П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7209/25
Перша інстанція суддя Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, а саме:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2024 №2000-0304-9/168799 про відмову у призначенні йому пенсії за віком, відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи, з 29.07.1991 по 29.02.1996, з 25.03.1996 по 11.11.2001, з 28.11.2001 по 28.01.2002, з 29.01.2002 по 25.02.2002, відповідно до трудової книжки, серії НОМЕР_1 від 30.08.1985, призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії за віком, однак, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного страхового стажу 31 рік, який дає право на призначення такого виду пенсії. При цьому, пенсійним органом, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не було зараховано періоди роботи: з 29.07.1991 по 29.02.1996 (не долучено відомості про відпрацьовані вихододні та перейменування колгоспу), з 25.03.1996 по 11.11.2001, з 29.01.2002 по 25.02.2002 (не зазначено назву підприємства та відсутні відомості про застраховану особу), з 28.11.2001 по 28.01.2002 (в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про кількість відпрацьованих днів та сплату страхових внесків за 2001-2002). На думку позивача, зазначені періоди протиправно не зараховано пенсійним фондом, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що порушує його право на належний соціальний захист.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2024 №2000-0304-9/168799 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з 29.07.1991 по 29.02.1996, з 25.03.1996 по 11.11.2001, з 28.11.2001 по 28.01.2002, з 29.01.2002 по 25.02.2002, та повторно розглянути заяву позивача від 17.09.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV, є правомірним, оскільки прийнято з підстав відсутності необхідного страхового стажу 31 рік (на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж становив 29 років 06 місяці 20 днів). Разом з тим, скаржник зазначає, що 14.10.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №212750010153, яким до страхового стажу позивача зараховано період його роботи в КСП «Україна» з 20.02.1995 по 29.02.1996, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Попри зазначене, з урахування періоду роботи з 20.02.1995 по 29.02.1996, апелянт зазначає, що страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком. На думку скаржника неможливо зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи: з 25.03.1996 по 11.11.2001, позаяк в записі трудової книжки про зарахування на роботу відсутня назва підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції №58; з 28.11.2001 по 28.01.2002 та з 29.01.2002 по 25.02.2002 - оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою від 17.09.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с.78)
24.09.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №2000-0304-9/168799 про відмову у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 31 рік, оскільки стаж роботи позивача складає 29 років 06 місяців 20 днів. (а.с.95)
У рішенні зазначено, що, за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано наступні періоди роботи:
- в колгоспі «Україна» з 29.07.1991 по 29.02.1996, оскільки не долучено відомості про відпрацьовані вихододні та перейменування колгоспу;
- з 25.03.1996 по 11.11.2001, оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву підприємства, до якого особу прийнято, а у індивідуальних відомостях про застраховану особу відомості відсутні;
- з 28.11.2001 по 28.01.2002, з 29.01.2002 по 25.02.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відомості про кількість відпрацьованих днів та сплату страхових внесків за 2001-2002 відсутні.
14.10.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №212750010153, яким було переглянуто страховий стаж позивача та визначено, що він складає 30 років 07 місяців. У рішенні зазначено про врахування період роботи в колгоспі «Україна» з 29.07.1991 по 19.02.1996 та повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком. При цьому, згідно розрахунку форми РС-право, період в колгоспі «Україна» враховано у повному обсязі - з 29.07.1991 по 29.02.1996. (а.с.94, 96з.б.)
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на підставі рішення від 24.09.2024 №2000-0304-9/168799, позивач звернувся до суду з позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що положення ст.62 Закону України №1058-IV, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка, при цьому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено. В контексті цього, суд вказав, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про період його трудової діяльності: з 29.07.1991 по 29.02.1996 - на посаді «начальник мехотряда» в колгоспі «Україна», з 25.03.1996 по 11.11.2001 - на посаді інженера філії ТОВ «Новий світ», а тому вказані періоди підлягають врахуванню до страхового стажу при обчисленні пенсії. Разом з тим, суд спростував доводи відповідача щодо відсутності підстав для врахування до страхового стражу позивача періодів роботи з 25.03.1996 по 11.11.2001, з 29.01.2002 по 25.02.2002 з огляду на відсутність відомостей про кількість відпрацьованих днів та сплати страхових внесків, зазначивши, що така відповідальність покладається на страхувальника. Підсумовуючи висновки, викладені у судовому рішенні, суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання пенсійний орган зарахувати до страхованого стажу позивача спірні періоди його трудової діяльності та повторно розглянути заяву від 17.09.2024 про призначення пенсії, оскільки, з огляду на дискрецію, в даному випадку суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначати пенсію, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 24.09.2024 №2000-0304-9/168799 зараховано періоди трудової діяльності позивача, що становить 29 років 6 місяців 20 днів.
Разом з тим, відповідачем не зараховано період роботи в колгоспі «Україна» з 29.07.1991 по 29.02.1996, оскільки не долучено відомості про відпрацьовані вихододні та перейменування колгоспу, з приводу чого слід зазначити наступне.
Так, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.1 Інструкції 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Згідно п.1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За аналізом наведених положень можна дійти висновку, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права, в даному випадку не зарахування періодів трудового стажу позивача в розрахунок страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці, що має наслідок позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача, серії НОМЕР_1 від 30.08.1985, останній, на підставі наказу №7 від 29.07.1991, прийнятий на посаду «начальник мехотряда» в колгосп «Україна» та 29.02.1996 звільнений, на підставі наказу №1 від 20.02.1995. (а.с.99)
Таким чином, період роботи позивача з 29.07.1991 по 29.02.1996, у колгоспі «Україна» підлягає врахуванню до його загального страхового стажу.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що у подальшому, ГУ ПФУ в Харківській області врахувало вказаний період роботи позивача, що підтверджується розрахунком форми РС-право до рішення від 14.10.2024. (а.с.96з.б.)
При цьому, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності позовних вимог в цій частині з тих підстав, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 14.10.2024 такий стаж було враховано, судова колегія не приймає до уваги з тих міркувань, що у даній справі оскаржується саме рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 24.09.2024, яким стаж позивача за період з 29.07.1991 по 29.02.1996 не враховано, а по-друге, у рішенні від 14.10.2024 зазначено про врахування стажу у період з 29.07.1991 по 19.02.1996.
На підставі зазначених мотивів, судова колегія вважає, що підлягає також врахуванню і період роботи позивача на посаді інженера філії ТОВ «Новий світ», з 25.03.1996 по 11.11.2001, згідно наказів №3 від 25.03.1996 та №11 від 11.11.2001 (записи №№12,13 трудової книжки, а.с.100), оскільки не зазначення назви підприємства у графі про прийняття на роботу не може ставити під сумнів факт трудової діяльності позивача у ТОВ «Новий світ». При цьому, записи про прийняття/звільнення позивача з посади скріплені печатками підприємства та не місять виправлень.
Слід врахувати, що за позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Необґрунтованими також є посилання пенсійного органу щодо відсутності підстав для врахування періодів роботи позивача з 28.11.2001 по 28.01.2002, з 29.01.2002 по 25.02.2002 з підстав відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про кількість відпрацьованих днів та сплати страхових внесків, виходячи з наступного.
Як визначено у ч.1 ст.1 Закону України №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено ст.20 Закону України №1058-IV.
Так, ч.1 ст.20 Закону України №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч.2 ст.20 Закону України №1058-IV).
Згідно з ч.10 ст.20 Закону України №1058-IV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
За аналізом наведених норм можна дійти висновку, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
Відповідно до матеріалів справи факт роботи позивача у СТОВ «Світанок», в періоди з 28.11.2001 по 28.01.2002, на тимчасовій посаді провідного інженера-механіка господарства, з 29.01.2002 по 25.02.2002 - на посаді провідного інженера-механіка господарства (записи №№14-17 трудової книжки, а.с.100-101), відповідачем не заперечується.
Таким чином, враховуючи, що відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, в даному випадку на СТОВ «Світанок», необхідно вказати, що відсутність у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди з 28.11.2001 по 28.01.2002, з 29.01.2002 по 25.02.2002, не є підставою для не зарахування таких періодів до страхового стажу позивача.
З урахуванням наведеного, у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 24.09.2024 №2000-0304-9/168799 та наявності підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року- без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук