Постанова від 02.03.2026 по справі 600/2794/25-а

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2794/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

02 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, без урахування додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, повну суму компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, з урахуванням додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції грошової компенсації за всі дні невикористаної ним додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, надання права на одержання якої передбачено пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної ним додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, надання права на одержання якої передбачено пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою суду від 02.07.2025 р. позов залишено без руху, у зв'язку із необхідністю надання позивачем обґрунтування та докази поважності причин пропущення трьохмісячного строку звернення до суду з даним позовом.

11.07.2025 р. представник позивача надіслав до суду заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтуванні представник позивача вказав, що у своїй розписці від 28.02.2025, позивач вказав лише про те, що отримав повідомлення про нараховані і виплачені суми в місяці звільнення, а саме за лютий 2025 р., а тому це повідомлення фактично не є письмовим повідомленням працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також позивач вказує, що вказане повідомлення про виплачені кошти за лютий 2025 р. не підписане уповноваженою особою, а тому не може вважатись офіційним повідомленням у розумінні ст.116 КЗпП України. Крім того, позивач вказав, що вихідна допомога при звільненні зі служби, яка є складовою суми належної при звільненні виплачена відповідачем лише 28.03.2025 р., а тому обчислення строку звернення до суду підлягає саме з вказаної дати.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позовну заяву позивача залишено без розгляду з підстав, визначених ч. 3 ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконне рішення.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).

Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Предметом спору в даній справі є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, без урахування додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

Отже, початок відліку тримісячного строку для подання позову розпочинає свій відлік з дня одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був звільнений зі служби у поліції з 28.02.2025 року. Матеріали справи містять складену та підписану позивачем розписку у день звільнення, в якій зазначається про доведення йому та повідомлення про усі суми виплачені у місяці звільнення, а також розмір та всі види грошового забезпечення, які виплачувались від початку служби.

Таким чином, оскільки станом на момент звільнення зі служби, позивач повинен був знати про порушенні права, що підтверджено вказаною розпискою та спростовує доводи представника позивача у заяві від 11.07.2025 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що початок відліку тримісячного строку звернення до суду з даним позовом розпочався саме 28.02.2025 р. та завершився 28.05.2025 р., в той час як позов поданий до суду лише 12.06.2025 року.

Водночас, суд вірно зазначив, що посилання позивача на виплату вихідної допомоги при звільненні зі служби 28.03.2025 р. не створює умов для початку відліку строку звернення до суду із даним позовом з 28.03.2025 року. При цьому, виплата вихідної допомоги та її розмір не є спірним у даному позові, а тому суд вважає безпідставним посилання представника позивача на вказану обставину, як початкову дату відліку оскарження бездіяльності відповідача.

Варто наголосити, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі №260/611/21 та від 08.07.2021 у справі №9901/89/21 зазначив, що "строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає, що Чернівецьким окружним адміністративним судом, при винесенні оскаржуваної ухвали від 12 серпня 2025 року, дотримано норми процесуального права, а тому, в порядку ст. 316 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.

Попередній документ
134479384
Наступний документ
134479386
Інформація про рішення:
№ рішення: 134479385
№ справи: 600/2794/25-а
Дата рішення: 02.03.2026
Дата публікації: 04.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (02.03.2026)
Дата надходження: 19.08.2025
Предмет позову: визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії