Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13781/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.
26 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/13781/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 04 грудня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Пилипюк Л.М. у м.Житомирі,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, так як спір має приватноправовий характер, обумовлений незаконним оформленням рішення 24 сесії, 11 липня 2013 року №587 за клопотанням від 16 квітня 2013 року без розгляду, без прийняття рішення сесією, що має ознаки протиправних дій; прийняти клопотання, що вона ( ОСОБА_1 ) бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного судочинства та позовну заяву подає, керуючись своїми цивільними правами, які гарантуються ст.55 Конституції України; прийняти зміст та обґрунтування 22 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушені цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 22 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 20 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 220 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради неналежно виконано свої службові обов'язки через несумісне ставлення до них, незаконним оформленням рішення 24 сесії, 11 липня 2013 року №587, що призвело до вчинення незаконних рішень, дій, до порушення її цивільних прав та інтересів, незаконна відмова мати незаборонені законом цивільні права при складанні висновку від 06 травня 2013 року №185-П/2013, зокрема: врахувати документи, долучені до клопотання від 16 квітня 2013 року; врахувати рішення міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0903 га під садівництво; врахувати рішення міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га під житлове будівництво; врахувати рішення міської ради від 21 червня 2012 року №400 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на самовільно збудовані 210 гаражів, без дозвільних документів АДРЕСА_2 ; урахувати викопіювання зі схеми м.Житомира, яке додавалося до клопотання від 16 квітня 2013 року, на якому зазначені житлові одноповерхові будинки за адресою АДРЕСА_3 та фотографія лівої сторони пров.1-го Винокурного; врахувати фотографію нового будівництва житлового будинку одноповерхового за кооперативом «Хмільники»; незаконне внесення висновку, що зазначена земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована на території багатоповерхової житлової забудови, так як зазначений висновок не відповідає Закону України «Про містобудівну діяльність в Україні», оскільки у висновку незаконно об'єднано ст.17 Генеральний план та ст.19 Детальний план забудови, які розробляються та затверджуються окремо; незаконне внесення висновку, що зазначена земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована на території багатоповерхової житлової забудови не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при затвердженні Генерального плану м.Житомира план забудови не затверджувався; незаконне внесення висновку, що земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована на території багатоповерхової житлової забудови, який не відповідає інформації, зазначеній міською радою в листі від 18 вересня 2015 року №25/Д-705-6; незаконне внесення висновку, що земельна ділянка розташована на території багатоповерхової житлової забудови, який не відповідає фактичній забудові даної території; незаконне внесення висновку, що земельна ділянка розташована в межах «червоних» ліній вулиць та доріг, затвердженого рішенням міської ради від 09 грудня 2005 року №583, так як згідно затвердженого плану земельна ділянка не розташована в межах «червоних» ліній; незаконне внесення викопіювання «фрагмент плану міста Житомира», розташований на звороті висновку, в який внесено незаконно ряди самовільно збудованих 210 гаражів, без дозвільних документів, яких немає в затверджених; незаконне внесення у викопіювання «фрагмент плану міста Житомира, який на звороті висновку №185-П/2013 від 06 травня 2013 року «червоні» лінії», який не відповідає затвердженому плану «червоних» ліній; незаконне внесення у викопіювання «фрагмент плану міста Житомира, який на звороті висновку №185-П/2013 від 06 травня 2013 року напряму «червоних» ліній», який незаконно змінено, оскільки напрямок «червоних» ліній не відповідає напрямку в затвердженому плані «червоних» ліній; незаконне внесення висновків, що земельна ділянка розташована на території багатоповерхової житлової забудови та в місті Житомирі план зонування та детальний план території, що зазначені в ст.24 вказаного вище Закону відсутні, такі висновки суперечать між собою і є доказом порушення законодавства при викладі висновку «територія багатоповерхової житлової забудови»; незаконний виклад у висновку: «З урахуванням…вважає за неможливе відведення в користування земельної ділянки, площею 0,1000 га по АДРЕСА_4 », так як Департамент містобудування та земельних відносин з урахуванням викладеного вище у позовній заяві вчинив 15 випадків порушення законодавства, порушення цивільних прав ОСОБА_1 незаконною відмовою мати не заборонені законом цивільні права; незаконне порушення регламенту міської ради, так як проєкт рішення про відмову, який виноситься на розгляд сесії в міській раді відсутній; незаконне порушення регламенту міської ради, так як проєкт рішення про відмову в порядок денний 24 сесії 6 скликання 11 липня 2013 року не включався та не розглядався; незаконна відмова мати не заборонені законом цивільні права, використання рішення 24 сесії, 6 скликання, 11 липня 2013 року №587 для відмови, так як проєкт рішення про відмову в порядок денний не включався на сесії, не розглядався і рішення 24 сесії, 11 липня 2013 року №587 не є рішенням по проєкту рішення про відмову; незаконне оформлення рішення 24 сесії, 6 скликання, 11 липня 2013 року №587 пункту 9,1 без зазначення найменування документа, в якому є пункт 9 про відмову та порядку його розгляду, так як проєкт рішення про відмову не складався, в порядок денний не включався, на сесії не розглядався, рішення не приймалося; незаконна відмова мати не заборонені законом цивільні права, розглянути клопотання від 16 квітня 2013 року в строк, встановлений частиною сьомою ст.118 ЗК України, так як клопотання розглянуто на 24 сесії, 11 липня 2013 року, через 85 днів; незаконна відмова, мати не заборонені законом цивільні права отримати належним чином оформлений висновок від 06 травня 2013 року №185-П/2013, так як надана їй копія не завірена, що відповідає оригіналу та дуже низької якості, так як Виконавчий комітет листом від 24 листопада 2013 року №25/Д-341із-3112 зазначив висновок «оригінал висновку відсутній». Допущення порушень у двадцяти двох випадках недодержання вимог, встановлених законом, заподіяли їй душевні страждання - це емоції людини, змістом яких є душевний біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, які визивали погіршення стану її здоров'я. Погіршення здоров'я, душевні страждання позбавляли її можливостей у реалізації її звичок та бажань, що сприяло погіршенню відносин з оточуючими людьми та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення її життєвих зв'язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 04 грудня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України. Одночасно роз'яснено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.
Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 04 грудня 2025 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; прийняти зміст обґрунтування апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції вчинив випадки порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали від 04 грудня 2025 року. Зокрема: внесення в ухвалу завідомо неправдивого висновку про суть позовної заяви, зазначеної у вимозі 1; суддя Пилипюк Л.М. неповно з'ясувала вимоги позовної заяви, оскільки незаконно змінила суть позовної заяви, оскільки жодним Законом України не надано повноважень змінювати суть позовної заяви; невідповідність висновку в ухвалі, висновку про суть позовної вимоги, зазначеної у вимозі 3, незаконно змінено суть позовної вимоги; незаконно відмовила розглянути та врахувати суть вчинених 22 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, якими порушені цивільні права та інтереси ОСОБА_1 , суть порушень зазначено у вимозі 4 позовної заяви; незаконна відмова розглянути та врахувати вимогу 2 позовної заяви, це вчинення протиправної дії, правочину нікчемного, згідно з частиною першою ст.27 ЦК України; незаконна зміна вимоги 5, що призвело до порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 і жодним Законом України судді не надано повноважень змінювати позовну вимогу, це вчинення протиправної дії; незаконне внесення в ухвалу тлумачення 15 висновків із Законів України та постанов Верховного Суду, які не підлягають застосуванню і мають ознаки надмірного формалізму; незаконна відмова застосувати вимоги чинного законодавства, які підлягають застосуванню; незаконний виклад висновків в ухвалі, які при розгляді питання про відкриття провадження у справі не підлягають застосуванню; недоведеність обставин, які суддя Пилипюк Л.М. в ухвалі визнала встановленими, так як в ухвалі не зазначила жодної законної підстави для визнання, що спір не має ознак протиправного; суддя неповно з'ясувала обставини позовної заяви, оскільки незаконно відмовила розглядати всі вимог позовної заяви; незаконно відмовила розглянути вимогу 6 позовної заяви, недоведеність обставини застосування частини 5 ст.21 КАС України, яку суддя визнала встановленою; незаконний виклад висновків в ухвалі, недоведеність обставин, які суддя визнала встановленими, так як в ухвалі не зазначено жодних законних підстав для застосування ст.ст.19,186 ЦПК України; незаконна зміна суті позовної заяви про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, так як спір має приватноправовий характер, обумовлений незаконним оформленням рішення 24 сесії, 11 липня 2013 року №587 за клопотанням від 16 квітня 2013 року без розгляду, без прийняття рішення сесією, вимога 1 позовної заяви - це вчинення протиправної дії; незаконна відмова розглянути висновок вимоги 2 про те, що вона ( ОСОБА_1 ) бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного законодавства; суддя вчинила протиправні дії, незаконно відмовила їй ( ОСОБА_1 ) розглядати всі вимоги позовної заяви; незаконно відмовила розглянути суть всіх вимог позовної заяви чи вчинила нікчемний правочин; суддя ОСОБА_2 вчинила 20 випадків порушення норм процесуального права, які мають ознаки протиправних дій та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд, на доступ до правосуддя, так як суддя незаконно відмовила ОСОБА_1 в ухвалі розглянути всі вимоги позовної заяви.
Виконавчий комітет Житомирської міської ради правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу приписів частини третьої ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Судова повістка про виклик у судове засідання на 26 лютого 2026 року вручена ОСОБА_1 10 лютого 2026 року, а Виконкому Житомирської міської ради - 09 лютого 2026 року (а.с.69-70). За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За таких обставин, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Законодавець у частині першій ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Разом із тим, за змістом частини першої ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 частини першої ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п.1 частини першої ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушення її прав обґрунтовує тим, що Виконком Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 16 квітня 2013 року про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку в межах норм безоплатної передачі земельної ділянки розміром 0,10 га за адресою: АДРЕСА_5 , та оформленні рішення 24 сесії 11 липня 2013 року №587 двадцять два рази порушив вимоги законодавства, чим, на переконання ОСОБА_1 , спричинив їй моральної шкоди.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У пункті 7 частини першої ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Ураховуючи викладене вище, при вирішенні судом позову в цій справі насамперед підлягає дослідженню правомірність дій Виконавчого комітету Житомирської міської ради на виконання його повноважень у сферах регулювання земельних відносин та будівництва. Вказані обставини ще не стосується визнання права власності на земельну ділянку або будинок та оспорювання права власності інших осіб, оскільки ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для будівництва будинку не набула.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду є правильним, оскільки стосується спору фізичної особи з постійно діючим органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього органу, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення публічно-правового спору, а тому також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п'ятої ст.21 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.
Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права і з огляду на викладене вище додаткового правового обґрунтування не потребує.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 04 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: