Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2770/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/216/26
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
25 лютого 2026 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника : ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження № 12022060530000065 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
-за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши іспитовий строк тривалістю один рік та покладено обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/255/22 від 18.01.2022 на автомобіль Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 .
Витрати за проведення судових експертиз:
№ СЕ-19/106-22/1140-ІТ від 22.03.2022 у розмірі 1372,96 грн,
№ СЕ-19/106- 22/3483-1Т від 25.05.2022 у розмірі 1372,96 грн,
№ СЕ-19/106- 22/5739-ІТ від 24.06.2022 у розмірі 1887,80 грн,
№ 19794/19795/23-52 від 28.01.2025 у розмірі 26 361,80 грн,
№ 2004/22-25 від 19.10.2022 у розмірі 2831,55 грн, а всього на загальну суму 33 827,07 грн стягнуто із засудженого ОСОБА_6 в дохід держави.
Вирішено долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України та в апеляційній скарзі не оскаржується.
Згідно вироку, 16.01.2022 близько 19 години ОСОБА_6 , керував технічно справним автомобілем Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул. Шевченка поблизу будинку №39 у м. Звягелі Житомирської області в порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), будучи неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді садна на передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглоба, па передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглоба, на лобі на всьому протязі, на верхній повіці правого ока, на верхній повіці лівого ока, у виличній ділянці справа та правій щоці /велика кількість/, у виличній ділянці зліва, на підборідді справа, на верхній губі справа, на носі /велика кількість/, на тилі середньої фаланги 3 пальця правої кисті, синці на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у середньо-нижній частині, на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у нижній частині, навколо лівого ока, навколо правого ока, рани на тилі проксимальних міжфалангових суглобів 2-4 пальців правої кисті /по 1/, крововиливи в коріння обох легень, перелом 6 ребра справа по середній пахвовій лінії з крововиливом в м'які тканини навколо, крововиливи в м'які тканини лобновискової ділянки справа, лобно-тім'яної ділянки посередині та дещо зліва, осколковий перелом крил клиноподібної кістки справа, правої вискової кістки з переходом ліній переломів па лобку кістку /верхню стінку правої очної ямки/, гратчасту кістку, тіло клиноподібної кістки, піраміду лівої вискової кістки, велике крило клиноподібної кістки зліва, лобну кістку зліва, лобно-тім'яний шов зліва, розрив правої внутрішньої сонної артерії по лінії перелому кісток, крововиливи над твердою мозковою оболонкою по лініях переломів кісток, розрив твердої мозкової оболонки на рівні перелому черепа в ділянці правої внутрішньої сонної артерії, крововилив під твердою мозковою оболонкою на рівні основи мозку справа, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, крововиливи в шлуночки головного мозку, крововиливи в речовину основи вискової та потиличної долей лівої півкулі головного мозку, відрив довгастого мозку від Варолієва моста із крововиливами в речовину мозку по краях відриву, крововиливи в м'які тканини задньо-бокової поверхні грудної клітини справа, внутрішньо-задньої поверхні лівої гомілки у середньо-нижній частині, зовнішньої поверхні правого стегна у верхній частині, по зовнішньо-задній поверхні правої гомілки на всьому протязі, осколковий перелом правої малогомілкової кістки у нижній частині, перелом правої малогомілкової кістки у верхній частині, осколкові переломи правої великогомілкової кістки у нижній частині та у середній частині, входять в комплекс поєднаної тупої травми голови, грудної клітини, кінцівок, супроводжувалися гострою крововтратою, мають прямий причинний зв'язок з настанням її смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, пом'якшити покарання, не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Захист вважає що застосування та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є недоцільним, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений є офіцером, проходить службу на посаді офіцер відділу фізичної культури управління фізичної культури та фізкультурно-спортивної реабілітації командування підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та наявність у нього права керувати транспортними засобами є єдиним засобом, за допомогою якого він може здійснювати свою службову діяльність.
На думку захисту, застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ставить під загрозу його мобільність під час виконання службових обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині призначеного додаткового покарання.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З кримінального провадження вбачається, що суд призначаючи ОСОБА_6 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, відповідно до ст. 66 КК України, як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Також при обранні виду покарання суд врахував особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності не притягався, наявність міцних соціальних зв'язків, оскільки останній постійно проживає за місцем реєстрації, проходить військову службу з моменту закінчення навчального закладу до теперішнього часу, наказом від 10.03.2024 присвоєно військове звання майор, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем проходження служби, безпосередньо брав участь у операції Об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, є учасником бойових дій, не перебуває на обліку в наркологічному і психіатричному відділенні КНП “Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, суд першої інстанції, врахував, що застосування такого додаткового стягнення не буде нести надмірний тягар для ОСОБА_6 , оскільки не позбавить його можливості проходити службу на посаді офіцеру відділу фізичної культури управління фізичної культури та фізкультурно-спортивної реабілітації командування підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Також суд прийняв до уваги той факт, що як до вчинення кримінального правопорушення, так і після останній притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, зокрема, 10.01.2022 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 30.06.2024 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, 16.12.2024 за ч. 3 ст. 122 КУпАП23.02.2025 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не є переконливим доводом, що дає підстави для незастосування щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, враховуючи тяжкість правопорушення та його наслідки, проходження обвинуваченим військової служби у Збройних Силах України, оскільки особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Саме дії ОСОБА_6 , призвели до невідворотних наслідків смерті людини жінки - ОСОБА_10 , 1973 року народження, а тому призначене судом першої інстанції додаткове покарання в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки суд вже зробив виняток застосувавши до обвинуваченого положення ст. 75, 76 КК України до основного покарання та визначивши іспитовий строк терміном один рік.
Відповідно до сталої судової практики, статус військовослужбовця не дає імунітету від кримінальної відповідальності. Якщо правопорушення призвело до тяжких наслідків, позбавлення права керувати транспортними засобами розглядається як необхідний захід для запобігання новим трагедіям, незалежно від професійної діяльності винного.
За таких обставин, судом першої інстанції при призначенні, як основного так і додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, таке покарання відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, та є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: