Справа № 640/11644/21 Суддя (судді) першої інстанції: Стецик Назар Васильович
02 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіка" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що між Jiangsu Johnin Textile Co., Ltd, компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці (продавець), та ТОВ «Тексіка» (покупець) 01.06.2020 був укладений контракт № JJТ 01/06-20 (далі - контракт), відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 контракту, продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2010», якщо інші умови товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Ціна товару, що постачається за контрактом, узгоджена сторонами на FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2010», якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням контракту в країні продавця, несе продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.
09.06.2020 між позивачем та продавцем було укладено додаткову угоду №1 до контракту шляхом внесення змін в реквізити позивача.
22.07.2020 позивач і продавець уклали специфікацію № JJТ 002_003-2 до контракту (далі - специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах контракту наступний товар (далі - товар):
а) тканина плащова, Болонья ПА, пофарбована, з покриттям ПА, ВО, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліестер, товарна позиція 5903909900 відповідно до діючої на момент укладення Специфікації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТ ЗЕД), в кількості 8 220 пог. м за ціною 0,36 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - Товар 1);
б) тканина підкладкова, Т 190, пофарбована, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліефір, товарна позиція 54076130000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 136 818 пог. м за ціною 0,22 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - Товар 2);
в) тканина підкладкова, Т 190, вибілена, полотняного переплетення, завширшки 150±5 см, 100% поліефір, товарна позиція 54076110000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 975 пог. м за ціною 0,22 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - Товар 3);
г) трикотажна сітка, вибілена, трикотажне полотно, завширшки 160±5 см, 100% поліестер, товарна позиція 60053600900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 008 пог. м за ціною 0,71 доларів США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - Товар 4).
Загальна вартість товарів за специфікацією складає 35 629,34 доларів США.
Оплата в рамках виконання цього контракту, в тому числі і за вказані товари, підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №10 від 23.07.2020 на суму 16 215,72 доларів США, №17 від 21.08.2020 на суму 6 150,00 доларів США, №43 від 28.09.2020 на суму 22 479,34 доларів США
Продавець 28.08.2020 відповідно до контракту та специфікації виставив позивачу до сплати інвойс №XHQ0309-14А на загальну суму 35 629,34 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
21.10.2020 позивачем подано до Київської митниці митну декларацію (МД) №UA100080/2020/526508, у графах 31 якої позивачем був зазначений вищенаведений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508, загальна вартість товару складає 35 629,34 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
Позивачем були понесені витрати щодо перевезення товару на загальну суму 1 200,00 доларів США. Таким чином, загальна митна вартість спірного товару складає 36 829,34 доларів США.
Позивачем до Київської митниці із зазначеною митною декларацією подано копії наступних документів: сертифікат якості від 28.08.2020; пакувальний лист від 28.08.2020; рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2020 №XHQ0309-14А; коносамент від 02.09.2020 ZIMUNGB1061898; автотранспортну накладну від 20.10.2020 №171110; сертифікат про походження товару від 27.09.2020 №C20MA1UR8P041008; довідку про транспортно-експедиційні витрати №HS-199-2/2020 від 02.09.2020; прайс-лист від 22.07.2020; зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20; специфікацію від 01.06.2020 № JJТ 002_003-2; договір (контракт) про перевезення від 07.03.2018 №HW-001.
Київською митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2020/00163.
Підставою для відмови в митному оформленні було прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2, яким відповідач застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.
Київською митницею у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2 зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508 встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Згідно із пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем у зв'язку із неподанням усіх витребуваних документів у повному обсязі, а надані платіжні документи не дають можливості ідентифікувати із даною поставкою товару, оскільки не містять посилання на інвойс. Крім того, відповідач вважає, що поданий прайс-лист від 22.07.2020 фактично відображає інвойс та не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям. Крім того, наданий позивачем експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 21.10.2020 №Ц-1174 носить інформаційний характер.
Водночас, судом досліджено надані позивачем контракт від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20, специфікацію, інвойс від 28.08.2020 №XHQ0309-14А, платіжні доручення позивача в іноземній валюті від 23.07.2020 №10 на суму 16 215,72 доларів США, від 21.08.2020 №17 на суму 6 150,00 доларів США, від 28.09.2020 №43 на суму 22 479,34 доларів США. У вказаних платіжних дорученням міститься посилання на призначення платежу, а саме виконання контракту від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20, однак не міститься посилання на специфікацію та інвойс.
Втім, відсутність у платіжних документах інформації про специфікацію та інвойс, на виконання яких здійснено оплату за товари не змінює встановленої ціни товару, яка безпосередньо підтверджується специфікацією від 01.06.2020 № JJТ 002_003-2 до контракту від 01.06.2020 № JJТ 01/06-20 та інвойсом від 28.08.2020 №XHQ0309-14А, які не містять розбіжності щодо ціни товару.
Більш того, суми, зазначені в платіжних документах, можуть не відповідати сумам, які зазначені в інвойсі та специфікації, оскільки можуть підтверджувати оплату і за інші товари в рамках виконання контракту, як відбулося у спірному випадку. Сторонам договору не заборонено здійснювати оплату за товари відповідно до інших інвойсів в рамках одного договору. А тому відсутність інформації в платіжних документах про інвойси та специфікації, на підставі яких здійснено оплату за товари жодним чином не впливає на ціну товару, яка в даному випадку є підтвердженою. Крім того, позивач додатково надав митному органу картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією.
Витрати на транспортування на суму 1 200,00 доларів США, які були включені до митної вартості, підтверджуються договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладеного між експедитором та позивачем, інвойсом №199 від 02.09.2020, актом прийому-передачі наданих послуг №199 від 08.10.2020 та довідкою про транспортно-експедиційні витрати №HS-199-2/2020 від 02.09.2020, в якій зазначено, що вантаж не застрахований.
Відтак, загальна митна вартість визначена позивачем в розмірі 36 829,34 доларів США за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526508, яка складалася з фактурної вартості товару у сумі 35 629,34 доларів США згідно з інвойсом та транспортно-експедиційних витрат у розмірі 1 200,00 доларів США.
Суд також звертає увагу на необґрунтоване відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 22.07.2020, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики. Більш того, прайс-лист остаточно не визначає ціну товару.
На вимогу митниці позивач також надав відповідачу експертний висновок №Ц-1174 від 21.10.2020, складений Київською торгово-промисловою палатою, згідно з яким підтверджується інформація про вартісні характеристики товару, заявлені позивачем. Суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що даний висновок носить інформаційний характер, однак не приймаючи його до уваги, у випадку коли саме митний орган вимагав його надати, порушує принцип «належного урядування» який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Суд зазначає, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
В той же час, витребування відповідачем додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача, а саме виписки з бухгалтерської документації, було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Щодо копії митної декларації країни відправлення позивач у листі від 22.10.2020 №910 звернув увагу відповідача на те, що такий документ в нього був відсутній, а приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в декларанта.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця, а тому не підтверджують ціну задекларованого товару.
За наведеного, відсутні підстави вважати, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, або що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту рішення відповідача від 23.10.2020 №UA100080/2020/200027/2 вбачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що під час вибору методу визначення митної вартості товару, в силу статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Так, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення зазначив, що другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований через відсутність інформації для його застосування.
Позивач визначив митну вартість спірних товарів на підставі МД від 21.10.2020 №UA100080/2020/526509, від 28.08.2020 №UA100020/2020/39170, однак не довів правомірності не застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що є окремою підставою для тверджень про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів.
Як убачається із графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково дійшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк