02 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/48/26
адміністративне провадження №П/990/48/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е., Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності, дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України (далі також - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність, дії та рішення Президента України щодо відхилення, нереєстрації та неоприлюднення електронної петиції під назвою «Про ініціювання розгляду Радою національної безпеки і оборони України питання щодо застосування персональних санкцій до ОСОБА_2 (відновлення раніше діючих санкцій) та пов'язаних підприємств та перевірки загроз нацбезпеці у сфері оборонних закупівель», що подана ОСОБА_1 23 січня 2026 року через офіційний веб-сайт Президента України.
- зобов'язати Президента України розглянути, зареєструвати та оприлюднити з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) на офіційному веб-сайті Президента України під назвою «Про ініціювання розгляду Радою національної безпеки і оборони України питання щодо застосування персональних санкцій до ОСОБА_2 (відновлення раніше діючих санкцій) та пов'язаних підприємств та перевірки загроз нацбезпеці у сфері оборонних закупівель», з текстом, що подано ОСОБА_1 23 січня 2026 року.
За правилами статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на наступне.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Разом з тим, стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.
Так, згідно з частиною першою статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
За правилами частини четвертої цієї статті Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;
3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Аналізуючи положення статей 5, 245, 266 КАС України у сукупності, Суд дійшов висновку, що встановлені КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Водночас, положеннями процесуального закону визначається, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. При цьому таким способам захисту повинні відповідати зазначені у позовній заяві вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що приписи частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України треба розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися ті акти, дії чи бездіяльність глави держави, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду (зокрема, але не виключно, постанови від 13 лютого 2025 року у справі №990/357/24, від 06 березня 2025 року у справі №990/10/25).
При розмежуванні підсудності адміністративних справ про оскарження правових актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, а відтак і при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС України, передбачених для розгляду цієї категорії спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також правовий статус останнього у спірних правовідносинах.
Як обумовлено приписами частини першої статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п'ятою статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Перевіркою поданої повної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам пунктів 4, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України.
У позовній заяві вказано, що 23 січня 2026 року ОСОБА_1 через офіційний веб-сайт звернувся до Президента України з електронною петицією «Про ініціювання розгляду Радою національної безпеки і оборони України питання щодо застосування персональних санкцій до ОСОБА_2 (відновлення раніше діючих санкцій) та пов'язаних підприємств та перевірки загроз нацбезпеці у сфері оборонних закупівель». Однак, електронну петицію оприлюднено не було з підстав її невідповідності встановленим вимогам, про що позивач, як автор петиції, отримав відповідне повідомлення. Обґрунтувавши протиправність «оскаржуваної відмови», позивач зазначає, що відповідач порушив норми спеціального законодавства та Конституції України, відмовивши громадянину України у праві на звернення.
Суд звертає увагу, що обираючи спосіб захисту порушеного права, ОСОБА_1 у прохальній частині позову просить визнати протиправною бездіяльність, дії та рішення Президента України щодо відхилення, нереєстрації та неоприлюднення електронної петиції та зобов'язати відповідача розглянути, зареєструвати та оприлюднити електронну петицію з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) на офіційному веб-сайті Президента України.
Своєю чергою, дія - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, тоді як протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Опираючись на обставини, наведені у позовній заяві ОСОБА_1 , не вдається зрозуміти про яку конкретно бездіяльність Президента України у спірних правовідносинах йдеться (які саме дії відповідач мав вчинити в силу своїх повноважень (норма закону), однак не вчинив), або які протиправні дії вчинив, чи яке протиправне рішення прийняв.
Отже, зміст сформованих позивачем вимог є незрозумілим, оскільки не конкретизовано, що саме є предметом оскарження - дії, бездіяльність або ж рішення Президента України.
Позивач повинен чітко вказати, які конкретні рішення, дії, бездіяльність призвели до порушення його прав у правовідносинах, які охоплюються категорією справ, визначеною частиною четвертою статті 22 КАС України/
Відсутність конкретизованого предмета позову перешкоджає Суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень. Суд адміністративної юрисдикції покликаний перевіряти правомірність дій/бездіяльності/рішення лише у межах конкретної владно-управлінської функції, тобто у межах конкретного порушеного права, що можливо зробити лише за умови належного викладення позивачем своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Ураховуючи наведене суд приходить до висновку про необхідність уточнення позивачем вимог поданої ним позовної заяви, з урахуванням імперативних положень частини першої статті 5, статті 245 КАС України та частини четвертої статті 266 КАС України.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачеві усунути її недоліки шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви, у якій привести зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до положень статей 5, 245 та 266 КАС України, з урахуванням мотивів цієї ухвали Суду.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно надати строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги,
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява підлягатиме поверненню.
Керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 248, 266 КАС України, Верховний Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності, дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Ж.М. Мельник-Томенко
В.Е. Мацедонська
М.В. Білак
С.А. Уханенко ,
Судді Верховного Суду