02 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/21900/25
адміністративне провадження № К/990/4468/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування в період з 28.02.2022 по 26.06.2023 при обчислені штаб сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги на оздоровлення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 28.02.2022 по 26.06.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших додаткових видів грошового забезпечення) та одноразової грошової допомоги на оздоровлення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання доказів надсилання позивачу листом з описом вкладення, копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 160/21900/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України. Повертаючи апеляційну скаргу колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що межах наданого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги від заявника апеляційної скарги на адресу суду апеляційної інстанції не надходило, а такі недоліки були усунуті поза межами наданого судом строку, а саме 15.01.2026. Водночас, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді - Олефіренко Н.А. з 25.12.2025 по 11.01.2026 процесуальні дії по справі не здійснювались.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 звернулась через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) з цією касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 12.02.2026) доставлена в Електронний кабінет Військової частини НОМЕР_1 13.02.2026 о 16 год 25 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
23.02.2026 до Суду через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
На обґрунтування вказаної заяви скаржник зазначив, що станом на день подання заяви про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 та як і всі інші військові формування є бюджетними установами та фінансування здійснюється з Державного бюджету. Також скаржник зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не володіє власними коштами для негайної сплати судового збору, оскільки фінансування таких витрат здійснюється через Державну спеціальну службу транспорту у м. Києві, вказане свідчіть, що для подання відповідних заявок та очікування фінансування зумовлює додаткові часові витрати, що не залежать від волі скаржника.
Вирішуючи заяву про продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів виходить з такого.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. За змістом вказаної норми продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Слід також врахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків касаційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Тобто, для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником в заяві про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.
Отже, КАС України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків касаційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI відповідачу не надано пільг щодо сплати судового збору.
Проблема фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, встановленого законом.
З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов'язком скаржника, а тому зловживання правом на продовження, звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є неприпустимим.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
На підтвердження доводів, викладених у заяві про продовження строку на усунення недоліків, скаржником надано копію заявки на фінансування № 1811/1084 від 26.01.2026, до якої додано обґрунтування потреби у коштах за КПКВ 2105010, КЕКВ 2800 на суму 2995,20 грн для сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу від 16.01.2026 у справі № 160/21900/25.
До заяви про продовження процесуального строку скаржником також додано документ під назвою «Розрахунки, які обґрунтовують показники видатків, що включаються до проєкту кошторису за бюджетною програмою КПКВ 2105010».
Проте, аналіз змісту вказаного документа свідчить про його неналежність як доказу у даній справі, оскільки вказані розрахунки стосуються видатків на 2025 рік. Враховуючи, що предметом оскарження є ухвала суду від 16.01.2026, а сама заявка на фінансування та касаційна скарга датовані 2026 роком, подані розрахунки на минулий бюджетний період не можуть підтверджувати наявність чи планування коштів для оплати судового збору в поточному році.
Крім того, вказаний документ не містить реєстраційного номера та дати складання. У графі «ПОГОДЖЕНО» керівником служби забезпечення відсутні підпис, прізвище та ініціали уповноваженої особи, а дата погодження містить лише відмітку « 2026 р.» без зазначення числа та місяця.
Отже, подана скаржником заява не містить безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджує виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку на усунення недоліків.
У заяві про продовження строку на усунення недоліку касаційної скарги скаржник не наводить обставин, які б давали підстави вважати, що продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги буде ефективним в контексті реалізації права відповідача на касаційне оскарження судового рішення.
Суд також зауважує, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Проаналізувавши доводи вказаної заяви , враховуючи відсутність об'єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку усунення недоліків.
Також Суд враховує, що скаржником не надано уточненої касаційної скарги на виконання вимог ухвали Суду від 12.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить жодних доводів з приводу неможливості виконати ухвалу Суду від 12.02.2026 в цій частині.
За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 160/21900/25.
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк В.М. Соколов