Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3572/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 63 Доповідач Павицька Т. М.
02 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №295/3572/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,
У березні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків співвласника багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 в розмірі 9 633, 99 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , кожному з них належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частки квартири. Вказує, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 створене ОСББ «Чуднівська 108-Б», яке виконує функції балансоутримувача та управителя багатоквартирного будинку. Між ОСББ «Чуднівська 108-Б» та відповідачами виник обов'язок сплачувати внесок на утримання спільного майна, що визначений чинним законодавством та статутом, тому між сторонами склались зобов'язальні правовідносини. Стверджує, що у відповідачів виникла заборгованість зі сплати членських внесків за період з 01.02.2021 по 29.02.2024. Щомісяця позивач нараховував відповідачам внески на утримання прибудинкової території, однак останні оплату здійснювали частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28.02.2024 становить 9633,99 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року позовні вимоги ОСББ «Чуднівська 108-Б» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чуднівська 108-Б» заборгованість зі сплати внесків співвласника багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 по 3211,33 грн з кожного, судовий збір в розмірі по 1009,33 грн з кожного та витрати на професійну правову допомогу по 2833,33 грн з кожного.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано та перевірено: наявність належного суб'єкта права вимоги, з урахуванням обсягу та змісту статутних повноважень органів управління ОСББ; існування визначеного, облікованого та переданого спільного майна як предмета утримання; наявність підтверджених витрат саме на управління та утримання спільного майна; дотримання внутрішньо-статутної процедури формування, пред'явлення та судового стягнення вимог. Зазначає, що суд першої інстанції абстрактно ототожнив статус співвласника з безумовним обов'язком сплати внесків, що суперечить статті 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої право вимоги ОСББ є похідним від фактичного управління спільним майном і понесення підтверджених витрат на його утримання.
Стверджує, що він не заперечує загальний принциповий обов'язок співвласників брати участь у витратах на утримання будинку. Водночас протягом усього спірного періоду він послідовно, письмово та документально наполягав на необхідності: встановлення предмета утримання; відновлення технічної документації; обліку спільного майна; надання обґрунтованого кошторису витрат. Саме відсутність зазначених передумов, а не ухилення від виконання обов'язків, зумовила утримання його від сплати внесків. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні первинних бухгалтерських, технічних та облікових документів, порушив принципи змагальності сторін і фактично визнав правильним розрахунок позивача без перевірки його зв'язку з предметом зобов'язання. Вважає, що у справі не встановлено юридичного складу, з яким закон пов'язує виникнення грошового зобов'язання, а висновок суду про наявність заборгованості ґрунтується не на встановлених фактах, а на припущенні, що саме по собі володіння квартирою породжує обов'язок сплати будь-яких заявлених ОСББ сум.
Стверджує, що суд першої інстанції, посилаючись на статтю 10 Закону №2866 та окремі положення статуту, обмежився формальним висновком про їх відповідність закону, не з'ясувавши, чи визначено у статуті саме повноваження, а не лише загальну компетенцію органів управління. Суд першої інстанції не встановив, які саме повноваження були реалізовані ОСББ при зверненні до суду, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив: яку модель управління обрали співвласники; які повноваження були надані органам ОСББ; у межах яких повноважень сформовано право вимоги.
Вказує, що статут ОСББ «Чуднівська 108-Б» не містить визначення повноважень голови правління щодо представництва інтересів об'єднання та звернення до суду. Вважає, що звернення до суду здійснено особою без належних повноважень, що виключає наявність належного суб'єкта права вимоги. Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відомостей про особу, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, не є визначальною для встановлення обсягу та змісту таких повноважень, оскільки реєстраційні відомості не замінюють вимог закону і статуту та підлягають перевірці судом. У виписці з ЄДР, наданій до матеріалів справи, зазначено, що Герасимчук В.В. має право діяти від імені ОСББ без довіреності. Водночас такі відомості суперечать закону та Статуту ОСББ. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить постановити окрему ухвалу щодо порушення законодавства органами місцевого самоврядування м. Житомира.
21 січня 2026 року на адресу Житомирського апеляційного суду від представника ОСББ «Чуднівська 108-Б» - Могильницької І.М надійшов відзив, у якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зазначає, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Право спільної власності на майно багатоквартирного будинку визначено на підставі закону та унеможливлює реєстрацію права власності за множинним суб'єктом права власності - всіма співвласниками багатоквартирного будинку. Вказує, що рішення загальних зборів щодо встановлення розміру внесків на утримання спільного майна повинні виконуватись всіма співвласниками без виключень та додаткових вимог зі сторони таких співвласників. Зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСББ «Чуднівська 108-Б», у якому просив визнати недійсним п.1 протоколу №5 від 15.09.2018 загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б» у частині затвердження статуту ОСББ у новій редакції та визнання недійсним статуту у новій редакції. Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/816/24 від 22 травня 2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2025 року рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/816/24 від 22 травня 2025 було залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення. Відтак, твердження відповідача щодо невідповідності норм Статуту ОСББ вимогам чинного законодавства не відповідає дійсності. Зазначає, що позивачем до позову було надано повний розрахунок заборгованості зі сплати внеску на утримання спільного майна. Зазначений розрахунок здійснений на підставі рішень загальних зборів ОСББ щодо встановлення розміру внесків та розміру площі квартири відповідачів. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
28 січня 2026 року ОСОБА_1 надіслав пояснення на відзив, у яких зазначає, що відзив не містить належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи апеляційної скарги, та не усуває істотних порушень норм матеріального і процесуального права, допущених судом першої інстанції. Позивач фактично підтримує правову позицію суду першої інстанції, яка ґрунтується на формальному визнанні боргу без встановлення елементів зобов'язального правовідношення, а саме: належного суб'єкта права вимоги, визначеного об'єкта зобов'язання, підтвердженого предмета утримання та фактичних витрат на нього, а також змісту зобов'язальних правовідносин, що суперечить вимогам статті 509 ЦК України та практиці Верховного Суду. Відзив не спростовує доводів апеляційної скарги про відсутність у органів управління ОСББ належних статутних повноважень на формування грошових вимог та звернення до суду. Посилання позивача на Типовий статут та реєстраційні відомості ЄДР є формальними і не замінюють вимог статей 88, 92 ЦК України та статті 7 Закону України «Про ОСББ», відповідно до яких саме статут і рішення уповноважених органів визначають обсяг повноважень юридичної особи. Поданий позивачем розрахунок фактично зводиться до арифметичного множення площі квартири на встановлений розмір внеску і не підтверджує жодної з обов'язкових обставин, з якими закон пов'язує виникнення обов'язку зі сплати внесків, а саме: наявності визначеного предмету зобов'язання (спільного майна); зв'язку заявлених витрат із таким майном; фактичного понесення витрат та їх економічного обґрунтування.
Рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 . В частині стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції не перевіряється на предмет законності та обґрунтованості з огляду на наступне.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, оскаржуваним судовим рішенням стягнуто заборгованість з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чуднівська 108-Б» зі сплати внесків співвласника багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 по 3211,33 грн з кожного, судовий збір в розмірі по 1009,33 грн з кожного та витрати на професійну правову допомогу по 2833,33 грн з кожного. В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив лише ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких також стягнуто заборгованість, не скористалися своїм правом подачі апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про їх повну згоду з судовим рішенням.
Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів того, яким чином оскаржуване судове рішення в частині стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі не оскаржили рішення суду першої інстанції, тобто погодилися із судовим рішенням.
Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі №285/533/19 (провадження №61-10554св21).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю відповідачів, кожному з яких належить по 1/3 частки такої квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №368586378 від 05.03.2024.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом, що визначено в пункті 1 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б», який був затверджений рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б», оформленим протоколом №05 від 15.09.2018.
ОСОБА_1 було оскаржене рішення загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б», оформлене протоколом №5 від 15.09.2018.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, у справі №906/816/24 залишено без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 22.05.2025, згідно з яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОССББ «Чуднівська 108-Б» про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б», оформленого п.1 протоколу №5 від 15.09.2018; визнання недійсним статуту ОСББ «Чуднівська 108-Б» (нова редакція 2018), затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б», оформленого п.1 протоколу №5 від 15.09.2018.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б» від 16.02.2020 встановлено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,30 грн за м.кв.
Протоколом загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б» від 06.06.2021 було встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у 2021 році в розмірі 5,94 грн за м.кв.
Зазначені рішення та протокол є чинними, недійсними не визналися.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачі мають борг за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 в розмірі 9633, 99 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що співвідповідачі допустили неналежне виконання обов'язку зі своєчасної сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, внаслідок чого за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 утворилась заборгованість 9633,99 грн., співвідповідачам належить по 1/3 частці в квартирі, тому заборгованість підлягає до стягнення з кожного з них в розмірі відповідно до розміру частки в спільній частковій власності по 3211,33 грн (9633, 99 грн : 3).
Щодо повноважень голови правління ОСББ на звернення до суду з позовом.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Чуднівська 108-Б» вбачається, що його керівником, який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, з 08.07.2021 є Герасимчук В.В.
Велика Палата Верховного Суду в справі №910/16580/23 сформулювала висновок, що особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)]. Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні (пункт 7.37 постанови від 20 листопада 2024 року).
Щодо клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено клопотання про витребування повного та детального розрахунку внесків, а також документів що стосуються діяльності ОСББ «Чуднівська 108-Б».
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.
Як вбачається з документів поданих до позовної заяви ОСББ «Чуднівська 108-Б» долучено розрахунок заборгованості по членським внескам на утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_3 , із зазначенням нарахованих сум внеску та їх сплати, а також долучено статутні документи ОСББ «Чуднівська 108-Б».
Враховуючи наведені норми права та наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості і статутних документів ОСББ «Чуднівська 108-Б» колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань, оскільки витребування зазначених доказів на стадії апеляційного розгляду є недоцільним.
Апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів апеляційної скарги та на підставі наявних у справі доказів. Крім того, витребування таких доказів призвело б до фактичного повторного розгляду справи та підміни функцій суду першої інстанції, що суперечить природі апеляційного провадження. За таких обставин підстав для задоволення клопотань колегія суддів не вбачає.
Щодо суті спору.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.1.1 Статуту в редакції від 2018 року ОСББ «Чуднівська 108-Б» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Зважаючи на вищезазначене до правовідносин у справі застосовуються положення Закону України «Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку».
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків; брати на баланс майно об'єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об'єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об'єднання.
Статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Частиною першою статті 7 Закону №417-VIII визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св2), від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц (провадження №61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі №554/7740/17 (провадження №61-13603св19).
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №522/2173/14 (провадження №61-21971св18).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
За таких обставин, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об'єднання несе обов'язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у будинку по АДРЕСА_2 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б».
Загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б», що є вищим органом управління об'єднання, прийняті рішення про встановлення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б» від 16.02.2020 встановлено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,30 грн за м.кв.
Протоколом загальних зборів ОСББ «Чуднівська 108-Б» від 06.06.2021 було встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у 2021 році в розмірі 5,94 грн за м.кв.
Рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» та протоколи є чинними, а відтак створюють відповідні права і обов'язки. Позивач наділений правом нараховувати плату за утримання будинку та прибудинкової території, а також внесків до ремонтного фонду і вимагати своєчасної оплати, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний дотримуватися прийнятих рішень загальних зборів та здійснювати своєчасну оплату внесків за надані послуги.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що на підставі чинних рішень та протоколів загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» розмір щомісячного внеску в період з січня 2021 року по червень 2021 року складав 4,30 грн на місяць за 1 кв.м площі приміщень, з липня 2021 року по лютий 2024 року 5,94 грн на місяць за 1 кв.м площі приміщень, що належать такому співвласнику, а отже відповідач має сплачувати відповідні внески.
Таким чином встановивши, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачу, який є членом цього Об'єднання, проте не виконує своїх зобов'язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість у загальному розмірі 3211,33 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми заборгованості.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №372/1095/20 (провадження №61-11971св22).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Щодо постановлення окремої ухвали.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено клопотання, в якому просить постановити окрему ухвалу щодо виявлених порушень законодавства органами місцевого самоврядування м. Житомира при передачі, обліку та документальному оформленні спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та направити окрему ухвалу виконуючому обов'язки міського голови м. Житомира для вжиття заходів реагування, усунення виявлених порушень та відновлення технічної та бухгалтерської документації.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
У частині десятій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі №761/32388/13-ц (провадження №61-3251св18) зазначено, що: «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком».
Враховуючи, що колегія суддів у процесі перегляду цієї справи не встановила порушень, які б слугували достатньою підставою для постановлення окремої ухвали відносно органів місцевого самоврядування, тому клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуднівська 108-Б» заборгованості зі сплати внесків співвласника багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 в сумі 3211,33 грн., судового збору в розмірі 1009,33 грн та витрат на професійну правову допомогу в сумі 2833,33 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Талько О. Б.
Шевчук А. М.