Справа №705/5001/22
2-п/705/4/26
26 лютого 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2023 по справі № 705/5001/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Пурдивус М.А., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування зазначивши наступне.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2023 року, що опубліковане в ЄДР судових рішень 06 жовтня 2023 року було повністю задоволено позов ОСОБА_2 до громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 . Рішення суду було розглянуто без участі та без належного повідомлення відповідача у справі та суд вирішив: позов задовольнити, ОСОБА_4 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7110800000:02:005:0206 та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом знесення незаконно спорудженої будівлі на земельній ділянці кадастровий номер 7110800000:02:005:1075 за адресою: АДРЕСА_2 . Також з відповідача стягнуто судовий збір.
Про існування зазначеного рішення суду громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 не був повідомлений у жодний, передбачений ЦПК України спосіб для повідомлення іноземця - учасника справи про її розгляд, судом було грубо порушено порядок направлення такому учаснику копії позову з додатками та самого судового рішення.
Про існування судового рішення ОСОБА_1 довідався лише коли приїхав в Україну з туристичною метою та побачив, що його банківські картки заблоковано ДВС. Шляхом звернення до адвоката було виявлено незавершене виконавче провадження та потім означене судове рішення в ЄДР судових рішень.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач в справі є громадянином Ізраїлю та, у відповідності до вимог чинного законодавства, має процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому існує чіткий порядок надіслання необхідних документів у справі, де стороною є іноземець.
У таких випадках, суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2021. Справа N 11-2сап21 в п.п. 96 та 97 Велика Палата Верховного Суду погодилась, що невручення іноземцеві судових повісток та інших документів в справі в порядку, що передбаченому ст. 498 ЦПК України, несе ряд негативних наслідків та при розгляді дисциплінарної справи стосовно судді Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що діями судді під час розгляду ряду справ допущено істотне порушення вимог чинного законодавства, що виразилося у, між іншим, незабезпеченні суддею повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляді справи за відсутності належного підтвердження повідомлення сторін про час і місце такого розгляду; порушенні спеціальної процедури залучення та участі у справі іноземних громадян тощо.
На підставі означених процесуальних норм Уманський міськрайонний суд мав би повідомити іноземця - громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 в установлений законом порядок, як відповідача в справі та надіслати йому копію позову з додатками, дати можливість укласти угоду з адвокатом, встановити порядок та строк подання відзиву до виконання позивачем означеного, попередити винесення в справі будь яких судових рішень по суті позову.
Так, при підготовці справи до судового розгляду в Уманського міськрайонного суду була фактична можливість та встановлена законом необхідність перевірити місце проживання відповідача у відповідності до Реєстру територіальної громади та Державного міграційного реєстру, з огляду на очевидну наявність у відповідача іноземного громадянства, однак суд не виконав означену функцію, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості участі в судовому розгляді, подання доказів в спростування доводів позивача та подання своєчасно заяви про скасування заочного рішення суду.
Натомість, Уманським міськрайонним судом було порушено означену процедуру, що стало підставою для звернення до суду з вказаною заявою відповідачем - громадянином Ізраїлю ОСОБА_5 разом з клопотанням про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання заяви про скасування заочного рішення суду.
В матеріалах справи, при цьому, достатньо даних, в тому числі листування з третьою особою в справі, про те, що ОСОБА_1 є громадянином Ізраїлю. Лише після укладення угоди з адвокатом та ознайомлення з матеріалами справи, переклад всіх матеріалів (основних) на мову, якою може послуговуватись відповідач, в громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 виникла можливість складення та подання такої заяви про перегляд та скасування заочного рішення суду.
В своєму позові ОСОБА_2 зазначає, а суд приймає за дійсність в оскаржуваному рішенні суду про те, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0206, що розташована по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:1075 є ОСОБА_1 .
Також позивач стверджує, що ОСОБА_1 здійснив будівництво житлового будинку на своїй земельній ділянці без відповідних дозвільних документів від органу місцевого самоврядування та подає до суду технічне дослідження, що виконане ПП «Техбудексперт» код ЄДРПОУ 36780345.
Статею 106 ЦПК України на замовлення учасників справи, передбачено можливість проведення експертизи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно частини 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
При цьому, залучений позивачем спеціаліст, як на підставу нібито наявності у нього компетенції та знань на такого роду дослідження послався на ніби наявність у нього ліцензії, що видана ДАБІ України 22 серпня 2018 року №49Л, що насправді не відповідало дійсності. Шляхом перевірки загальнодоступних баз даних, зокрема Ліга Закон встановлено, що означене підприємство не мало в ході своєї діяльності жодної ліцензії, зокрема й поданої в справу в ксерокопії. При цьому, аналізуючи текст означеного висновку дослідження вбачається, що основна його частина з посиланням на норми ДБН та технічну літературу у сфері будівництва виконаний на російській мові, решта тексту, що містить вже посилання на замовника, об'єкт дослідження, тощо - українській.
Таким чином особою, що складався означений «висновок дослідження» очевидно, що просто скопійовано посилання на проведення ним дослідження з іншого дослідження іншого спеціаліста чи експерта, що виконувався на російській мові.
За таких обставин суд в постановленому заочному рішенні взяв до уваги неналежний доказ.
Крім того, зазначений висновок не міг бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ з огляду на те, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий його висновок, як це зазначено в ч. 7 ст. 102 ЦПК України що «У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.»
Також представник відповідача вважає, що позивачем при зверненні до суду було обрано невірний спосіб захисту, в обґрунтування зазначаючи, що право власності гарантується вимогами ст. ст. 319, 321 ЦК України і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, з посиланням на вимоги законодавства щодо визнання поняття самочинного будівництва та наявності підстав для можливості знесення такого будівництва.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), на яку посилаються заявники у касаційній скарзі, зазначено, що «у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України ). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України )».
Також Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16 сформулював висновок про те, що у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).
Беручи до уваги позиції Верховного Суду, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову.
У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість, правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України ). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».
За обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Відповідно до пункту 3.25* Державних будівельних норм України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.
При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Згідно з підпунктом 6.1.41 пункту 6.1 ДБН Б.2.2-12:2019. «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами [ДБН. 1.1-25].
В матеріалах справи, окрім неналежного доказу - висновку будівельного технічного дослідження, що виконане ПП «Техбудексперт» наявні фактичні дані про місце розташування побудованого відповідачем будинку від будівель та споруд позивача.
З самого ж висновку дослідження вбачається, що така відстань складає близько 4,5 метра, натомість відстань будівлі відповідача від межі земельних ділянок сторін в справі не встановлена.
Як вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №9127204, виданого ОСОБА_2 21 червня 2004 року, що експлікація розташованих на земельній ділянці будівель підтверджує, що саме будівлі ОСОБА_2 були побудовані в супереч положень пункту 6.1 ДБН Б.2.2-12:2019. «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м.
Представник відповідача, звертає увагу, що позивач при цьому посилається на існування в його власності будівлі, що своєю відповідною стінкою виходить в сторону будівлі відповідача на малу на думку позивача відстань - до 4,5 метра. При цьому позивач замовчує, що йдеться про ту стінку його будівлі, що ним побудована без відповідних дозвільних документів.
Крім того, як вбачається з обставин справи, а саме: відповідно декларації про початок виконання будівельних робіт №ЧК082171532990 на будівництво двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3 від 02 червня 2017 року, посилання на назву якої мається лише в судових справах за участі ОСОБА_4 та якої на даний час в представника відповідача немає, проводяться дії по збиранню доказів в державних органах та органах місцевого самоврядування - відділах Уманської міської ради, однак, на той час вже було розпочато і у відповідності до положень Закону будівництво за означеною адресою. Натомість, ні в позиції позивача, що викладена в позові, ні в долучених до позову документів не вбачається, які насправді будівлі, їх конфігурація та місце розташування на земельній ділянці ОСОБА_2 є прийнятими в експлуатацію, які є самовільно побудовані ОСОБА_2 , а відтак позивач взагалі не матиме права на заявлений ним захист відносно самовільно забудованих будівель та споруд.
Висновок спеціаліста, що поданий позивачем для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Таким чином позивач мав би суду надати докази, що знесення будівлі ОСОБА_4 є єдиним варіантом захисту його права, в разі наявності об'єктивного порушеного права відповідачем, натомість позивач не мотивував жодним чином неможливість перебудови будівлі ОСОБА_4 , тому єдиним правильним судовим рішенням в справі буде тільки відмова в позові.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Як вбачається зі схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_4 з суміжними земельними ділянками сусідів, що земельна ділянка, кадастровий номер 7110800000:02:005:0206 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що на сьогодні належить доньці позивача ОСОБА_6 має спільну межу на незначну відстань із земельною ділянкою ОСОБА_4 7110800000:02:005:1075 та зовсім не межує з іншою земельною ділянкою ОСОБА_4 з кадастровим номером 7110800000:02:005:0434, при цьому у висновку спеціаліста зазначено про те, що земельна ділянка, на якій ведеться будівництво відповідачем взагалі має кадастровий номер 7110800000:02:005:0649. Належність такої земельної ділянки ОСОБА_7 не підтверджується нічим в справі. Натомість, навіть зі схеми розміщення земельних ділянок візуально вбачається, що від місце ведення будівництва ОСОБА_5 - земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0434, номер якої помилково зазначено в висновку «спеціаліста», поданого позивачем, до земельної ділянки позивача є значно більше 8-ми метрів, про які піклується позивач в своєму позові та з посиланням на ДБН.
В своїх висновках «спеціаліст» вже посилається на будівництво ОСОБА_5 на двох земельних ділянках, в тому числі й на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:005:1075, при чому даних про те, що землевпорядником визначалися межі такої земельної ділянки в ході дослідження немає, а саме твердження - припущення, на якому зрештою і було побудоване судове рішення, а отже, позивач недобросовісно ввів суд в оману стосовно фактичних обставин справи виключно для отримання шляхом такого заочного рішення на свого сусіда звичайно ж з економічною метою.
Так, з даних сайту Судова влада України вбачається, що з приводу будівництва по АДРЕСА_2 вже перебувало ряд спорів від імені його - відповідача сусідів. Так, в справі № 823/1802/17 Черкаського окружного адміністративного суду позивалась ОСОБА_8 , та після спір залишено без розгляду ухвалою від 18 грудня 2017 року, справа №705/4323/18 Уманського міськрайонного суду за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , яка в 2019 році також закінчилась по суті відмовою позивачів від своїх вимог. Таким чином очевидно, що звернення до суду з означеними позовами мали намір скоріше до спонукання відповідача матеріально заохочувати таких позивачів, а ніж дійсних перепон в здійсненні їх прав власності в наслідок будівництва.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стосовно поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що ОСОБА_1 є громадянином держави Ізраїль, постійно там проживає, в м. Умані та в Україні не має місця реєстрації та проживання, приїздить в Україну виключно з релігійною метою та не отримував повісток від Уманського міськрайонного суду в даній справі, а також не отримував копії позову з додатками і тому не мав реальної можливості звернутись за юридичною допомогою раніше, подати свої заперечення з відзивом на позов та докази, подати раніше клопотання про визнання недопустимим доказом висновку експерта, а довідався про існування даного заочного судового рішення, лише коли приїхав до України в черговий раз на релігійне свято та відкрив банківську картку в Приват Банку, де побачив, що мається постанова ВДВС про накладення арешту на його рахунки з метою стягнення судового збору. Лише після кількаденних поневірянь та розшуку адвоката і перекладача, отримав реальну змогу через адвоката довідатись про зміст вимог позивача, ознайомитись з матеріалами справи, що відбулось 05 лютого 2026 року, а тому в установлений законом строк скористався правом на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
В порушенням вимог ст. 498 ЦПК України суд не звернувся із судовим дорученням до іноземного суду за місцем перебування відповідача для вручення документів, виклику до суду та отримання пояснень.
В даному випадку відповідачем повністю спростовано можливість посилання в судовому рішенні на нікчемний доказ - висновок спеціаліста, заявлено про неможливість для позивача заявляти такий предмет спору як знесення будівлі без отримання належних доказів, неможливості її перебудови тощо, а тому заочне рішення суду підлягає скасуванню, а строк звернення з заявою про його перегляд поновленню, як пропущений з поважної причини.
У зв'язку з чим, відповідач вимушений клопотати про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження для забезпечення долучення відповідачем поданих доказів.
У зв'язку з цим, просить суд прийняти заяву про перегляд заочного рішення Уманського міськрайонного суду від 22 вересня 2023 року, що опубліковане в ЄДР судових рішень 06 жовтня 2023 року, поновивши пропущений з поважної причини строк на його подання. Скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду в справі №705/5001/22 від 22 вересня 2023 року, що опубліковане в ЄДР судових рішень 06 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про знесення самовільно збудованого житлового будинку.
Поновити загальне позовне провадження в справі.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Від представника відповідача надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та задовольнити заяву про перегляд заочного рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Також заперечував проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення та просив залишити таку заяву без задоволення оскільки вона подана з пропуском визначеного законом строку та відповідач не надав доказів поважності пропуску строку на подачу такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов'язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.
З урахуванням наведеного, а також висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі 214/5505/16, питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду підлягає вирішенню під час розгляду цієї заяви по суті.
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача по справі ОСОБА_4 , було прийнято заочне рішення, з врахуванням позиції позивача та його представника.
Після надходження до суду позовної заяви, судом було направлено запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у справі ОСОБА_4 , та у відповідності до повідомлення виконавчого комітету Уманської міської ради від 28.12.2022 за № 01/01-20/10618 встановлено, що згідно даних, що містяться в Реєстрі територіальної громади Державної міграційної служби, станом на 23.12.2022 наявна інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 20.01.2023 було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Копія вказаної ухвали, разом з позовної заявою та додатками до неї, була направлена рекомендованим листом за адресою реєстрації місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , але пакет документів був повернутий на адресу суду без вручення з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».
Підготовче засідання було проведено у відсутність сторін, з урахуванням позиції представника позивача, та справу призначено до судового розгляду по суті.
Повідомлення про судове засідання сторонам по справі, в тому числі і відповідачу ОСОБА_7 , було направлено рекомендованим повідомленням та повернуто до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», але судове засідання не проводилося, а саме було знято з розгляду, у зв'язку із зайнятістю судді в іншій справі. Наступне судове засідання також не відбулося, оскільки головуючий суддя був зайнятий у іншій справі, при цьому повідомлення про дату судового засідання, направлене на адресу місця реєстрації відповідача, відому станом на 23.12.2022, також не було вручено відповідачу та повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судом було призначено ще одне судове засідання на 22.09.2023, про що відповідач був повідомлений шляхом направлення на раніше визначену адресу його проживання повідомлення, яке було повернуто без вручення, знову ж таки, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В судовому засіданні, враховуючи позицію представника позивача, було прийнято рішення про розгляд справи у відсутність відповідача, у порядку, передбаченому ст. 280 ЦПК України.
Копія заочного рішення відповідачу по справі була направлена рекомендованим повідомленням, але вручена так і не була, оскільки таке рішення було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням строку зберігання».
Зважаючи на вказане, а також на те, що відповідач отримав копію рішення не у день його проголошення, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Крім того, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся за відомою суду адресою місця реєстрації, але такі повідомлення відповідачу особисто не вручалися. Крім того, суд враховує, що справа по суті предмету спору у відсутність відповідача розглядалася лише в одному судовому засіданні, оскільки попередні засідання були зняті з розгляду, з об'єктивних причин.
При цьому, заочне рішення від 22.09.2023 по справі було ухвалено судом за дотримання всіх вимог закону про належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, але враховуючи вказані обставини та з огляду на неотримання відповідачем судової кореспонденції, суд вважає, що останній не з'являлася в судові засідання з поважних причин, оскільки про існування в провадженні суду даної справи він не був обізнаний, що є однією з підстав для скасування заочного рішення.
Крім того, суд наголошує на тому, що правосуддя має здійснюватись на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, на засадах змагальності, згідно з якими суд повинен створювати рівні умови і можливості для реалізації прав всіх учасників справи.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «DomboBeheer B.V. v. theNetherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
Крім того, заявник - представник відповідача, в заяві ставить під сумнів належність наданих позивачем доказів та визначення чи спірна будівля дійсно є самочинною та заявляє, що знесення будівлі є крайньою мірою при прийнятті такого рішення і про це відповідач був позбавлений можливості заявити, оскільки участі у розгляді справи не приймав. Крім того, представник заявника зазначає, що відповідач був позбавлений можливості заявляти будь-які клопотання та надавати докази в судовому засіданні, задля захисту своїх прав та законних інтересів, Також заявник стверджує, що ні в рішенні суду, ні з доданих до матеріалів справи документів не вбачається чітке відображення того, що така будівля була розташована саме на території належній позивачу, що, як зазначалося вище, вона є самочинною та єдиним варіантом усунення перешкод є її знесення, що в свою чергу могло б вплинути на інший результат розгляду справи та ухвалення відповідного рішення суду.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають інші ущемлення прав та свобод.
З огляду на те, при розгляді справи по суті відповідач не прибув в судове засідання у справі з поважних причин (оскільки не був обізнаний про день, час та місце розгляду справи) суд приходить до висновку, що він був позбавлений можливості викласти (висловити) свою позицію по справі, внести на розгляд суду відповідні клопотання, та скористатись іншими правами, що надані йому Цивільним процесуальним законом. На переконання суду доводи відповідача, що наведені в заяві про перегляд заочного рішення потребують перевірці.
Судом встановлено, що доводи на які посилається заявник, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 288 ЦПК випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України встановлено, що суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За вказаних обставин, враховуючи, що на адресу відповідача ОСОБА_4 направлялись судові повістки, однак до суду повернулись конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідач був позбавлений можливості надати заперечення проти позову та, крім цього, враховуючи, що, як стверджує представник відповідача при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач є громадянином іншої країни, сприяючи всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за доцільне скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2023, призначити справу до розгляду в порядку загального провадження та провести підготовче засідання.
Керуючись ст. ст. 258-261, 274, 287, 288 ЦПК України, суд -
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2023 по справі № 705/5001/22 - задовольнити.
Скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2023, ухвалене у цивільній справі №705/5001/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.
Справу призначити до розгляду в загальному позовному провадженні.
Підготовче засідання призначити на 10 годину 30 хвилин 03.04.2026 у залі судових засідань Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Встановити відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Роз'яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов до позивача.
Запропонувати позивачу після отримання відзиву у строк до початку підготовчого судового засідання подати суду відповідь на відзив. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивач зобов'язаний її копію надіслати (вручити) іншим учасникам справи.
Третій особі для надання суду пояснень щодо позову або відзиву та доказів встановити строк п'ятнадцять днів, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання, попередивши, що у разі їх ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Учасники справи мають право надати відповідь на пояснення третьої особи, свої письмові пояснення - до закінчення підготовчого провадження.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на сторінці офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://um.ck.court.gov.ua/sud2318/info/csz/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р. В. Піньковський