про залишення позовної заяви без руху
27 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/53/26
адміністративне провадження №П/990/53/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бившевої Л.І., Бучик А.Ю.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
25.02.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія), в якій позивачка просила:
визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичних завдань з обраних спеціалізацій (місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду) як кандидатки на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей;
зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичних завдань з обраних спеціалізацій (місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду) як кандидатку на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей.
Також позивачка просила поновити їй строк звернення до суду з цим позовом.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями оформленого протоколом від 25.02.2026 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючого судді Чиркіна С.М., суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бившевої Л.І., Бучик А.Ю.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, Суд враховує таке.
Частини перша, друга статті 55 Конституції України встановлюють, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п'ята статті 125 Конституції України).
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає КАС України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, що закріплене у нормах статті 1 цього Кодексу.
За змістом приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Щодо перевірки вимогам статті 160 КАС України суд зазначає, що така перевірка здійснюється з урахуванням вимог частини 2 статті 2, статей 4, 5, частини 2 статті 9, 245, 246 КАС України.
Так, за приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють їх з урахуванням критеріїв визначених цією статтею.
Відповідно до частини 2 статі 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позові також зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, процесуальний Закон надає право позивачу звернутись із позовом та одночасно покладає на нього обов'язок сформулювати позовні вимоги із визначенням предмету позову.
Проте позивачка просить: «Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичних завдань з обраних спеціалізацій (місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду) як кандидатки на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей».
Отже в розумінні наведених норм процесуального закону, позовна вимога не містить ідентифікаційних ознак які саме та коли були вчинені дії Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту.
З урахуванням вищенаведених норм, Суд позбавлений можливості самостійно визначити позовні вимоги та не ототожнює зазначення в тексті позову в якості обставин інформації:
«Рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року №173/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей…».
Такі вимоги закону не є формальними, оскільки, зокрема, мають значення для визначення предметної підсудності та розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Так, перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статі 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до суду з таким позовом встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, як зазначено вище позивачка чітко не визначила вимоги та не зазначила в який саме період були вчинені дії та які саме дії відповідача вона оскаржує.
З урахуванням зазначених позивачкою обставин Верховний Суд звертає увагу, що інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що передбачено частиною восьмою статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з положеннями пункту 195 параграфу 15 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 №119/зп-23, зі змінами), рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
До позовної заяви долучено рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.09.2025 №173/зп-25, проте відсутня об'єктивна інформація щодо часу ознайомлення позивачки з цим рішенням та джерело його отримання.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
З урахуванням цих обставин Верховний Суд вважає, що про порушення своїх прав у зв'язку з прийняттям Комісією оспорюваного у цій справі рішення, позивачка повиннна була дізнатись у день його прийняття і оприлюднення, тобто, 19.09.2025.
Тому, беручи до уваги вищевикладене, а також визначений процесуальним законом момент, з якого розпочинається перебіг строку звернення до адміністративного суду, Верховний Суд вважає, що останнім днем такого строку в цьому конкретному випадку є 19.10.2025.
За наявною у системі автоматизованого документообігу суду інформацією позовна заява подана позивачкою 25.02.2026, тобто з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Строк звернення до адміністративного суду, в разі його пропуску, може бути поновлений лише за наявності поважних причин, що об'єктивно завадили його дотриманню. Їх існування має бути підтверджене належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами.
Доводити про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду повинна зацікавлена особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ поза межами вказаного строку.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Також, Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позивачка не надала суду доказів того, що вона не була обізнана про ухвалення відповідачем оспорюваного рішення та цікавилася наявністю повного тексту оспорюваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з моменту його ухвалення до моменту спливу строку звернення до суду з цим позовом. При цьому, як зазначалось раніше, оспорюване рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доступ до такої інформації є вільним.
Суд також зважає на те, що у позові не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в період з 19.09.2025 по 19.10.2025, оскільки відсутня об'єктивна інформація, а позивачка покликається на загальні обставини, а саме: перебування на лікарняному, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, виписки з історії хвороб, наказ про участь поліцейських Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія Патрульної поліції» у семінарі для поліцейських-інструкторів з питань кризової комунікації.
Водночас, щодо строку звернення до суду позивачка зазначає про те, що у період з 17.09.2025 по 20.01.2026 вона перебувала на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами.
Проте з моменту прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення №173/зп-25 від 19.09.2025 до звернення до суду пройшов значний час, який становить п'ять місяців, отже об'єктивною інформацією має бути інформація про обставини які перешкоджали звернутись до суду протягом місяця.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
Суд бере до уваги зазначені обставини, проте лікарняний у зв'язку з вагітністю та пологами за твердженням самої позивачки закінчився 20.01.2026, а позов до суду надійшов лише 25.02.2026.
Також позивачка вказує на те, що є матір'ю ще двох малолітніх дітей, які також потребують її уваги.
Враховуючи статтю 150 Сімейного кодексу України, Суд жодним чином не заперечує обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дітей.
Проте ОСОБА_1 не надає суду жодних доказів того, що саме піклування про дітей стало непереборною перешкодою в подачі заявленого позову у встановлений законом строк.
Також позивачка зазначає про те, що у зазначений період часу хворіла вона, діти та її чоловік, проте також жодних доказів цьому не надає суду. Покликається на систематичні стабілізаційні відключення світла, які, на її думку, стали об'єктивною перепоною для звернення до суду у встановлений законом строк.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що застосування аварійних відключень електроенергії, відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку у разі їх викладення в загальній формі без надання доказів, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними та однаковими у всіх регіонах, проте позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду з касаційною скаргою в найкоротші строки.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
З цих підстав Колегія суддів вважає, що у позові не наведено доводів підкріпленими належними та допустимими доказами щодо вчинення позивачкою усіх необхідних і можливій дій, які вказують на неможливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
Враховуючи викладене, зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить доказів обґрунтування клопотання про його поновлення, позов слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
У зв'язку із залишенням позову без руху суд вважає за необхідне встановити позивачці десятиденний строк на усунення недоліків, а саме надати до суду:
уточнену позовну заяву, в якій сформулювати позовні вимоги у відповідності до статті 160 КАС України зазначити підстави позову та обставини які їх підтверджують із посиланням на відповідні докази;
належним чином обґрунтоване клопотання про поновлення строку для подання позову та докази на підтвердження обставин, наведених в обґрунтуванні поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 266 КАС України, Суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, викладені у позові ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав та в порядку, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Головуючий суддя С.М. Чиркін
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Л.І. Бившева
Суддя А.Ю. Бучик