів стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 203552,80 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 5000 грн.
Учасники провадження не оспорюють суми стягнутих відшкодувань.
Натомість сторона захисту стверджує, що автомобіль «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_2 не належить ОСОБА_10 , а отже стягнення матеріальної шкоди на його користь є безпідставним.
На що слід зазначити наступне.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.
Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.
Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалося стороною захисту, ОСОБА_10 на законних підставах керував автомобілем «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_2 .
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Під час судового розгляду було доведено факт завдання шкоди з вини ОСОБА_8 та що він, відповідно до закону, зобов'язаний відшкодувати її, встановлено розмір завданої шкоди.
Встановивши, що майну, яким правомірно володів потерпілий, з вини обвинуваченого завдано шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і відшкодування цієї шкоди за рахунок ОСОБА_8 .
Таким чином, оскільки потерпілий ОСОБА_10 є законним володільцем зазначеного автомобіля, опікався його збереженням, утриманням там фактично поніс реальні матеріальні збитки в результаті злочиннх дій ОСОБА_8 , підстав для скасування або зміни вироку суду в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
На підставі ст. 404 КПК України вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_8 змінити.
Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнити від призначеного за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4