02 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26209/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року (суддя В.В. Рянська) у справі № 160/26209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0414039459 від 01.08.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 01.12.2021 призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0414039459 від 01.08.2024 було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років - не менш ніж 25 років. Позивач вважав оскаржуване рішення протиправним, оскільки з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 у редакції, чинній на дату звільнення позивача, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах. Позивач зауважував, що пенсія має бути призначена йому з 01.12.2021, тобто з дати виникнення права на пенсію, оскільки із заявою про призначення пенсії вперше він звернувся 20.12.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0414039459 від 01.08.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з дати, визначеної відповідно до частини третьої статті 50 цього Закону, з урахуванням вислуги 27 років 03 місяці 02 дні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Судом першої інстанції зазначено, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби та його первинного звернення за призначенням пенсії.
Суд з'ясував, що відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, складеного 02.02.2023 військовою частиною Національної гвардії України, вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить 27 років 03 місяці 02 дні. Відтак, суд вважав, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови № 393 (у редакції на дату звільнення позивача) позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі вказаного Закону.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд зобов'язав відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з дати, визначеної відповідно до частини третьої статті 50 цього Закону, з урахуванням вислуги 27 років 03 місяці 02 дні.
Разом з тим, суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження дня звернення за призначенням пенсії позивачу (дня подання до органу Пенсійного фонду України або дати відправлення подання Головного управління Національної гвардії України від 16.07.2024 № 7569), у зв'язку з чим судом у даному рішенні не визначалась дата, з якої має бути призначено пенсію за вислугу років позивачу відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ.
Суд також вказав, що вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію заявлені на майбутнє, тому не підлягають задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині щодо зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію позивачу з 01 грудня 2021 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що оскільки він звернувся до уповноваженого органу із заявою про підготовку і подання до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років 20 грудня 2021 року, в межах 12 місяців з моменту виникнення у позивача права на пенсію, то пенсія позивачу в силу положень ст. 50 Закону №2262 має бути призначена з 01 грудня 2021 року. Зауважує, що суд помилково не обрав належний спосіб захисту права позивача, а саме не зобов'язав пенсійний орган зокрема нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що у наказі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 307 від 30.11.2021 (по стройовій частині) про припинення контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 зазначено, що на 30.11.2021 його вислуга років у календарному обчисленні становила 23 роки 11 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 03 місяці 20 днів.
У розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 02.02.2023, складеного начальником відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 вислуга років позивача на 30.11.2021 у календарному обчисленні становила 23 роки 11 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 03 місяці 20 днів, вислуга років для призначення пенсії на 30.11.2021 27 років 03 місяці 02 дні. Підставою розрахунку зазначено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі № 160/3883/22 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 160/3883/22.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі N160/3883/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, визнано дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови позивачу у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які оформлені листом N 148 від 15.02.2022, протиправними; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зарахувати до вислуги років позивача для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці час проходження служби з 06.04.2017 по 07.06.2017; з 08.08.2017 по 07.10.2017; з 06.12.2017 по 07.02.2018; з 11.05.2018 по 08.08.2018; з 07.11.2018 по 08.02.2019; з 06.05.2019 по 12.08.2019; з 23.12.2019 по 13.02.2020; з 12.08.2020 по 12.11.2020, протягом якого позивачу безпосередньо брав участь в антитерористичній операції м. Маріуполь Донецької області та участь в Операції об'єднаних сил на сході країни ОТУ "Схід" Донецької області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Операції об'єднаних сил; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2023 № 0400-010311-8/52751 було повернуто військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України без виконання документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу як такі, що не відповідають вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для приведення їх у відповідність.
Листом Головного управління Національної гвардії України від 23.06.2023 № 27/11/4-М-2463 повідомлено представника позивача про відсутність у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повноважень щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій, та що уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання таких документів визначено фінансово-економічне управління Головного управління Національної гвардії України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі N160/25002/23, що набрало законної сили 10.05.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо непідготовки та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення позивачу пенсії за формою, наведеною у додатку 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року N 3-1, та всіх необхідних документів; зобов'язано Головне управління Національної гвардії України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення позивачу пенсії за формою, наведеною у додатку 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року N 3-1, та всіх необхідних документів.
За результатами розгляду подання Головного управління Національної гвардії України від 16.07.2024 № 7569 про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 0414039459 від 01.08.2024 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що за даними подання Головного управління Національної гвардії України від 16.07.2024 № 7569 позивач звільнений зі служби 30.11.2021, час служби в календарному обчисленні становить 23 роки 11 місяців 12 днів, тоді як для призначення пенсії необхідною є календарна вислуга років не менш ніж 25 календарних років. Підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу відсутні.
Вважаючи рішення № 0414039459 від 01.08.2024 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, оскаржено в частині незадоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині незадоволених позовних вимог.
Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ст. 48 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час спірних правовідносин) заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
За змістом пункту «б» частини першої статті 50 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, пенсії призначаються з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Колегія суддів встановила, що відповідно до відомостей наказу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 307 від 30.11.2021, наступним днем після звільнення позивача із служби є 01.12.2021.
Таким чином, право позивача на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ виникло з 01.12.2021.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що керуючись ст. 48 Закону №2262 позивач 20.12.2021 року за допомогою засобу поштового зв'язку подав заяву про призначення пенсії за вислугу років до уповноваженого органу - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2023 № 0400-010311-8/52751 було повернуто військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України без виконання документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу як такі, що не відповідають вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для приведення їх у відповідність.
В подальшому, на виконання рішення суду, Головним управлінням Національної гвардії України до пенсійного органу направлено подання від 16.07.2024 № 7569 про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За наслідками розгляду цього подання пенсійним органом прийнято рішення, яке оскаржується позивачем в межах цієї справи.
Отже, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то у суду були і підстави для визначення дати, з якої у позивача таке право виникло.
Натомість, суд першої інстанції помилково вважав про відсутність підстав для визначення дати, з якої має бути призначено пенсії позивача за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, оскільки право позивача на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ виникло з 01.12.2021, то саме з цієї дати, враховуючи подану ним заяву про призначення пенсії від 20.12.2021, позивачу повинна бути призначена пенсія.
Стосовно зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію.
Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Апеляційний суд звертає увагу, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на момент звернення особи до суду таких не існує.
У спірному випадку рішенням пенсійного органу не відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії, адже пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років взагалі.
Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити пенсію позивачу спрямована на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому. Отже, суд першої інстанції правильно зауважив, що такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи, керуючись ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни абзацу 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції стосовно дати призначення пенсії позивачу. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 160/26209/24 - змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини цього рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з 01.12.2021 року, з урахуванням вислуги 27 років 03 місяці 02 дні.».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 160/26209/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров