Справа № 161/7203/25 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/88/26 Доповідач: Осіпук В. В.
17 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.
Покликалася на те, що з 2018 року вона проживала разом з ОСОБА_8 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
01 липня 2022 року ОСОБА_8 був мобілізований для проходження військової служби у Збройних Силах України та під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.
Вказувала, що за час проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили ремонтні роботи в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій разом мешкали, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, що підтверджується товарними чеками та гарантійними талонами.
Крім того, позивач зазначала, що під час проходження ОСОБА_8 військової служби вони постійно підтримувати зв'язок та усі його чергові відпустки проводили разом як подружжя та планували зареєструвати шлюб. Останній неодноразово пересилав їй грошові кошти, що підтверджує наявність у них спільного бюджету. Про тривалий та стійкий характер їхніх відносин з померлим ОСОБА_8 як чоловіка та дружини також свідчать фотокартки, на яких зафіксований їх спільний відпочинок і зустрічі з родиною й друзями, та покази свідків.
Враховуючи вищезазначене, позивач ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2018 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що необхідно їй для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також права на спадкування.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував наявність і доведеність позивачем обставин, які свідчать про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 взаємовідносин, які притаманні саме членам сім'ї - подружжю, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 , яка є матір'ю померлого ОСОБА_8 , вказувала, що її син та позивач ОСОБА_1 дійсно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2018 року по день його смерті, у зв'язку з чим просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами факту її проживання разом із померлим ОСОБА_8 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у заявлений останньою період.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу по мобілізації з 01 липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки № 932, виданої 18 липня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 , та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 листопада 2024 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 7, 9).
На підтвердження факту смерті ОСОБА_8 було видано лікарське свідоцтво про смерть № 632 від 01 листопада 2024 року, отримувачем якого є позивач ОСОБА_1 (а. с. 8)
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що проживала однією сім'єю разом з ОСОБА_8 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу в період з 2018 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного як подружжя. Вказувала, що встановлення факту її проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю необхідно їй для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та набуття права на спадкування після його смерті.
Встановлено, що у заявлений позивачем період ні вона, ні померлий ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) було розірвано 30 червня 2009 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 , виданого 30 червня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області (а. с. 19).
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є відповідачі у даній справі: його мати ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надала суду наступні докази: копії платіжних інструкцій №№ P24A3116115494D6012, P24A3148217330D1261, P24A3220133516D2592, відповідно до яких ОСОБА_8 здійснював грошові перекази на її ім'я: 14 серпня 2024 року в сумі 15500 грн., 21 серпня 2024 року в сумі 4623 грн 12 коп., 08 вересня 2024 року в сумі 10050 грн, а також копії товарних чеків та гарантійних талонів, що підтверджують придбання майна в інтересах сім?ї, а саме: планшета на суму 5299 грн, фітнес-браслета на суму 1499 грн, дрилі на суму 1120 грн, захисних окулярів на суму 90 грн, болгарки на суму 950 грн (а. с. 11-17).
Крім того, до матеріалів позовної заяви були долучені копії фотокарток, на яких зображені позивач ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_8 в різний період на спільному відпочинку та зустрічах з родиною і друзями (а. с. 18).
Також, під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили ті обставини, що позивач ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу.
З наявної в матеріалах справи копії вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2020 року у справі № 161/1244/20 по обвинуваченню ОСОБА_8 вбачається, що місцем фактичного проживання останнього зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що також є доказом його спільного проживання з позивачем ОСОБА_1 , яка з 24 лютого 2009 року зареєстрована за цією ж адресою відповідно до відмітки у її паспорті, серії НОМЕР_4 , виданому 22 лютого 1996 року Луцьким РО УМВС України у Волинській області (а. с. 20, 21).
Крім того, у судовому засіданні місцевого суду від 20 жовтня 2025 року, відповідач у даній справі ОСОБА_4 , яка є матір?ю загиблого ОСОБА_8 , заявлений позов визнала та підтвердила ті обставини, що її син ОСОБА_8 і позивач ОСОБА_1 , у період з 2018 року по день його загибелі, проживали однією сім?єю, у них був спільний побут та бюджет, вони піклувалися один про одного, мешкали разом в квартирі АДРЕСА_2 та часто приїздили разом до неї. Також вказувала, що ОСОБА_8 неодноразово висловлював їй своє бажання та намір після демобілізації офіційно зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 , однак не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.
Судом також встановлено, що 06 серпня 2025 року позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № 2072 з підприємцем ОСОБА_13 на виготовлення і встановлення пам'ятника на могилі ОСОБА_8 в селі Княгининок Луцького району Волинської області, та здійснено оплату даного пам'ятника в сумі 100 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 06 серпня 2025 року (а. с. 77-80).
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, та показам свідків, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 дійсно проживали разом як подружжя за однією адресою, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати на придбання майна в інтересах сім'ї, мали між собою взаємні права та обов'язки у період з 2018 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому в будь-якому іншому шлюбі у цей час не перебували.
Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім'єю саме у вказаний період, відповідачами надано суду не було.
Натомість, відповідачем ОСОБА_4 , яка є матір?ю загиблого ОСОБА_8 , було визнано позов та підтверджено факт спільного проживання її сина та позивача ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2018 року по день його смерті.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, допустивши невідповідність висновків, які у ньому виклав, встановленим обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2018 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді