02 березня 2026 року
м. Київ
справа №826/17739/14
адміністративне провадження №К/990/6418/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року, додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року
у справі №826/17739/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №977-р про звільнення позивача з посади першого заступника голови Державної казначейської служби України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної казначейської служби України від 24 жовтня 2014 року №866-о про звільнення позивача з посади,
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Державної казначейської служби України та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №977-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної казначейської служби України»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної казначейської служби України від 24 жовтня 2014 року №866-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної казначейської служби України з 25 жовтня 2014 року;
- стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3743697 грн 54 коп. (три мільйони сімсот сорок три тисячі шістсот дев'яносто сім гривень 54 копійки).
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 20000 грн, пропорційно по 10000 грн з кожного з відповідачів.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підстави касаційного оскарження Державна казначейська служба України посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах у справах №817/3431/14, №160/3884/20, №140/5414/24, №317/1209/19, №922/445/19, №379/1418/18, №638/7748/18.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 частини першої, частини четвертої статті 83 Закону України «Про державну службу» щодо можливості поновлення особи на державній службі після досягнення нею 65-річного віку.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334 КАС України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Державної казначейської служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року, додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №826/17739/14.
2. Установити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №826/17739/14.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду