02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 240/11675/24
адміністративне провадження № К/990/8296/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 240/11675/24 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнта місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 березня 2019 року;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 березня 2019 року з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індекс коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, розмірі підвищення доходу в березні 2018 року та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнта місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Визнано протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 березня 2019 року.
Зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 березня 2019 року з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 04 вересня 2025 року.
На зазначене рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2025 року представником Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова повторно подано апеляційну скаргу. Одночасно заявник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також надати докази сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та запропоновано апелянту протягом десяти днів із дня вручення ухвали про продовження цього строку звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що копію ухвали суду від 27 листопада 2025 року апелянт отримав 27 листопада 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши викладені доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є підставою для повернення такої скарги.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань стосовно у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права, а також жодним чином не спростовано встановлені судом обставини, отже, вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Оскільки у касаційній скарзі не наведено передбачених законом підстав для касаційного оскарження, а її доводи зводяться лише до незгоди з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 240/11675/24 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін