02 березня 2026 року
м. Київ
справа №620/4295/21
адміністративне провадження № К/990/55941/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року
у справі №620/4295/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від10 квітня 2020 року №192 про неуспішне проходження атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернігівської області від 12 травня 2020 року №113к про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Чернігівської області;
- поновити на посаді, рівнозначній тій, яку він обіймав станом на 12 травня 2020 року;
- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу та вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №192 про неуспішне проходження атестації;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Чернігівської області від 12 травня 2020 року №113к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури з 13 травня 2020 року;
- стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2020 року по 02 вересня 2021 року у розмірі 191563,93 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:
- зобов'язано Чернігівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
09 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування позивач зазначає, що є інвалідом I групи та не мав можливості реалізувати своє право на оскарження судового рішення у касаційному порядку, оскільки мав тяжке захворювання. Лише після того, як останній став розмовляти та переміщатися, зміг реалізувати своє право. З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження було пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Так Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку. Щодо посилання заявника на наявнісь I групи інвалідності, то Суд констатує, що в ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2026 року було надано оцінку таким доводом.
Довідка до акта догляду МСЕК, копія якої додана до касаційної скарги, свідчить, що позивачу встановлена група інвалідності перша «Б» з 01 листопада 2022 року. При цьому, 13 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка була повернута ухвалою від 29 березня 2023 року та отримана позивачем 14 квітня 2023 року. Жодних пояснень, доказів на підтвердження неможливості подання касаційної скарги після отримання ухвали про повернення (14 квітня 2023 року) до 23 грудня 2025 року не надано, в тому числі і за допомогою представника (адвоката).
Отже, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло більше як 4 роки, у зв'язку із неподанням обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, визнанням підстав неповажними, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,
Визначити неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 620/4295/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
С. А. Уханенко