707/258/24
1-кп/707/53/26
26 лютого 2026 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
представника Київської міської ради ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 25, ч.3 ст. 206-2, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.206-2 КК України,-
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
02.12.2025 представник Київської міської ради ОСОБА_8 , звернувся з клопотанням про про скасування арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:90:034:0056 та 8000000000:90:034:0055, що розташовані за адресою: вул. Багряна Дуброва, 11 та 13 у Голосіївському районі міста Києва, з наступних підстав.
У рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023250370000367 від 17.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190, ч.2 ст.206, ч.3 ст.206-2 КК України ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_9 від 08.11.2023 задоволено клопотання слідчого у вказаному кримінальному провадженні та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед якого поряд з іншим земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на АДРЕСА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17.10.2024 у цивільній справі №752/18815/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.07.2025, задоволено позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_7 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року позов заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено. Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66640859 від 03.03.2023р. та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:034:0056 (реєстраційний номер об'єкта 2700081280000, номер запису про право власності 49438097, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_7 на неї.
Крім того, усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:034:0056, площею 0,0941 га, на вул. Багряна Дуброва, 13, у Голосіївському районі м. Києва.
Вказане рішення набрало законної сили 08.07.2025 року.
У вказаних частинах судові рішення підлягають виконанню суб'єктами державної реєстрації прав, якими у місті Києві є Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
З огляду на викладене Київською міською прокуратурою було скеровано завірені копії судових рішень до вказаних суб'єктів державної реєстрації прав.
Так, на підставі судових рішень у справі №752/18815/23 та у справі 752/18703/23, рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2025 (індексний номер рішення 81340041) припинено речове право ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на вул. Багряна дуброва, 11 у Голосіївському районі міста Києва та рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.12.2025 (індексний номер рішення 82565248) припинено речове право ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна дуброва, 13 у Голосіївському районі міста Києва.
Відповідно до 10 Закону України «Про державний земельний кадастр», частиною тринадцятою статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Таким чином, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 та земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 у Державному земельному кадастрі унеможливлюється, оскільки на земельні ділянки накладено обтяження у вигляді арешту.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин. Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.
Відповідно до частини другої статті 28 Статуту Територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 371/1805 (зі змінами) (зареєстровано наказом Міністерства юстиції України від 02.02.2005 за № 14/5) Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Право розпорядження землями комунальної власності на території міста Києва надано виключно Київській міській раді, в тому числі на земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:034:0055, 8000000000:90:034:0056 які сформовані як об'єкт цивільних прав в розумінні Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно абзацом першим частини першої статті 174 КПК України, Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Враховуючи, що рішеннями суду у цивільних справах №752/18815/23, 752/18703/23 право власності ОСОБА_7 на спірні земельні ділянки припинено, а право територіальної громади міста Києва визнано та поновлено, підстави для подальшого утримання арешту на зазначене майно відсутні, оскільки арешт не може зберігатися щодо об'єкта, який більше не належить особі, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відтак, з огляду на положення статей 170, 173, 174 КПК України, а також враховуючи набрання законної сили рішеннями судів у цивільній справі, арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на вул. Багряна дуброва, 11 та земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна дуброва, 13 у Голосіївському районі міста Києва підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю правових підстав для його подальшого застосування та для забезпечення можливості скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
В судовому засіданні представник власника майна підтримав заявлене клопотання.
Прокурори підтримали клопотання. Представник потерпілої сторони поклався на розсуд суду, обвинувачена і її захисник клопотання підтримали.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.
У рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023250370000367 від 17.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190, ч.2 ст.206, ч.3 ст.206-2 КК України ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_9 від 08.11.2023 задоволено клопотання слідчого у вказаному кримінальному провадженні та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед якого поряд з іншим земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га та земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна дуброва, 11, 13 відповідно у Голосіївському районі міста Києва.
Водночас рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17.10.2024 у цивільній справі №752/18815/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.07.2025, задоволено позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_7 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року позов заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено. Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66640859 від 03.03.2023р. та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:034:0056 (реєстраційний номер об'єкта 2700081280000, номер запису про право власності 49438097, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_7 на неї.
Крім того, усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:034:0056, площею 0,0941 га, на АДРЕСА_2 .
Вказане рішення набрало законної сили 08.07.2025 року.
У вказаних частинах судові рішення підлягають виконанню суб'єктами державної реєстрації прав, якими у місті Києві є Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
З огляду на викладене Київською міською прокуратурою було скеровано завірені копії судових рішень до вказаних суб'єктів державної реєстрації прав.
Так, на підставі судових рішень у справі №752/18815/23 та у справі 752/18703/23, рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2025 (індексний номер рішення 81340041) припинено речове право ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на вул. Багряна дуброва, 11 у Голосіївському районі міста Києва та рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.12.2025 (індексний номер рішення 82565248) припинено речове право ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна дуброва, 13 у Голосіївському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд зазначає, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 зазначається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Право власності на спірні земельні ділянки належить Київській міській раді, що встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили..
У даному кримінальному провадженні жодні слідчі дії із залученням арештованих земельних ділянок не проводились; вони не є речовими доказами, не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не є предметом кримінального правопорушення що розглядається в суді; вони не зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Застосування спеціальної конфіскації в цьому випадку щодо особи, яка не має окремого статусу у кримінальному провадженні, становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (обгрунтовується далі), що виключає можливість та підстави спеціальної конфіскації (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 444/4125/24).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Аналогічні положення наведено й у п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК, де зазначено, щогроші, цінності та інше майно, які, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Із наведених вище положень закону випливає, що спеціальна конфіскація є способом захисту суспільства та має на меті не покарання, а вилучення з обігу майна, пов'язаного зі злочином.
Водночас, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Наведене, в тому числі те, що вказаний об'єкт нерухомості не був набутий внаслідок вчинення злочину, не є і не був ні предметом, ні знаряддям, ні результатом кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється судовий розгляд, також вказує на відсутність передбачених ст. 962 КК України підстав для застосування спеціальної конфіскації, що, в свою чергу, виключає підставу до арешту нежитлової будівлі в розумінні ч.1 ст.170 КПК України як на майно, що підлягає спеціальній конфіскації.
Суд зазначає, що у кримінальному провадженні та загалом у кримінальній справі відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном Київської міської ради, оскільки орган досудового розслідування не довів необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна, підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном відсутні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі "Смирнов проти росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд наголосив на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Окрім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України слід врахувати, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відтак, згідно практики Європейського суду з прав людини, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд констатує порушення державою cm. 1, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини"/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
В судовому засіданні суд встановив, що в межах даного кримінального провадження вказані об'єкти нерухомості, не є і не були, ні предметом, ні знаряддям, ні результатом кримінального правопорушення. Київській міській раді в межах даного кримінального провадження не присвоєно жодного статусу, а тому суд вважає за можливе скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_9 від 08.11.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на АДРЕСА_3 та на земельну ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна дуброва, 13 у Голосіївському районі міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 132, 170, 171, 174, 314-316 КПК України, суд
постановив:
клопотання задоволити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_9 від 08.11.2023 у справі №711/8085/23, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0055 площею 0,0795 га на АДРЕСА_1 та на земельну ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0056 площею 0,0941 га на вул. Багряна Дуброва, 13 у Голосіївському районі міста Києва.
Суддя: ОСОБА_1