Справа № 539/501/25 Номер провадження 22-ц/814/852/26Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т. Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
24 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника позивача - адвоката Горбенка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року, постановлене суддею Бєссоновою Т.Д. (повний текст складено 08 вересня 2025 року),
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулося в суд із указаним позовом.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_1 укладено наступні договори, підписані ним електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого на номер мобільного телефону, а саме: № НОМЕР_1 від 17.06.2021, укладений із ТОВ «Мілоан»; та №1345867 від 16.04.2021, укладений із ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
27.01.2022 та 29.01.2022 первинні кредитори відступили право вимоги за такими договорами на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яким 10.01.2023 та 10.03.2023 відступлено таке право вимоги на користь ТОВ «Коллект центр», про що укладено договори факторингу №10-03/2023/01 та №10-01/23.
Зазначає, що усупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок первинних кредиторів, ні його правонаступника.
Із підстав викладеного, просить захистити порушене право та стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договорами №3324199 від 17.06.2021, №1345867 від 16.04.2021 139 728,66 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3324199 від 17.06.2021 у розмірі 93 446,75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики №1345867 від 16.04.2021 у розмірі 44 281,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 387,73 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитних договорів та їх неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, як правонаступника кредитора, за тілом кредиту та відсотками.
У задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії за кредитним договором відмовлено, оскільки відповідно до п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Не погодившись із таким рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив заявлене ним, відповідачем, клопотання про витребування доказів, у тому числі оригіналів електронних догорів та первинної бухгалтерської документації, тим самим, знехтувавши правами сторони відповідача на повноцінне з'ясування усіх обставин справи.
Звертає увагу, що у справі відсутні належні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення позичальнику та підтвердження пропозиції про укладення договорів. Тоді як наявні у справі паперові копії договорів не можна вважати електронним документом, оскільки вони не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Наведене, на думку сторони відповідача, ставить під сумнів факт укладення позичальником відповідних кредитних договорів, зокрема, в контексті відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування первинними кредиторами на користь позичальника кредитних коштів.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №342/180/17 від 03.07.2019, вважає відсутніми підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 364 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували ознайомлення позичальника з редакцією Правил надання коштів у позику, що додані до матеріалів справи.
Просить врахувати, що по кредитному договору №3324199 термін кредитування сплив 18.07.2021, доказів його пролонгації матеріали справи не містять, а тому подальше нарахування процентів за користування кредитом вважає неправомірним.
Наголошує на відсутності у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами.
Доводить відсутність у позивача права вимоги за кредитними договорами, оскільки позивачем не надано копії догорів, які б підтверджували відступлення права вимоги від первісних кредиторів ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Також звертає увагу на відсутність у справі доказів, які б підтверджували оплату за договорами відступлення, що також ставить під сумнів факт їх укладення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.12.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 05.12.2025.
16.12.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
21.12.2025 відповідачем подано відповідь на відзив, а 05.01.2026 позивачем подано клопотання про неврахування апеляційним судом відповіді на відзив.
У суді апеляційної інстанції представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1345867, яким погоджена такі параметри позики: сума позики: 13 000,00 грн; строк позики: 30 днів; процентна ставка на день: 1,99%; дата повернення позики: 16.05.2021; процентна ставка за понадстрокове користування позикою: 2,70% на день; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 178,85%; орієнтовна загальна вартість позики: 14 911,00 грн./а.с.30 т.1/
17.06.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan сформовану анкету-заяву на кредит №3324199, яка містить персональні дані про особу позичальника та відомості про істотні умови кредитування: сума кредиту - 20 000,00 грн; строк кредиту: 30 днів із 17.06.2021, дата повернення кредиту: 17.07.2021; сума до повернення: 39 500,00 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, нараховується одноразово заставкою 10% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом./а.с.24-25 т.1/
17.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3324199 (індивідуальна частина), підписаний сторонами, у тому числі позичальником ідентифікатором R778914, час 17.06.2021 15:08.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн у валюті - українська гривня (п.1.2). кредит надається строком на 30 днів з 17.06.2021 (строк кредитування) (п.1.3.). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 17.07.2021 (п.1.4.).
Згідно із п.1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 9 500,00 грн у грошовому виразі та 11,215.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 29 500,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту, розраховані з припущень, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається незмінним та, що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, указаний у п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені у цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (1.5.1.).
Проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.3.).
Пунктом 2.3.1.2. договору погоджено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чині, відповідно до статті 212 ЦК України, і яка полягає, серед іншого, у продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно із п.1.3, п.2.3.1.1., п.2.3.1.2. договору (п.2.3.2.).
Пункт 10 договору містить відомості про реквізити сторін, зокрема, позичальника: ОСОБА_1 ; код НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 ; адреса місця реєстрації (проживання) АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.19-22 т.1/
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №3324199 від 17.06.2021 є Графік платежів за договором про споживчий кредиту; додаток №2 - паспорт споживчого кредиту №3324199./а.с.23-24 т.1/
ТОВ «Мілоан» складено довідку про ідентифікацію якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №3324199 від 17.06.2021 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор R77891; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 17.06.2021; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_4./а.с.36 т.1/
29.11.2021 між ТОВ Мілоан» (фактор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) укладено договір факторингу №29-11-102, право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржника, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно переданого права вимоги (п.6.1.4.)./а.с.49-50 т.1/
30.11.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» складено акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, а 03.12.2021 - акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №29-11-102 від 29.11.2021./а.с.51-53 т.1/
03.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» перерховано ТОВ «Мілоан» оплату лоту згідно договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 без ПДВ у розмірі 4 593 071,73, що підтверджується платіжним дорученням №308250005./а.с.51 т.1/
27.01.2022 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №27/01/2022, за яким право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржника, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно переданого права вимоги (п.6.1.4.)./а.с.54-56 т.1/
27.01.2022 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» складено акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, а 27.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» оплату лоту згідно договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, без ПДВ у розмірі 6 405 568,95./а.с.56-59 т.1/
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набуття новим кредитором у день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді (п.5.2.); на підтвердження виконання якого надано акти прийому-передачі Реєстру боржників від 10.03.2023 та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 та 31.03.2023./а.с.61-72 т.1/
16.09.2024 ТОВ «ФК «Фінекспрес» складено довідку, якою підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 16.04.2021; номер платежу 0c085fd3-1a55-4c41-9ce7-5667cd28a9d8; сума 13 000,00 грн; отримувач картка № НОМЕР_5 ./а.с.39 т.1/
08.11.2024 ТОВ «ФК «Еланс» повідомлено про укладення із ТОВ «Мілоан» договору №40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів. Підтверджено вчинення операції: 17.06.2021 здійснено платіж на суму 20 000,00 грн; призначення платежу: кошти згідно договору 3324199; платіжний метод карта Mastercard; статус платежу: approved; номер картки: НОМЕР_5 ; банк картки отримувача Ukrgasbank./а.с.36 т.1/
До позовної заяви позивачем додано: Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 13.05.2021); Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів (на умовах повернення позики в кінці строку позики)/а.с.25-29, 30-35 т.1/
ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» складено розрахунок заборгованості, за яким борг за тілом кредиту склав 13 000,00 грн, проценти - 39 006,50 грн./а.с.41-44 т.1/
18.07.2025 АБ «Укргазбанк» повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) емітована кредитна картка № НОМЕР_6 та надано виписку по рахунку до якого прив'язана указана картка за період часу із 12.04.2021 по 16.04.2021 та із 13.06.2021 по 17.06.2021, якими підтверджено зарахування коштів: 16.04.2021 у розмірі 13000,00 грн; 17.06.2021 у розмірі 20200,00 грн./а.с.13-17 т.2/
Представництво інтересів ТОВ «Коллект центр» в суді першої інстанції забезпечувалося Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024./а.с.14-15 т.1/
02.12.2024 між ТОВ «Коллект центр» та АО «Лігал Ассістанс» складено заявку на надання юридичної допомоги №650, а 27.12.2024 - Акт №4 про надання юридичної допомоги, за змістом яких сторони погодили надання таких послуг: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год вартістю 4 000,00 грн; надання письмової консультації з вивченням документів - 1 год вартістю 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 год вартістю 18 000,00 грн, а всього 25 000,00 грн./а.с.17, 18 т.1/
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із підстав доведеності позивачем належними доказами, не спростованими відповідачем, факт укладення кредитних договорів та порушення відповідачем істотних умов зобов'язання за ними. Із підстав викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивача, як правонаступника кредитора, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії відмовлено, оскільки її нарахування суперечить вимогам п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.
Стосовно відступлення права вимоги за кредитними договорам, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Як убачається із матеріалів справи, укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється за договорами від 29.11.2021 за №29-11-102 та від 27.01.2021 за №27/01/2022 після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржника, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно переданого права вимоги.
На підтвердження дотримання сторонами зобов'язання викладеної процедури позивачем надано: акти приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу від 30.11.2021; акти приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу від 03.12.2021; платіжне доручення №308250005 від 03.12.2021.
Натомість набуття позивачем, як правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал», права вимоги за кредитними договорами до відповідача ОСОБА_1 , пов'язане із підписанням сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді; на підтвердження виконання якого надано акти прийому-передачі Реєстру боржників від 10.03.2023 та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 та 31.03.2023.
Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Із огляду на викладене, колегія суддів відхиляє, як неспроможні, доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами. Тоді як посилання на відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання правонаступником своїх зобов'язань, зокрема платіжних документів на підтвердження сплати ціни договорів факторингу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.
Стосовно укладення позичальником кредитних договорів та підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів ураховує наступне
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із матеріалів справи убачається, що 16.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №364470858, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором MNV6D2B6, який введено 16.05.2023.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Надаючи оцінку електронним доказам, договорам №3324199 від 17.06.2021, укладеним із ТОВ «Мілоан»; та №1345867 від 16.04.2021, укладеним із ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», факт підписання якого відповідач ставить під сумнів, колегія суддів ураховує, що такі договори місять відомості про їх підписання позичальником ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договорів мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, підписані відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань.
Доказів, що указані в договорах одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши указані кредитні договори, відповідач добровільно погодився на визначені у них істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов'язання. При цьому, нерозуміння умов зобов'язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов'язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник мав можливість відмовитися від договорів без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів ні умови кредитування, ні факт укладення кредитних договорів у цілому.
При цьому колегія суддів ураховує сталу позицію Верховного Суду, за змістом якої не може бути визнаний неукладеним договір, який виконуються сторонами зобов'язання.
Так, наявні у справі докази, не спростовані відповідачем підтверджують, що на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) емітована кредитна картка № НОМЕР_6 та надано виписку по рахунку до якого прив'язана указана картка за період часу із 12.04.2021 по 16.04.2021 та із 13.06.2021 по 17.06.2021, якими підтверджено зарахування коштів: 16.04.2021 у розмірі 13000,00 грн; 17.06.2021 у розмірі 20000,00 грн./а.с.13-17 т.2/
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодив істотні умови зобов'язання та допустив порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного відповідачем не надано, як і вмотивованих заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором про споживчий кредит №3324199 від 17.06.2021 у розмірі 20000,00 грн та за договором позики №1345867 від 16.04.2021 у розмірі 13000,00 грн.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів ураховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.
Як убачається із матеріалів справи, при укладенні договору позики №1345867 від 16.04.2021 сторони зобов'язання погодили строк кредитування - 30 днів, який сплив 16.05.2021.
Доказів на підтвердження пролонгації позичальником умов кредитування за договором позики №1345867 від 16.04.2021 матеріали справи не містять, тоді як згідно зі сталою позицією Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, відсутніми є підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 364 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували ознайомлення позичальника з редакцією Правил надання коштів у позику, що додані до матеріалів справи.
Згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-ти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості по відсотках за договором позики від 16.04.2021 №1345867 у розмірі 7761,00 грн, виходячи із розрахунку: 258,70 грн (13000,00 грн х 1,99%) х 30 днів.
Відтак, вимоги апеляційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження, оскільки вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.
Проте доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності нарахування процентів за договором №3324199 від 17.06.2021 поза межами строку кредитування, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Оскільки при укладенні такого договору, сторони зобов'язання погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення міськрайонного суду слід змінити, зменшивши розмір заборгованості постановленої до стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики №1345867 від 16.04.2021 із 44281,91 грн до 20761,00 грн. У іншій частині рішення міськрайонного суду слід залишити без змін.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, які склали 82%, шляхом взаємозаліку, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1332,32 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року - змінити, зменшивши розмір постановленої до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованості за договором позики від 16.04.2021 №1345867 із 44281,91 грн до 20761,00 грн, а також в частині розміру судового збору із 2387,73 грн до 1332,32 грн.
У іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.02.2026.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак