Справа № 320/36891/24
02 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Златіна С.В., суддів Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА НЕРУХОМІСТЬ» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2026 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 296 КАС України, а саме - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому приписами законодавства розмірі.
27 лютого 2026 року апелянт подав клопотання про усунення недоліків, в якому просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги або продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Надаючи оцінку вказаному клопотання апелянта, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України, з урахуванням майнового стану сторони суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічні положення містяться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору можливе за наявності належних та допустимих доказів, які підтверджують майновий стан заявника та об'єктивну неможливість сплати судового збору у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» перелік суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, є вичерпним.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Черкаська митниця до таких суб'єктів не належить.
Оцінюючи доводи клопотання, судова колегія зазначає, що самі по собі посилання апелянта на обмежене бюджетне фінансування та надані довідки про залишок коштів на рахунках не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами, які б свідчили про об'єктивну неможливість або істотне утруднення сплати судового збору саме у встановлений законом строк.
Надані апелянтом документи не підтверджують відсутності можливості здійснення платежу судового збору, не містять відомостей про вжиття заходів щодо перерозподілу бюджетних асигнувань, а також не доводять неможливості сплати судового збору у майбутньому.
Суд враховує принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріплений у статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України, який виключає надання необґрунтованих процесуальних переваг суб'єктам владних повноважень порівняно з іншими учасниками справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Черкаської митниці про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги. Водночас, судом апеляційної інстанції було надано апелянту максимальний визначений законодавцем строк для усунення недоліків.
Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі №320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Водночас, як встановлено вище, доказів вчинення апелянтом активних дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.
Судом враховується, що законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі №500/2544/19.
Таким чином, зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 133, 296, 321, 325 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко