Справа № 554/7642/25 Номер провадження 22-ц/814/1443/26Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
25 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Руденко Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2024 року у загальному розмірі 91 000,00 грн, яка складається з 25 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 66 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також вирішити питання судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову вказувало, що 14 грудня 2023 року між ТОВ «Авентус України» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 7372433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно з умовами Договору, первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 25 000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитні кошти було надано шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Вказувало, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024 року, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором відповідача було відступлено позивачу.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав просило задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
На вказане рішення ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов слід задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що факт укладення договору про надання споживчого кредиту підтверджується належними доказами, а саме кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом.
Також вказує, що факт наявності кредитних зобов'язань у відповідача підтверджується наступними доказами: завіреною копію Договору № 7372433 про надання споживчого кредиту від 14.12.2023 року; завіреною копією Додатку № 1 до № 7372433 про надання споживчого кредиту від 14.12.2023 року; завіреною копією Паспорту споживчого кредиту, завіреною копією витягу з листа вих. № 20241014-1/1 від 2024-10-14 11-47 про переказ коштів ТОВ ПЕЙТЕК УКРАЇНА торгова марка Рaytech на платіжну карту; завіреною копією розрахунку заборгованості за Договором № 7762811 про надання споживчого кредиту від 06.04.2024 року від Первісного кредитора; кредиту; оплати; завірену копію Правил надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового завірені копії установчих документів позивача;
Факт відступлення права вимоги підтверджується завіреною копією Договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024р. з додатками та доказами завірену копію витягу з Реєстру боржників від 30.09.2024 року до Договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024 року.
Зазначає, що відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитними коштами по 29.09.2024 року, тобто до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, а тому пільги передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на дані правовідносини.
Враховуючи вказані обставини вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Також просило стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не зявилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу, а також відступлення права вимоги за спірним кредитним договором.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Щодо укладення кредитного договору слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було укладено кредитний договір. У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту (позики), сплати відсотків за користування кредитом (позикою) розмір і тип процентної ставки.
Окрім того, факт наявності кредитних зобов'язань у відповідача підтверджується наступними доказами: завіреною копію Договору № 7372433 про надання споживчого кредиту від 14.12.2023 року; завіреною копією Додатку № 1 до № 7372433 про надання споживчого кредиту від 14.12.2023 року; завіреною копію Паспорту споживчого кредиту, завіреною копією витягу з листа вих. № 20241014-1/1 від 2024-10-14 11-47 про переказ коштів ТОВ ПЕЙТЕК УКРАЇНА торгова марка Рaytech на платіжну карту.
Кредитні договори є дійсними, належних і допустимих документальних доказів на спростування факту укладення договору не надано, у судовому порядку відповідачем кредитний договір не оскаржувався.
За вказаних обставин наявність заборгованості за кредитним договором від 14.12.2023 року № 7372433 у розмірі 91 000,00 грн, яка складається з 25 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 66 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, підтверджена належними доказами, а саме розрахунком заборгованості, який було проведено відповідно до умов кредитного договору. Відповідачем контррозрахунку суду не надано.
Щодо відступлення права вимоги слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» стверджувало, що є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 7372433 від 14 грудня 2023 року, укладеним відповідачем з ТОВ «Авенсус України» право грошової вимоги від якого перейшло на підставі Договору факторингу №30.09/24-Ф від 30.09.2024 року.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту прийому -передачі Реєстру боржників цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.
Як вбачається з п.3.3 договору факторингу, сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 1 679909,87 грн (а.с.88)
На підтвердження переходу прав вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» суду надало завірену копію Договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024р. з додатками та завірену копію витягу з Реєстру боржників від 30.09.2024 року до Договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024 року.
Вказане суд першої інстанції залишив поза увагою.
Отже, матеріали справи містять достатні докази переходу прав вимоги від ТОВ «Авентус України» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
За змістом ст. ст. 137, 141 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" надав суду Договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024, укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" та адвокатом Руденком К.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність видану ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" - адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів товариства в судах України, акт приймання - передачі наданих послуг №45 до Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року, де наведено перелік виконаних робіт - підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості - на суму 100000 грн, витяг з реєстру №1 до акту приймання - передачі наданих послуг №45 до Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, де наведено перелік виконаних робіт - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 2848148, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №535 від 08.01.2024 року про оплату ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" адвокату Руденко К.В. коштів в сумі 100000 грн. за надання юридичних послуг по договору №02/08/2024 від 02.08.2024 року згідно акту №45 від 04.02.2025 року.
У поданій до суду першої інстанції відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000 грн.
Дослідивши надані адвокатом Руденком К.В. докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат у суді першої інстанції, беручи до уваги складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності зменшення указаних судових витрат та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" 5000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
На підтвердження вказаних витрат надано Договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024, укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" та адвокатом Руденком К.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність видану ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" - адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів товариства в судах України, акт приймання - передачі наданих послуг №120 до Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року, де наведено перелік виконаних робіт - підготовка та складання апеляційної - на суму 15000 грн., платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №535 від 08.01.2024 року про оплату ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" адвокату Руденко К.В. коштів в сумі 15000 грн. за надання юридичних послуг по договору №02/08/2024 від 02.08.2024 року згідно акту №120 від 12.11.2025 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником відповідача витрати у розмірі 15000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
Колегія суддів вважає, що слід визначити витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 2000 грн.
Враховуючи викладене, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь оплату ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" 7000 грн. витрат на правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції.
Щодо судового збору слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини першої наведеної норми судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином слід стягнути з відповідача на користь ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4542 грн., а всього 6964,40 грн.
Керуючись ст.ст.367, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Руденко Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року, - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7372433 від 14 грудня 2023 року в розмірі 91000 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 66000 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 7000 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 6964, 40 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ О.І. Обідіна ___________________ Л.І. Пилипчук