27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10087/24
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
повний текст судового рішення
складено 03.06.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №420/10087/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІБІ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
01.04.2024 товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІБІ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.01.2024 № UA500500/2024/000043/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою визначення митної вартості товару за першим методом декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей, а тому в митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів. Однак, контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2024 № UA500500/2024/000043/2.
Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, надані ТОВ «АЛІБІ» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №420/10087/24 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІБІ» задоволено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.01.2024 № UA500500/2024/000043/2 обґрунтування спростовуються поданими декларантом до митного органу документами.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції митним органом подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги Одеською митницею зазначає, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, надані ТОВ «АЛІБІ» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного митного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що 03.06.2021 між ПП «АЛІБІ» (Покупець) та ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANAYI ve DIS TICARET LTD.STI (Туреччина) (Продавець) укладено контракт №2021-1-TR, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар, згідно специфікацій (Проформа інвойс), які додаються до контракту і є невід'ємними частинами цього Контракту.
На виконання умов вищевказаного контракту від 03.06.2021 №2021-1-TR компанією ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANAYI ve DIS TICARET LTD.STI (Туреччина) (Продавець) на адресу ТОВ «АЛІБІ» (ПОкупець) поставлено наступний товар, а саме:
- абрикос сушений (курага) індустріал, дата виготовлення (упаковка) 12.2023, урожай 2023 року, упакований в ящиках по 5 кг, кількість ящиків 3600, вага нетто 18000 кг, вага брутто 19245 кг, торгівельна марка «LIZA», ціна за 1000 кг - 900 доларів США, загальною вартістю 16200 доларів США, Код УКТЗЄД 081310000, виробник ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANAYI ve DIS TICARET LTD.STI;
- маслини чорні індустріальні без кістки в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, фасування: бляшана банка 3,1кг, упаковка ящики по 6 банок, кількість ящиків 28, вага нетто 520,80 кг, вага брутто 554,40 кг, ціна за 1000 кг - 770 доларів США, загальною вартістю 364 доларів США 56 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S;
- оливки зелені індустріальні без кістки в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, фасування: бляшана банка 3,1кг, упаковка ящики по 6 банок, кількість ящиків 28, вага нетто 520,80 кг, вага брутто 554,40 кг, ціна за 1000 кг - 770 доларів США, загальною вартістю 364 доларів США 56 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S;
- маслини чорні з кісточкою в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, в пластиковій вакуумній упаковці 145гр, упаковка ящики по 48 банок, кількість ящиків 60, вага нетто 417,60 кг, вага брутто 489,60 кг, ціна за 1000 кг - 827, доларів США 58 центів, загальною вартістю 345 доларів США 60 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S;
- оливки зелені з кісточкою в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, в пластиковій вакуумній упаковці 145гр, упаковка ящики по 48 банок, кількість ящиків 60, вага нетто 417,60 кг, вага брутто 489,60 кг, ціна за 1000 кг - 758 доларів США 62 центи, загальною вартістю 316 доларів США 80 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S;
- маслини чорні без кісточки в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, в пластиковій вакуумній упаковці 185гр, упаковка ящики по 48 банок, кількість ящиків 60, вага нетто 532,80 кг, вага брутто 604,80 кг, ціна за 1000 кг - 864 доларів США 86 центів, загальною вартістю 460 доларів США 80 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S;
- оливки зелені з кісточкою в розсолі без додавання оцту, дата виготовлення (пакування) 12.2023, урожай 2023 року, в пластиковій вакуумній упаковці 185гр, упаковка ящики по 48 банок, кількість ящиків 60, вага нетто 532,80 кг, вага брутто 604,80 кг, ціна за 1000 кг - 756 доларів США 75 центів, загальною вартістю 403 доларів США 20 центів, Торгівельна марка «LIZA», Код УКТЗЄД 2005700000, виробник ARDES ZEYTINCLIK GIDA VE TARIM URUN.PAS.A.S.
З метою здійснення митного оформлення товарів, уповноваженою особою ТОВ «АЛІБІ» до Одеської митниці подано митну декларацію №24UA500500001437U5 від 15.01.2024, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №24UA500500001437U5 митної вартості товару та обраного методу її визначення уповноваженою особою ТОВ «АЛІБІ» до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №2021-1-TR від 03.06.2021, додаткову угоду до контракту №2021-1-TR від 02.09.2021, додаткову угоду №2 від 17.06.2022 до контракту №2021-1-TR, додаткову угоду №3 від 23.01.2023 до контракту №2021-1-TR, додаткову угоду від 27.10.2021 до контракту №2021-1-TR, рахунок-фактуру (інвойс) від 29.12.2023 №ATL 2023000000023, комерційну пропозицію від 20.12.2023, калькуляцію виробництва від 29.12.2023, пакувальний лист від 29.12.2023 №ATL 2023000000023, автотранспортну накладну №0037 від 05.01.2024, прайс-лист виробника від 20.12.2023, сертифікат про походження товару А1368964 від 05.01.2024, сертифікат якості 10.11.2023 від №23-09-005815, сертифікат якості від 29.12.2023 №ATL 2023000000023, інформацію про позитивні результати проходження державних видів контролю 10933189 від 15.01.2024, заяву декларанта, що товари не ГМО від 29.12.2023 №ATL 2023000000023, копію митної декларації країни відправлення №24341300ЕХ00007123 від 05.01.2024.
Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.06.2021 №2021-1-TR (доповнення до зовнішньоекономічного договору № 2 від 17.06.2022, № 3 від 21.03.2023, № б/н від 27.10.2021, № б/н від 02.09.2021) та комерційного інвойсу від 29.12.2023 № ATL2023000000023 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак, в документах, що надані до митного оформлення немає відомостей щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. Згідно до п.8 контракту виробник зобов'язаний надати дистриб'ютору коносамент або авіанакладну, проте зазначені до митного оформлення не надавалися.
У зв'язку із встановленням митним органом означених розбіжностей, останнім на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов'язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларанту також було запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Колегією суддів установлено, що 16.01.2024 декларант повідомив митний орган про надання вичерпного переліку наявних у нього документів для визначення митної вартості товарів за ціною договору (першим методом).
За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митних деклараціях товару Одеською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2024 № UA500500/2024/000043/2.
Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митних деклараціях митної вартості товару позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних норм права зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з даною обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, саме, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, за наслідком дослідження документів, які ТОВ «АЛІБІ» подано до митного органу з метою визначення митної вартості товару за першим методом, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність наведених суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному індивідуальному акті обґрунтувань стосовно неможливості визначення митної вартості товару за заявленим ТОВ «АЛІБІ» у митних деклараціях методом, з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що поставка товару у межах досліджуваних правовідносин здійснювалась на умовах CPT Одеса.
Апеляційний суд зазначає, що за офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) в частині груп «С» (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «C» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Отже, за наслідком дослідження поданих декларантом до митного оформлення документів, колегія суддів зазначає, що визначені сторонами зовнішньоекономічного контракту умови поставки товару не передбачають понесення ТОВ «АЛІБІ» додаткових витрат на транспортування товару, адже такі витрати включено до ціни контракту та понесено фірмою ATLANTIK GIDA TEKSTIL INSAAT NAKLIYAT SANAYI ve DIS TICARET LTD.STI (Туреччина) (Продавець)
Означене у повній мірі відповідає умовам поставки CPT офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, які введені в дію з 01.01.2000.
У зв'язку з чим, є безпідставним твердження митного органу про те, що у випадку, який розглядається, витрати на транспортування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки.
Оскільки витрат на транспортування товару ТОВ «АЛІБІ» не понесено суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання декларантом до митного органу відповідних документів не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю.
З урахування установлених фактичних обставин справи апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ТОВ «АЛІБІ» митну вартість товару.
Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).
Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Посилаючись на такі обставини контролюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та не скасовано судом.
Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.01.2024 № UA500500/2024/000043/2.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів враховує, що Одеською митницею в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги у повному обсязі дублюють зміст відзиву на позовну заяву та не містять жодного аналізу обставин справи у системному зв'язку із положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства в контексті правильності висновків окружного адміністративного суду.
Ініціювавши перегляд справи в апеляційному порядку суб'єктом владних повноважень не подано жодних доказів та не наведено аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №420/10087/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІБІ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька