Житомирський апеляційний суд
Справа №282/833/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/62/26
Категорія ч.3 ст.307 КК України Доповідач ОСОБА_2
24 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 17.11.2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України,
Цим вироком: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Любар, Любарського району, Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою, АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вираховувати з дня його фактичного затримання, а саме, з 6 травня 2025 року.
Зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 6 травня 2025 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін, але не більше ніж на 60 днів з дня проголошення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати по справі - вартість проведених експертиз на загальну суму 9964 грн 60 коп. в дохід держави.
Арешт накладений на речові докази у справі, ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року скасовано після набрання вироком законної сили.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
У вироці суду зазначено, обставини справи сформульовані в обвинувальному акті, а саме: ОСОБА_7 , з метою власної наживи, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме вимоги ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними» та ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу психотропних речовин, обіг яких заборонено, включених до списку 2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на території України без передбаченого Законом дозволу забороняється. Достовірно знаючи, що психотропна речовина - PVP - (1-феніл 2-піролідин 1-іл пентан - 1 он), обіг якої заборонений, маючи корисливий мотив, направлений на незаконний її збут, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, упродовж періоду з березня 2023 року по березень 2025 року, здійснював незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин на території селища Любар Житомирського району Житомирської області.
Окрім того, ОСОБА_7 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (дата, час, місце) у не встановленої досудовим розслідуванням особи, але не пізніше 01.03.2025 незаконно придбав, особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку отримав 04.03.2025 року, близько 17 години 56 хвилин, через відправлення № 59001330100515 у відділенні ТОВ «Нова пошта» №1, що в селищі Любар по вулиці Райради, 3, Житомирського району Житомирської області та незаконно зберігав її при собі з метою подальшого її збуту, однак був відразу ж викритий працівниками поліції, відділення поліції №1 Житомирського РУП№1 ГУНП в Житомирській області.
04.03.2025 о 18 годині 30 хвилин, працівниками відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області в селищі Любар по вул. Райради, 3, Житомирського району, Житомирської області в ОСОБА_7 було вилучено відправлення № 59001330100515, де знаходилась речовина кристалічного кольору, яка згідно з висновком судової експертизи, являється особливо небезпечною психотропною речовиною PVP - (1-феніл 2-піролідин 1- іл пентан - 1 он) загальною масою 17,4216 грамів.
Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, PVP - (Таблиця І Список № 2) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено в особливо великих розмірах.
18.04.2025 під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , на балконі квартири було виявлено та вилучено предмети для незаконного вживання психотропних речовин з нашаруванням на них особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP - (1-феніл 2-піролідин 1-іл пентан - 1 он) загальною масою 0,00509 грам, виявлено та вилучено електронні ваги, з нашаруванням на них особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP - (1-феніл 2-піролідин 1-іл пентан - 1 он) загальною масою 0,00012 грам.
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.3 ст.307 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту.
Разом з тим, суд першої інстанції дії ОСОБА_7 кваліфікував за ч.3 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, без мети збуту, оскільки стороною обвинувачення недотримано стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в частині наявності такої кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення, як мети збуту психотропної речовини.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Романівського районного суду Житомирської області від 17.11.2025 щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст.309 КК України - скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Зазначає, що оскаржуваний вирок є необґрунтованим і невмотивованим та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що вплинуло на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що для вирішення питання про кваліфікацію злочину пов'язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності в особи умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються її намірів і мотивів при здійсненні такого придбання та зберігання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» про умисел на ,збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що .особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.
Якщо висновок суду про наявність в особи умислу на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку повинні бути досліджені обставини за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особину власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
Посилається на те, що ОСОБА_7 ніде офіційно не працює. У судовому засіданні вказував, що має періодичний заробіток від надання послуг з ремонту автомобілів. Офіційного доходу не має.
Протиправна діяльність ОСОБА_7 документувалася в межах оперативно-розшукової справи з 2023 року, а у подальшому в межах кримінального провадження №12023060430000139 від 22.09.2023 шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Зазначає, що згідно досліджених в судовому засіданні протоколів ОТЗ та НСРД, упродовж тривалого часу у період з 2023 по 2025 рік зафіксовано розмови ОСОБА_7 з різними абонентами щодо продажу наркотичних речовин.
Вказує, що у період з 2023 по 2025 рік у ОСОБА_7 не змінилися обставини, що свідчили б про його працевлаштування, зміну способу життя, або інші обставини та можливість доходів, які б він витрачав на своє проживання та утримання своєї родини.
Крім того, під час обшуку, який проведено 18.04.2025, вилучено у приміщенні гаража, яким володіє ОСОБА_7 , зокрема електронні ваги сірого кольору без батарейок зі значними потертостями з нашаруваннями PVP, що підтверджено висновком експертизи.
Також, в судовому засіданні досліджено виписки з особового рахунку ОСОБА_7 за період з 01.03.2023 по 01.05.2025, згідно яких на вказаний рахунок ОСОБА_7 отримував платежі від різних осіб на суму від 100 до-4500 грн. за відсутності офіційних доходів або іншої легальної діяльності. Розмір отриманих на рахунок сум цілком співмірний з вартістю наркотичних речовин поза легальним ринком залежно від виду та обсягу наркотичних засобів.
Крім того в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що був наркозалежним та три рази придбавав у 2023 році у ОСОБА_7 наркотичний засіб «Фен». Однак вказані покази оцінено судом не у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами по справі.
Посилається на те, що під час огляду місця події 04.03.2025 у селищі Любар поблизу приміщення «Нової пошти» по вул.Райради, 3, у ОСОБА_7 вилучено поштове відправлення зі вмістом психотропної речовини PVP - (1-феніл 2- піролідин 1-іл пентан - 1 он) загальною масою 17,4216 грам, що є особливо великим розміром.
Вказує, що разова доза для вживання психотропної речовини PVP становить 0,25 грам, що у перерахунку з ваги у 17,4216 грам складає 69 доз, що перевищує потреби у власному вживанні особи.
Зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку, підтверджені доказами, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину в особливо великому розмірі.
Разом з тим просить в порядку ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023060430000139 (а.с.110 Том 1); заяву ОСОБА_7 про добровільну видачу від 04.03.2025 (а.с.62 Том 2); протокол огляду місця події від 04.03.2025 з фото таблицями до нього та відеозаписом (а.с. 53-61 Том 2); копію результатів токсикологічного дослідження на виявлення наркотичних речовин у сечі від 11.03.2025 (ас 70 Том 2); висновок експерта від 12.09.2025 №СЕ-19/106-25/41114-НЗПРАП з фото таблицями до нього (ас. 77-82 Том 2); протокол огляду предметів від 18.04.2025 із фото таблицями та відеозаписом (а.с. 87-99 Том 2); ухвали Житомирського апеляційного суду від 30.03.2023, від 04.04.2024, від 20.11.2024 (а.с.26-36 Том 2); протокол ОТЗ №2 від 22.03.2023, протоколи проведення НСРД від 08.07.2024, від 29.01.2025 (а.с. 113-126 Том 1, а.с. 144-157 Том 1, а.с. 156-163 Том 1); протокол обшуку від 18.04.2025 (а.с 205-213 Том 1); висновок експерта від 24.04.2025 №СЕ;19/106-257186-НЗПРАП (а.с. 238-245 Том 1); висновок експерта від 25.04.2025 №СЕ-19/106-25/7185-НЗПРАП (а.с.223-232 Том 1); виписка з банківського особового рахунку ОСОБА_7 (а.с. 41-50 Том 2).
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Романіського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і ухвалити новий, яким звільнити його від відбуття покарання з встановленням іспитового строку.
Вказує, що суд першої інстанції за наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України мотивував лише тим, що вживання засудженим наркотичних засобів становить небезпеку для суспільства.
Однак ОСОБА_7 визнав свою вину, раніше не судимий, має постійне місце проживання, разом з своєю матір'ю утримує і виховує 4 неповнолітніх дітей, в тому числі 2 малолітніх. Своїми діями сприяв розкриттю злочину.
Крім того, на даний час вирішується питання про позбавлення його дружини, яка участі в догляді та вихованні дітей не приймає, батьківських прав.
За час перебування в слідчому ізоляторі та усвідомлюючи критичність ситуації, що пов'язана з утриманням і вихованням дітей, ОСОБА_7 зробив для себе відповідні висновки.
Звертає увагу, що в ході досудового розслідування і судового розгляду справи не здобуто доказів, які б свідчили про його схильність до вчинення інших протиправних дій.
Зважаючи на складність умов життя багатодітної сім'ї, а в даному випадку з двома малолітніми, при умові що рідна мати участі у вихованні дітей не приймає, просить звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та заперечила щодо апеляційної скарги захисника, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили щодо апеляційної скарги прокурора, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У мотивувальній частині обвинувального вироку, згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Також, згідно з положеннями п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити, насамперед, формулювання обвинувачення, визнаного доведеним саме судом, а не органом досудового розслідування, висновками експертного дослідження або іншого фахівця, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку викладається весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності особи, після цього докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
Наведених вимог при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції дотримано не було.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
З оскаржуваного вироку вбачається, що судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України.
З мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції щодо обвинувачення ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту, вважав, що дослідженими доказами підтверджено факт
незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах без мети збуту, а тому перекваліфікував його дії з ч.3 ст.307 КК України на ч.3 ст.309 КК України. При цьому обставини вчинення такого кримінального правопорушення, які було встановлено в ході судового розгляду, та формулювання обвинувачення, визнаного доведеним за даною статтею обвинувачення, суд у вироку не навів, обмежившись лише вказівкою формулювання обвинувачення за версією органу досудового розслідування та висновком про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.3 ст.307 КК України на ч.3 ст.309 КК України.
Зазначені обставини свідчать про невідповідність вироку суду вимогам ст.ст.370, 374 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, за умови якого апеляційний суд також позбавлений можливості прийняти рішення по суті апеляційної скарги та всього кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Скасовуючи вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення всіх доводів апеляційних скарг прокурора та захисника.
З огляду на викладене апеляційні скарги прокурора та захисника слід задовольнити частково, вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини кримінального провадження та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.419 КПК України в резолютивній частині ухвали апеляційного суду необхідно зазначати рішення щодо запобіжного заходу.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінились, колегія суддів, призначаючи новий розгляд, вважає за необхідне продовжити щодо останнього раніше застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 24.04.2026 року включно.
Керуючись ст.ст.404,405,407,412,415 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 17.11.2025 року щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст.309 КК України,- скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 24.04.2026 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: