Справа № 159/4016/23 Провадження №11-кп/802/134/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
захисників обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_15 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2025 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Щорс, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітнього сина, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян строком на 01 (один) рік;
-за ч. 3 ст.332 КК України у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 03 (трьох місяців) з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян строком на 02 (два) роки, з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 03 (трьох місяців) з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян строком на 02 (два) роки, з конфіскацією всього майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання по виконанню даного вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання призначеного за цим вироком у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення (тримання під вартою) в період з 07.03.2023 року по 10.03.2023 року у співвідношенні день за день.
Запобіжний захід у вигляді застави застосований до ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Заставу, внесену в розмірі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Волинській області згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2023 року по справі № 161/3806/23 - ухвалено повернути заставодавцю, відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.
Цим же вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Любомль Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого вчителем у Любомльському ліцеї № 1 імені Наталії Ужвій , директора ПП « Центр Іноземних мов », одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем строком на 02 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання, якщо він під час випробувального строку 02 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки на підставі ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Додаткове покарання призначене ОСОБА_9 підлягає виконанню.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту змінено на особисте зобов'язання.
Покладено на ОСОБА_9 обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі м. Любомль Волинської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Цим же вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Ковель, Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця НОМЕР_1 , депутата Ковельської міської ради 8-го скликання, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 362 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст.332 КК України у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 02 (два) роки, з конфіскацією всього майна;
-за ч. 2 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік;
-за ч. 1 ст.362 КК України у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 02 (два) роки, з конфіскацією всього майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання по виконанню даного вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання призначеного за цим вироком у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення (тримання під вартою) в період з 07.03.2023 року по 10.03.2023 року у співвідношенні день за день.
Запобіжний захід у вигляді застави застосований до ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Заставу, внесену в розмірі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Волинській області згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2023 року по справі № 161/3807/23 - ухвалено повернути заставодавцю, відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.
Вироком також вирішено питання про речові докази та арешти майна.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винними та засуджено за наступне.
Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецьк від 31.05.2012 у цивільній справі № 6/0542/82/2012 було задоволено подання державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника - громадянку України ОСОБА_17 , до виконання виконавчого листа № 2-3138, що виданий 16.09.2010 Печерським районним судом м. Києва , про стягнення з ОСОБА_17 на користь ПАТ " Кредитпромбанк " заборгованості в сумі 434 624 грн. 57 коп.
Всупереч вищевказаному обмеженню, маючи намір перетнути державний кордон України в напрямку виїзду до Республіки Польща, вранці 07.07.2022 ОСОБА_17 залізничним потягом сполученням Київ (Україна)- Хелм (Польща) прибула до міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення " Ягодин " за адресою: с. Римачі, вул. Призалізнична, Ковельського району , де під час проходження прикордонного контролю та перевірки документів, що дають право виїзду за кордон о 09 год. 54 хв. посадовими особами відділу прикордонної служби " Рівне " для ОСОБА_17 було відмовлено у праві перетину державного кордону України в напрямку виїзду до Республіки Польщі на підставі вищевказаної ухвали Пролетарського районного суду м. Донецьк від 31.05.2012.
В подальшому, цього ж дня ОСОБА_17 , у невстановлений точний час, перебуваючи в с. Римачі Ковельського району, повідомила про вказану перешкоду в перетині державного кордону України ОСОБА_7 , який запропонував сприяти та допомогти ОСОБА_17 незаконно перетнути кордон за грошову винагороду в сумі 2000 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 58 509 грн. 80 коп), на що остання погодилася.
Так, на протязі 07 та 08 липня 2022 року ОСОБА_7 як під час телефонних розмов так і в ході особистої зустрічі надав ОСОБА_17 вказівку придбати квиток на один із останніх вагонів потягу сполученням Київ (Україна)- Хелм (Польща) який буде перетинати державний кордон 08.07.2022 в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення " Ягодин " в с. Римачі Ковельського району. На виконання такої вказівки ОСОБА_17 було придбано квиток з посадковим пасажирським місцем в вагоні № 9, після чого ОСОБА_7 надав вказівку для ОСОБА_17 підійти до свого вагону та зайти до середини потяга після проведення прикордонного контролю пасажирів за 5-6 хвилин до його відправки. Крім того, ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_17 що у такому випадку вона не буде проходити прикордонний контроль та зможе безперешкодно покинути територію України.
Після чого, вранці 08.07.2022 ОСОБА_17 знаходячись разом з ОСОБА_7 на території вказаного пункту пропуску близько 10 год. 40 хв. передала останньому першу частину винагороди в сумі 1000 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 29 254 грн. 90 коп) та в подальшому дочекавшись закінчення реєстрації пасажирів потяга та прикордонного контролю, що тривав з 08 год. 54 хв. по 10 год. 38 хв., на виконання вказівки ОСОБА_7 підійшли до вагону потяга № 9, та останній повідомив для провідника потяга, що ОСОБА_17 було тимчасового притримано посадовими особами відділу прикордонної служби під час проходження прикордонного контролю, що насправді не відповідало дійсності. В подальшому ОСОБА_17 було безперешкодно допущено до середини вагону потяга сполученням Київ (України)- Хелм (Польща), та в цей же день остання без проходження прикордонного контролю та всупереч встановлених рішення суду обмежень незаконного перетнула державний кордон України, після чого перерахувала на картковий рахунок ОСОБА_7 другу частину винагороди в сумі 1000 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 29 254 грн. 90 коп).
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , були обізнані про введення воєнного стану в Україні, який запроваджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім цього, в силу введення воєнного стану їм було відомо про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Також, ОСОБА_7 було відомо про те, що згідно пункту 2-8 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року "Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України" (зі змінами) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека .
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Всупереч вищевказаним положенням законодавства ОСОБА_7 діючи повторно, та ОСОБА_9 , діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.12.2022 вступили у злочинну змову, яка полягала у незаконному переправленні через державний кордон України особи, яка є громадянином України чоловічої статі віком від 18 до 60 років та якій обмежено виїзд за межі України.
Так, ОСОБА_7 розробив злочинну схему, яка полягала у виготовлені підроблених документів що підтверджують мету виїзду для осіб, інформація про які була внесена до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека , залучивши до цього ОСОБА_9 .
В свою чергу ОСОБА_9 , використовуючи комп'ютерне обладнання, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював внесення до документів в електронних форматах, що підтверджують гуманітарну мету виїзду за кордон, завідомо невірні відомості про осіб, які бажають перетнути державний кордон України, однак не можуть підтвердити гуманітарну мету виїзду.
Так, ОСОБА_18 , який згідно наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації № 204В від 12.12.2022, включений до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека та відповідно до якого йому встановлено термін дії рішення про перетин кордону до 01.05.2023, в першій половині дня 17.12.2022, маючи на меті перетнути державний кордон України та виїхати за її межі, прибув до міжнародного пункту пропуску для залізничного сполучення " Ягодин " за адресою: с. Римачі, вул. Призалізнична, Ковельського району , де під час перевірки документів що дають право виїзду за кордон та проходження прикордонного контролю працівниками Державної прикордонної служби України було відмовлено ОСОБА_18 у перетинанні державного кордону України на виїзд з України відповідно до пункту 2-8 постанови КМУ № 57 від 27 січня 1995 року, про що складено відповідне рішення № 3456, з зазначенням підстави "не підтверджена мета поїздки."
В подальшому, цього ж дня ОСОБА_18 , у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, повідомив про вказану перешкоду в перетин державного кордону України ОСОБА_7 , який запропонував сприяти та допомогти ОСОБА_18 незаконно перетнути кордон. Після чого, 17.12.2022 близько 13 год. ОСОБА_7 з метою виготовлення документа, що підтверджував би гуманітарну мету виїзду за кордон ОСОБА_18 , використовуючи месенджер "Viber" надіслав ОСОБА_9 на мобільний телефон відомості про ОСОБА_18 , а саме анкетні дані останнього, серія та номер паспорту для виїзду за кордон, а також номер мобільного телефону. В цей же день в період з 14 год. 00 хв. по 15 год. 03 хв. ОСОБА_9 , маючи у своєму розпорядженні заздалегідь підготовлений бланк листа у форматі "pdf", що підтверджує гуманітарну мету виїзду особи з України та виданий Благодійною Організацією "Благодійний фонд "Добрі серця небайдужих", з використанням комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення, за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вніс до вказаного листа Благодійної Організації відомості щодо анкетних даних ОСОБА_18 , серію та номер паспорту для виїзду за кордон останнього, а також номер мобільного телефону. Відповідно до даного листа від 02.12.2022 за вих. № 87 президент Благодійної Організації " Благодійний фонд "Добрі серця небайдужих " з метою здійснення перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, просить узгодити право на перетин кордону ОСОБА_18 , в тому числі через пункти пропуску " Ягодин-Дорогуск " та " Устилуг-Зосін ". Після внесення відомостей щодо ОСОБА_18 до вказаного листа, що підтверджує мету виїзду за кордон, ОСОБА_9 через мобільний додаток надіслав його ОСОБА_7 з назвою файла " 1671278688813905 .pdf".
В свою чергу, 17.12.2022 ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_9 даний лист, усвідомлюючи що спільно з останнім усунули перешкоди для перетину державного кордону України ОСОБА_18 , керуючи автомобілем "Hyundai Elantra" н.з. НОМЕР_3 , який перебував у постійному користуванні ОСОБА_7 , привіз ОСОБА_18 до пункту пропуску " Устилуг ", що розташований в АДРЕСА_5 , де після здійснення прикордонного контролю та перевірки документів що дають право виїзду за кордон о 18 год. 54 хв. цього ж дня вказаним транспортним засобом перетнули державний кордон України в напрямку виїзду до Республіки Польща.
В подальшому, всупереч встановленому наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації № 204В від 12.12.2022 терміну дії рішення про перетин кордону ОСОБА_18 станом на 01.05.2023 до України не повернувся.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи про введення воєнного стану в Україні, який запроваджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім цього, в силу введення воєнного стану пов'язаного з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та оголошенням мобілізації в державі, були обізнані про нормативне запровадження обмеження виїзду за межі України військовозобов'язаних - чоловіків віком від 18 до 60 років.
Всупереч вищевказаним положенням законодавства ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 14.02.2023 погодився на пропозицію особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та вступив з останнім в злочинну змову, яка полягала у незаконному переправленні через державний кордон України особи, яка є громадянином України та являється особою призовного віку.
ОСОБА_8 перебуваючи на посаді лікаря-ендоскопіста Комунального некомерційного підприємства Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Ковельської міської ради Волинської області (далі Ковельське МТМО ), переслідуючи корисливу мету, щодо незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон України, діючи умисно та усвідомлюючи свою протиправну діяльність, увійшов у злочинну змову із ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження з метою отримання вигоди за незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних громадян.
Так, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_8 здійснював пошук військовозобов'язаних громадян України, які мають намір незаконно перетнути державний кордон, після чого знайомив їх з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який обумовлював з такими особами суму грошової винагороди та порядок отримання документів щодо тимчасового звільнення від військової служби. В подальшому, лікар-ендоскопіст ОСОБА_8 , в силу своїх посадових обов'язків, вносив завідомо неправдиві відомості до медичної документації щодо наявності в чоловіків призовного віку, які бажають перетнути кордон, захворювань, які надалі військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_22 вносились до карти обстеження та медичного огляду, з метою подальшого визнання їх непридатними чи обмежено придатними до військової служби.
Так, 14.02.2023 приблизно о 14 годині, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, спільно з ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив та діючи за попередньо узгодженим планом із ОСОБА_8 , перебуваючи на території готелю " Comfort ", за адресою: м. Ковель вул. Грушевського, 8А , зустрілися з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , який являється внутрішньо переміщеною особою, де в ході спілкування з останнім, за винагороду в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США запропонували свої послуги щодо переправлення його через державний кордон України, шляхом виготовлення підроблених медичних документів, які надають право безперешкодного виїзду військовозобов'язаній особі через державний кордон України до країн Європейського Союзу, на що ОСОБА_19 погодився. Після цього, 22.02.2023 в м. Ковель ОСОБА_19 передав особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, частину грошових коштів у сумі 1500 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент передачі становило 54 852 грн 90 коп), при цьому, вказані особи домовилися про передачу другої частини грошових коштів у сумі 1500 доларів США, після виготовлення необхідних документів та перевезення ОСОБА_19 через державний кордон України.
Реалізовуючи свій злочинний план, щодо незаконного переміщення особи через державний кордон України, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно та переслідуючи корисливий мотив, згідно попередньо узгодженого плану 22.02.2023 близько 14 години прибув разом із ОСОБА_19 до ОСОБА_8 в Ковельське МТМО за адресою: м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 4 , для проходження військово-лікарської комісії. Після чого, ОСОБА_8 з метою реалізації заздалегідь обумовленого плану, отримав від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, медичну документацію щодо необхідності проходження ОСОБА_19 ендоскопії. В подальшому, ОСОБА_8 , знаходячись у своєму робочому кабінеті, що розташований на першому поверсі вказаної медичної установи, без проведення необхідного обстеження відеогастроскопом внутрішніх органів ОСОБА_19 , встановив останньому діагноз - ерозивна антральна гастропатія асоційована з Н.pylory , еритематозна бульбопатія, що насправді не відповідало дійсності, оскільки він такого обстеження не проводив. Після цього, ОСОБА_8 , діючи умисно та бажаючи досягнення кінцевої злочинної мети, вніс завідомо неправдиві відомості про хід проведення медичного обстеження ОСОБА_19 та його результати що були зазначені в медичній довідці відеоезофагогастродуоденоскопії (ВЕГДС) № 347 до електронної системи охорони здоров'я і засвідчив їх власним кваліфікованим електронним цифровим підписом, та таким чином надав їм офіційного значення, внаслідок чого ОСОБА_19 в подальшому відповідно до ст. 56 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 мав визнатися тимчасово непридатним до проходження військової служби в ЗСУ та останньому надавалися б підстави для безперешкодного перетину державного кордону України строком на два місяці.
Після цього, ОСОБА_8 передав медичну довідку відеоезофагогастродуоденоскопії, що була завірена його печаткою та власним підписом особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та під час телефонної розмови в цей же день надав вказівку останньому про необхідність пред'явлення ОСОБА_19 вищевказаної довідки № 347 лікарю-терапевту військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_22 , що останній і зробив.
На підставі вказаного діагнозу, 06.03.2023 приблизно о 17 годині ОСОБА_19 на виконання вказівки особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_21 та ОСОБА_8 отримав у ІНФОРМАЦІЯ_22 , що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 06.03.2023, відповідного до якого ОСОБА_19 визнаний тимчасово непридатним до військової служби строком на два місяці до 06.05.2023 за ст. 56, 396, 13г Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, що надавало йому право для безперешкодного виїзду у воєнний час за межі України.
В подальшому, 07.03.2023 близько 15 години 20 хвилин ОСОБА_19 знаходячись на території АЗС " ОККО " за адресою м. Ковель, вул. Володимирська, 120 , отримав від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_7 , які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_8 довідку військово-лікарської комісії від 06.03.2023 про його тимчасову непридатність до військової служби, після чого, ОСОБА_19 передав ОСОБА_7 в присутності особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, грошові кошти у сумі 1500 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 54 924 грн 30 коп), в якості другої частини раніше обумовленої винагороди, отримавши які, останні близько 15 години 25 хвилин були затримані працівниками правоохоронних органів.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання електронної системи охорони здоров'я" від 25.04.2018 за № 411 затверджено Порядок функціонування електронної системи охорони здоров'я та який визначає механізм функціонування електронної системи охорони здоров'я, а також її компонентів, реєстрації користувачів, внесення та обміну інформацією і документами в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
Згідно п. 17 вказаного порядку документообіг в електронній системі охорони здоров'я здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На електронні документи та інформацію, що вносяться до електронної системи охорони здоров'я, накладається кваліфікований електронний підпис автора відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" з урахуванням вимог, передбачених порядками ведення відповідних реєстрів, що ведуться у центральній базі даних електронної системи охорони здоров'я.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно ч. 4 ст. 18 вказаного Закону кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно наказу головного лікаря Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання № 210-ос-к від 07.11.2016 ОСОБА_8 призначено на посаду лікаря-ендоскопіста діагностичного відділення Ковельського МТМО , у зв'язку із чим кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг Державної податкової служби України останньому надано електронний цифровий підпис терміном з 23.06.2022 по 22.06.2024, з використанням якого ОСОБА_8 мав доступ до електронної системи охорони здоров'я, вносив до системи відомості та засвідчував їх власним кваліфікованим електронним підписом.
Відповідно до п.2.4 посадової інструкції ОСОБА_8 в обов'язки останнього входить здійснення контролю за правильним веденням медичної документації, внесенням даних обстеження до медичної інформаційної системи закладу охорони здоров'я ( MIC DOCTOR ELEKS ), eHealth для здійснення електронного документообігу в Ковельському МТМО , аналізувати показники роботи та подавати звіти керівникові лікувально-профілактичного закладу.
Згідно п. 4.5 посадової інструкції ОСОБА_8 несе відповідальність за недостовірність інформації внесеної до медичної документації.
Так, 22.02.2023 близько 14 години до кабінету ОСОБА_8 в приміщенні Комунального некомерційного підприємства Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Ковельської міської ради Волинської області за адресою: м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 4 , відповідно до електронного скерування № 3342-5498-5386-2474, щодо проведення медичного обстеження прибув ОСОБА_19 . Після чого, ОСОБА_8 діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою підроблення офіційного документа, який посвідчує певні факти, що надають певні права чи звільняють від обов'язків, знаходячись у своєму робочому кабінеті, що розташований на першому поверсі вказаної медичної установи, без проведення необхідного обстеження відеогастроскопом внутрішніх органів ОСОБА_19 , встановив останньому діагноз - ерозивна антральна гастропатія асоційована з Н.pylori, еритематозна бульбопатія, що насправді не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_19 такого обстеження не проходив. В подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, вніс завідомо неправдиві відомості про хід проведення медичного обстеження ОСОБА_19 та його результати що були зазначені в медичній довідці відеоезофагогастродуоденоскопії (ВЕГДС) № 347 до електронної системи охорони здоров'я, засвідчив їх власним кваліфікованим електронним цифровим підписом та таким чином надав їм офіційного значення. Внаслідок підроблення ОСОБА_8 документів та внесення їх до електронної системи охорони здоров'я, ОСОБА_19 в подальшому відповідно до ст. 56 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 мав визнатися тимчасово непридатний до проходження військової служби в ЗСУ, що надавало йому право для безперешкодного виїзду у воєнний час за межі України.
Крім того, згідно наказу головного лікаря Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання № 210-ос-к від 07.11.2016 ОСОБА_8 призначено на посаду лікаря-ендоскопіста діагностичного відділення Ковельського МТМО . В силу своєї посади та у зв'язку з необхідністю отримання доступу до електронної системи охорони здоров'я та відповідних Реєстрів як лікаря, кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг Державної податкової служби України ОСОБА_8 надано електронний цифровий підпис терміном з 23.06.2022 по 22.06.2024, з використанням якого останній мав доступ до електронної системи охорони здоров'я, вносив до системи відомості та засвідчував їх власним кваліфікованим електронним підписом.
Відповідно до п.2.4 посадової інструкції ОСОБА_8 в обов'язки останнього входить здійснення контролю за правильним веденням медичної документації, внесенням даних обстеження до медичної інформаційної системи заклад охорони здоров'я (MIC DOCTOR ELEKS), eHealth для здійснення електронного документообігу в Ковельському МТМО , аналізувати показники роботи та подавати звіти керівникові лікувально - профілактичного закладу.
Згідно п. 4.9 посадової інструкції ОСОБА_8 несе відповідальність за недостовірне внесення інформації в медичну інформаційну систему закладу охорони здоров'я ( MIC DOCTOR ELEKS ), eHealth.
Так, 22.02.2023 близько 14 години до кабінету ОСОБА_8 в приміщенні Комунального некомерційного підприємства Ковельського МТМО Ковельської міської ради Волинської області за адресою: м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 4 , відповідно до електронного скерування № 3342-5498-5386-2474 щодо проведення медичного обстеження прибув ОСОБА_19 . Після чого, ОСОБА_8 діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою несанкціонованих дій із інформацією, яка обробляється електронною системою охорони здоров'я, знаходячись у своєму робочому кабінеті, що розташований на першому поверсі вказаної медичної установи, без проведення необхідного обстеження відеогастроскопом внутрішніх органів ОСОБА_19 , встановив останньому діагноз - ерозивна антральна гастропатія асоційована з Н.pylori, еритематозна бульбопатія, що насправді не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_19 такого обстеження не проходив. В подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, в силу займаної посади маючи доступ до медичної інформаційної системи закладу охорони здоров'я ( MIC DOCTOR ELEKS ), eHealth, вніс до неї завідомо неправдиві відомості про хід проведення медичного обстеження ОСОБА_19 та його результати що були зазначені в медичній довідці відеоезофагогастродуоденоскопії (ВЕГДС) № 347 та засвідчив їх власним кваліфікованим електронним цифровим підписом, тим самим вчинив несанкціоновані дії із інформацією, яка обробляється електронною системою охорони здоров'я, шляхом зміни медичної інформації щодо стану здоров'я пацієнта.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання вказівок порад та засобів, за попередньою змовою групою осіб, повторно та з корисливих мотивів, а також незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, повторно, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч.2,3 ст.332 КК України.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання порад та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, а також складанні працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що звільняють від обов'язків, а також несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.332, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 362 КК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч.ч.2, 3 ст. 332 КК України, оскаржує судове рішення з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 належним чином не було враховано тих обставин, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненому, щиро розкаюється, співпрацював з органами досудового розслідування. Після вчинення кримінальних правопорушень вів законослухняний спосіб життя та не ухилявся від слідства і суду. За місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце роботи, до адміністративної відповідальності не притягався. Більше того, заставодавець ОСОБА_7 виявила бажання суму коштів внесених як застава за обвинуваченого перерахувати на підтримку ЗСУ. Посилаючись на вищевикладене, просить оскаржуваний вирок в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 змінити та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Разом з тим, не погодившись з таким рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує, що стороною захисту не оспорюють ся фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 завідомо підроблених офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини та фактичних обставин вчинення вказаного інкримінованого йому діяння. Водночас призначене судом покарання за ч.2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, тобто найбільш суворий вид покарання, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Звертає увагу, що формально пославшись на вчинення проступку та дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем НОМЕР_5 , характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, суд не взяв до уваги, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та навпаки вказану обставину місцевий суд розцінив бажанням уникнути відповідальності за більш тяжке вчинене кримінальне правопорушення і обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення, що прямо суперечить вимогам п.1 ч.1 ст. 66 КК України.
Водночас, зазначає, що визнання ОСОБА_8 винуватим за ч.1 ст. 362 КК України попри визнання своєї вини останнім сторона захисту вважає безпідставним, оскільки в оскаржуваному вироку взагалі не розмежовано, в яку з електронних систем охорони здоров'я, тобто МІС ( DOCTOR ELEKS ) чи Центральної бази даних ( eHealth ) був несений відповідний запис, та не зазначено номер унікального запису у відповідному реєстрі, який інкримінується ОСОБА_8 як такий, що вчинений внаслідок несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, що свідчить на думку сторони захисту про те, що в порушення вимог п. 1 ч.1 ст. 91 КПК України, судом не встановлена подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а мотивувальна частина не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним не містить зазначенням місця, та способу вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин вважає, що ОСОБА_8 слід виправдати за обвинуваченням за ч.1 ст. 362 КК України.
Разом з тим, звертає увагу, що обвинувачення ОСОБА_8 за ч.3 ст. 332 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд не взяв до уваги покази ОСОБА_8 , який будучи допитаним в судовому засіданні, повідомив, що будь-які вказівки чи якісь поради з приводу того, в який спосіб людина могла б незаконно перетнути державний кордон України не надавав, не був компетентним у цих питаннях, ніколи не цікавився теми перетину кордону. Не мав взагалі будь-якого відношення щодо подальшого переправлення ОСОБА_19 за кордон. Нічого з приводу його планів і будь-яких дій зі сторони ОСОБА_22 чи ОСОБА_23 , чи інших осіб не знав. Сама по собі обізнаність про введення воєнного стану в Україні, не свідчить про наявність умислу в ОСОБА_8 на вчинення сприяння в незаконному переправленні закордон. ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_22 приніс електронне направлення від РТЦК на обстеження та повідомив, що воно потрібне саме щоб стати тут на військовий облік як вимушено переміщена особа, а не для виїзду закордон чи задля того, щоб уникнути мобілізації. Вказані доводи не спростовані у показах інших обвинувачених, зокрема ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . На матеріалах НСРД відсутні жодні докази, які свідчать про обізнаність ОСОБА_8 з намірами ОСОБА_25 перетнути державний кордон. Більше того, ОСОБА_25 також повідомив суду, що з ОСОБА_8 взагалі не спілкувався, йому будь-яких коштів не передавав. Окрім того, зазначає, що умисел ОСОБА_8 був спрямований лише на підробку довідки про медичний огляд для постановки на військовий облік, на підставі якої створилась можливість для ОСОБА_19 щодо подальшого проходження ВЛК, яка приймала самостійне рішення про придатності його до військової служби з огляду на стан здоров'я останнього та всі встановлені діагнози, а не тільки за результатами проведеного ендоскопічного огляду, причому до рішень ВЛК ОСОБА_8 відношення не мав. Отримавши військово-обліковий документ та довідку ВЛК, лише ОСОБА_25 міг прийняти рішення щодо подальшого перетину кордону, з планами про яке ОСОБА_8 обізнаний не був. Тому на думку сторони захисту видача відповідної довідки не лежать в прямому причинному зв'язку з фактом незаконного переправлення через кордон та не є тотожнім зі сприянням незаконного переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, жодна з яких не доказана по справі та є виключно припущенням сторони обвинувачення.
Окрім того, зазначає, що в даному випадку самого по собі незаконного переправлення через кордон взагалі не відбулося, водночас ОСОБА_8 інкриміновано сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання порад та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів. Проте, на думку сторони захисту такі кваліфікуючі ознаки, як за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів є доведені належними доказами поза розумним сумнівом.
Разом з тим, вказує, що місцевим судом у вироку не надано правової оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи №55 та карті від 06.03.2023 року обстеження та медичного огляду ОСОБА_19 з додатками.
Більше того, зазначає, що до показів ОСОБА_19 слід ставитися критично з огляду на їх суперечність з іншими матеріалами справи.
Разом з тим, вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 також підтверджується матеріалами проведення НСРД, є безпідставними, оскільки не містить конкретних висловлювань ОСОБА_8 щодо його обізнаності з планами на виїзд закордон ОСОБА_19 , отримання будь-яких коштів ним за видачу довідки та про обставини попередньої змови з ОСОБА_26 чи ОСОБА_27 .
Звертає увагу і на те, що ОСОБА_28 , який є заявником та свідком в даному кримінальному провадженні є колишнім працівником ІНФОРМАЦІЯ_35 , куди і звернувся з заявою про вчинення злочину, що може вказувати на наявність провокації дій працівників правоохоронних органів щодо обвинувачених. Зазначає, що для перевірки обставин провокації злочину стороною захисту було заявлено декілька клопотань, зокрема щодо виклику та допиту в якості свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_28 , а також надати дозвіл на тимчасовий доступ до документів, з можливістю отримання їх копій, в тому числі електронних, інформацію щодо вихідних дзвінків в тому числі і з нульовою тривалістю, SMS - повідомлень та GPRS з'єднань (абонентів А і Б) з прив'язкою до базових станцій мобільного зв'язку (телефона ОСОБА_19), однак судом вказані клопотання не були задоволені, з посиланням на те, що вони не заявлялися під час досудового розслідування, що не відповідає вимогам КПК України у зв'язку з чим фактично сторона захисту не змогла скористатися в повній мірі можливістю щодо дискредитації свідка ОСОБА_19 та перевірки можливих обставин провокації вчинення злочину.
З огляду на вищевикладене, просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 в частині визнання його винуватим за ч.3 ст. 332 та ч.1 ст. 362 КК України скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 332 та ч. 1 ст. 362 КК України у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (злочину), в якому останній обвинувачується та виправдати в цій частині. Водночас, вирок щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 358 КК України змінити, призначивши останньому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції:
- викликати та допитати в якості свідка ст.о/у на ОВО 1 сектору 2 відділу 6 управління ДВКР СБУ майора ОСОБА_29 (службова адреса: АДРЕСА_10 );
- викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_37 , пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 ;
- надати підозрюваному ОСОБА_8 , адвокатам ОСОБА_12 , ОСОБА_11 чи іншому адвокату за договором з ОСОБА_8 , дозвіл на тимчасовий доступ до документів, з можливістю отримання їх копій, в тому числі електронних, які перебувають у володіння оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ВФ Україна », який розташований за адресою АДРЕСА_12 , інформацію щодо вихідних дзвінків в тому числі і з нульовою тривалістю, SMS - повідомлень та GPRS з'єднань (абонентів А і Б) з прив'язкою до базових станцій мобільного зв'язку абонентів із зазначенням часу, дати IMEI терміналів та трансляційних антен, у зоні покриття, які входили на зв'язок в період часу з 26.02.2022 по 07.03.2023 року абонента № НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_19 ;
- повторно допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 ( АДРЕСА_13 );
- повторно дослідити в судовому засіданні всі матеріали НСРД, де зафіксовано спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_26 , ОСОБА_19 зокрема: протокол про результати проведення НСРД від 21.02.2023 року (Т.2 а.к.п. 190-245); протокол про результати проведення НСРД від 14.03.2023 року (Т.3 а.к.п. 114-205); протокол про результати проведення НСРД від 05.04.2023 року (Т.4 а.к.п. 165-168); протокол про результати проведення НСРД від 17.03.2023 року (Т.4 а.к.п. 28-154); протокол про результати проведення НСРД від 13.03.2023 року (Т.3 а.к.п. 24-45);
- повторно дослідити в судовому засіданні висновок комісійної судово-медичної експертизи №55 та картку від 06.03.2023 року обстеження та медичного огляду ОСОБА_19 з додатками.
Разом з тим, на адресу Волинського апеляційного суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_14 надійшло клопотання про повторне дослідження обставин справи, в якому просить відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, під час судового розгляду повторно дослідити наступні докази: протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 21.02.2023 року ; протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 13.03.2023 року; протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 14.03.2023 року; протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 05.04.2023 року; протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 17.03.2023 року.
Допитати ОСОБА_19 (контактна інформація: місце проживання АДРЕСА_13 ).
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , які кожен зокрема підтримали подані ними, а також іншим захисником апеляційні скарги з викладених у них підстав та просили їх задовольнити, думку прокурора, який апеляційні скарги сторони захисту заперечив, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_13 , які апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 підтримали з викладених у них підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При апеляційному розгляді кримінального провадження зокрема обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 332 КК України визнав повністю і просив застосувати, при призначенні покарання ст. 69 КК України та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити його від покарання із встановленням іспитового строку.
Захисник ОСОБА_10 підтвердив доводи свого підзахисного та доповнив, що обвинувачення в частині ОСОБА_17 грунтується на доказах здобутих з грубим порушенням вимог КПК України, а тому, на його думку, не може вважатися законним.
Так, суд першої інстанції в основу обвинувачення ОСОБА_7 по епізоду з ОСОБА_17 поклав показання самої ОСОБА_17 , отриманих в порядку ч.11 ст. 232 КПК України. Однак, як вбачається порядок отримання таких показів здобутий з грубим порушенням вимог ч.4 ст.95 КПК України, яка регламентує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Крім того, місцевим судом було визнано доведеним, зокрема, що « ОСОБА_17 вранці 08.07.2022 року знаходячись разом з ОСОБА_7 на території вказаного пункту пропуску близько 10 год. 40 хв. передала останньому першу частину винагороди в сумі 1000 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 29 254 грн. 90 коп) та в подальшому дочекавшись закінчення реєстрації пасажирів потяга та прикордонного контролю, що тривав з 08 год. 54 хв. по 10 год. 38 хв., на виконання вказівки ОСОБА_7 підійшли до вагону потяга № 9, та останній повідомив для провідника потяга, що ОСОБА_17 було тимчасового притримано посадовими особами відділу прикордонної служби під час проходження прикордонного контролю, що насправді не відповідало дійсності. В подальшому ОСОБА_17 було безперешкодно допущено до середини вагону потяга сполученням Київ (України)- Хелм (Польща), та в цей же день остання без проходження прикордонного контролю та всупереч встановлених рішення суду обмежень незаконного перетнула державний кордон України, після чого перерахувала на картковий рахунок ОСОБА_7 другу частину винагороди в сумі 1000 доларів США (що згідно курсу НБУ на момент вчинення становило 29 254 грн. 90 коп)».
Проте, як вбачається із рапорта про проведення опитування ОСОБА_17 в режимі відеоконференції відповідно до ч.11 ст. 232 КПК України, остання зокрема вказала, про те, що «Там же для ОСОБА_23 вона передала 1000 доларів США, іншу частину згідно домовленостей для ОСОБА_23 на рахунок мав надіслати іі син, після того як потяг почне рух».
Вказані протиріччя в частині того хто саме перерахував іншу частину грошових коштів в сумі 1000 доларів США ОСОБА_7 , сама ОСОБА_17 чи її син, місцевим судом не усунуті і такі показання ОСОБА_17 надані під час проведення цієї слідчої дії покладені, як беззаперечний доказ.
Більше того, ОСОБА_17 , ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду як свідок показань не надавала, а отже сторона захисту була позбавлена можливості реалізувати в повному обсязі право на захист обвинуваченого ОСОБА_7 шляхом з'ясування фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК України порядку, зокрема порушення права на перехресний допит.
Окрім того, місцевим судом визнано доведеним обвинувачення ОСОБА_8 за ч.1 ст. 362 КК України, а саме: несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї.
Однак, місцевим судом не взято до уваги те, що обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст. 358 КК України повністю охоплює його умисел на створення підробленого документа спочатку в електронній формі в медичній інформаційній системі закладу охорони здоров'я, та його подальший друк на папері, оскільки таке діяння не потребує додаткової кваліфікації, так як відповідальність за ч.1 ст. 362 КК України настає за несанкціоновану зміну, знищення або блокування інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, а не при її первинному створені, оскільки предметом злочину згідно примітки ст. 358 КК України є офіційний документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Тобто створення електронного документа є також об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», встановлено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Частиною 6 ст. 18 вказаного Закону зазначається, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксованана у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Стаття 6 цього ж Закону встановлює, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Отже, Законом передбачена можливість надання юридичної сили документу, який виготовляється та на який накладається електронний підпис. Отже, офіційні документи виконані у такій формі, також є предметом цього кримінального правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання електронної системи охорони здоров'я» від 25.04.2018 за №411 затверджено Порядок функціонування електронної системи охорони здоров'я та який визначає механізм функціонування електронної системи охорони здоров'я, а також її компонентів, реєстрації користувачів, внесення та обміну інформацією і документами в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», згідно якого електронна медична інформаційна система - інформаційно - комунікаційна система, яка запезпечує функціонування електронних кабінетів користувачів, автоматизацію їх роботи, створення, перегляд інформації, обмін інформацією в електронній формі, зокрема із центральною базою даних (у разі підключення).
Про кожен документ та інформацію, що внесені до центральної бази даних, автоматично робиться унікальний запис у відповідному реєстрі.
Електронна система охорони здоров'я - двокомпонентна система, в якій користувач через МІС взаємодія з центральною базою даних. ЕСОЗ складається з: Центральної бази даних (ЦБД eHealth) та МІС (електронна медична інформаційна система).
Проте, у оскаржуваному судовому рішенні взагалі не розмежовано, в яку з електронних систем охорони здоров'я, тобто МІС ( DOCTOR ELEKS ) чи Центральної бази даних (eHealth) був внесений відповідний запис, та не зазначено номер унікального запису у відповідному реєстрі, який інкримінується ОСОБА_8 , як такий, що вчинений внаслідок несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах.
Водночас, в оскарженому судовому рішенні місцевий суд прийшов до висновку, про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, а саме: у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання порад та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, який інкримінується ОСОБА_8 , характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою, тобто усвідомленого прагнення особи вчинити сприяння у незаконному переправленні особи через державний кордон України та отримання матеріальної вигоди за свої дії.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, який інкримінується ОСОБА_8 , передбачає сприяння у незаконному переправленні особи через державний кордон України шляхом надання порад та усунення перешкод, що вчинялись за попередньою змовою групою осіб.
Проте, судом першої інстанції не було доведено, що ОСОБА_8 , саме діяв умисно за попередньою змовою групою осіб, маючи на меті отримання грошових коштів за сприяння у незаконному переправленні особи через державний кордон України.
Так, з оскаржуваного судового рішення, вбачається, що ОСОБА_8 вчинив сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого шляхом надання порад та усунення перешкод.
При цьому, жодним чином не зазначається за яких обставин у ОСОБА_8 виник вказаний умисел та чи взагалі даний умисел був спрямований на сприяння виїзду за кордон військовозобов'язаних осіб.
Корисливий мотив, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони сприяння переправлення осіб через державний кордон України слід розуміти, коли винний має на меті одержати у зв'язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, або досягти іншої матеріальної вигоди.
Однак, під час судового розгляду, стороною обвинувачення не доведено жодним належним та допустимим доказом, що ОСОБА_8 отримував грошові кошти за виготовлення медичної довідки відеоезофагогастродуоденоскопії (ВЕГДС» №347, що ОСОБА_8 отримав грошові кошти від ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , чи особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлого ОСОБА_26 ).
Обвинувачений ОСОБА_8 як в суді першої так і апеляційної інстанції категорично заперечував отримання будь-яких матеріальних благ за вчинені дії, так само і інші обвинувачені та свідки.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_19 зокрема показав, що зі слів ОСОБА_30 (особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) йому відомо про розподіл коштів, що гроші розподіляються на три етапи, ОСОБА_26 повідомляв, що сума коштів ділиться між ОСОБА_26 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Однак, така позиція свідка ОСОБА_19 щодо надання показань саме в такому контексті, не підтверджується дослідженими місцевим судом доказами, в тому числі і матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.
Разом з тим, слід звернути увагу, що жодних коштів у ОСОБА_8 , які б передавалися ОСОБА_19 , не виявлено та не вилучено під час обшуків. На матеріалах НСРД відсутні жодні домовленості про оплату ОСОБА_8 за підробку довідки зі сторони особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлого ОСОБА_26 ). В своїх показах ОСОБА_8 заперечив отримання будь-яких коштів за видачу довідки, її видача була обумовлена лише дружніми стосунками з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлим ОСОБА_26 ).
Зазначені доводи судом першої інстанції не спростовані з посиланням на конкретні докази та з врахуванням положень ч.6 ст. 97 КПК України, що стосується показань свідка ОСОБА_19 .
Окрім того, місцевим судом в оскаржуваному судовому рішенні не надано правової оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи №55 від 20.10.2023 року, з якого вбачається, що згідно медичної документації ОСОБА_19 встановлені діагнози відповідають зазначеному йому ступеню придатності (тимчасово непридатний строком на 2 місяці) по встановленим захворюванням.
Водночас, ОСОБА_8 встановлював лише перше захворювання (ерозивна антральна гастропатія асоційована з Н.pylori, еритематозна бульбопатія) інші захворювання виставлялися іншими лікарями. Рішення про обмежену придатність ОСОБА_19 приймав не ОСОБА_8 а підтверджувалися ВЛК на підставі досліджень та обстежень, а видана ним довідка була не єдиним документом щодо тимчасової непридатності, та не могла вплинути на рішення ВЛК в цілому.
Також місцевим судом в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що вина обвинувачених також підтверджується матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в подальшому перелічено всі дослідженні судом матеріали НСРД без розкриття змісту конкретних доказів, без наведення конкретних цитат з протоколів та аудіо- відеозаписів, які б доводили винуватість, та в подальшому зроблено загальний висновок, що за результататми проведення НСРД, зустрічі та розмови обвинувачених, які відбувались у межах кримінального провадження, зафіксовані на аудіо- та відеозаписах, здобутих за допомогою технічних засобів під час проведення НСРД, що дає можливість суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей та перемовин (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз обвинувачених) і надати об'єктивну та незалежну оцінку діям учасників зустрічей і перемовин.
Проте, судом першої інстанції не зазначно, на яких саме матеріалах НСРД зафіксовано як телефонне, так і безпосереднє спілкування між особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлим ОСОБА_26 ) та ОСОБА_19 , та телефонне спілкування між особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлим ОСОБА_26 ) та ОСОБА_8 чи які б підтверджували факти обізнаності ОСОБА_8 з будь-якими планами на виїзд закордон ОСОБА_19 , та фактів отримання коштів за видачу довідки і обставини попередньої змови з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (померлим ОСОБА_26 ) чи ОСОБА_7 .
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 був здійснений судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, що у відповідності до статей 409, 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційним судом були встановлені такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, які не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції, необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 , і з дотриманням процесуальних прав учасників судового процесу, вимог кримінального процесуального закону, об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати всі докази у справі, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Крім того під час судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було застосовано запобіжні заходи. Враховуючи ту обставину, що вирок суду першої інстанції скасовується і призначається новий розгляд в суді першої інстанції, отже оскаржуваний вирок не набирає законної сили, тому раніше застосовані запобіжні заходи ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 у виді застави, яка внесена в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Волинській області згідно ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2023 року по справі №161/3806/23 та по справі №161/3807/23 із визначеними у них обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити на строк 2 (два) місяці, тобто до 23.04.2026 року.
Водночас, колегія суддів враховуючи вищевикладене вважає за необхідне продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який застосований до нього вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.08.2025 року, із визначеними обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України на строк 2 (два) місяці, тобто до 23.04.2026 року.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 182, 183, 376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у виді застави, яка внесена в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Волинській області згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2023 року по справі №161/3806/23, із визначеними у ній обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України на строк 2 (два) місяці, тобто до 23 квітня 2026 року.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше застосований запобіжний захід у виді застави, яка внесена в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Волинській області згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2023 року по справі №161/3806/23, із визначеними у ній обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України на строк 2 (два) місяці, тобто до 23 квітня 2026 року.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який застосований до нього вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.08.2025 року, із визначеними обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України на строк 2 (два) місяці, тобто до 23 квітня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді