27 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 932/9483/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року
у адміністративній справі № 932/9483/25 за позовом ОСОБА_1 до поліцейської 1-го взводу 1-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, капрала поліції Дудорової Валерії Олександрівни, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі -
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року задоволено адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейської 1-го взводу 1-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, капрала поліції Дудорової Валерії Олександрівни та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі», та скасовано постанову серія ЕНА № 5403314 від 05.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 340 гривень, і закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 485,28 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку неповного дослідження матеріалів справи, в результаті чого було прийнято рішення, яке суперечить нормам матеріального та процесуального права, а відтак таке рішення не можна вважати ані законним, ані обґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач звертає увагу апеляційної інстанції на те, що задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, оскільки положення вказаної норми посадовою особою позивачу роз'яснені не були, не був вислуханий позивач, а відразу, після з'ясування його місця проживання було повідомлено, що він притягнутий до адміністративної відповідальності та роздрукована постанова, що на думку суду є суттєвим недоліком порушення процедури розгляду, що тягне за собою скасування оскаржуваної постанови.
Проте, на переконання відповідача суд першої інстанції у спірному випадку не врахував, що згідно статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і справ, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, здійснюється за правилами скороченого провадження, і у таких справа постанова виноситься на місці вчинення правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, і при цьому застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України, яким в рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 зазначено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, вирішення справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також на те, що ні ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення ні Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 не передбачена можливість відкладення поліцейським розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач зауважує, що практикою Європейського Суду з прав людини за правовими позиціями Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.02.2022 роу справі №580/4215/19, від 22.05.2020 по справі №825/2328/16, від 26.06.2019 у справі №1640/3394/18 не допускається скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів, і ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, слід виходити із співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення», і межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
На підтвердження вказаного підходу до процедурних порушень, відповідач посилається на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 473/2975/24 в якій надано тлумачення такої правової позиції Верховного Суду та вказується, що за загальним правилом навіть можливе порушення процесуальних норм може бути підставою для скасування або зміни ухваленого рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, тобто, правильне по суті і законне рішення не може бути скасовано виключно з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. А підставами для скасування рішення органу владних повноважень є не будь-які порушення, допущені під час його прийняття, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків, обґрунтованість і законність прийнятого рішення, і саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Як зазначається в апеляційній скарзі, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, відповідач вважає, що порушення окремих процедурних питань при розгляді адміністративної справи, які не були дотримані у повному обсязі під час прийняття оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконного рішення, а з огляду на достовірно встановлений судом першої інстанції факт вчинення ОСОБА_1 відповідного адміністративного правопорушення, вважає, що зауваженя судом на процедурні порушення не можуть вважатися істотними (фундаментальними) порушеннями, позаяк не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення поліцейським такої справи, оскільки при скасуванні судом оспорюваної постанови з таких мотивів не забезпечує дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості та призводить до фактичного звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, що не сприятиме досягненню мети правосуддя і дотриманню принципу невідворотності покарання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги і для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі підстав, виходячи з нижченаведеного.
Як встановлено за матеріалами справи, предметом оскарження у цій справі є прийнята 05.08.2025 поліцейською 1-го взводу 1-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Дудоровою В. О. постанова серії ЕНА № 5403314 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 гривень, яка оскаржена позивачем до суду як з підстав недоведеності події вчиненного ним порушення ПДД так і порушення відповідачем процедури оформлення і винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення
Під час вирішення спору у цій справі по суті, судом першої інстанції за результатом дослідження долучених до матеріалів справи доказів з'ясовано, що підставою для притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП внаслідок порушення п.12.9.б) ПДР України «перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху», передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3 - стало те, що 05.08.2025 о 18.08.53 год. на трасі М-30 1024 500 км вказаний водій керуючи транспортним засобом «Тойота Камри» д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год, на 34 км/год., що зафіксовано приладом ТruCam ТС 000314 та на бодікамеру 473332.
При цьому, у постанові серії ЕНА № 5403314 від 05.08.2025 місцем вчинення правопорушення зазначено траса М30 1024 500 км, де позивач рухався зі швидкістю 84 км/год, що підтверджено відеозаписом та фотокарткою лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу LTS 20/20 TruCAM № ТС000314, які надані відповідачем, а сам прилад, яким зафіксоване правопорушення, зазначений у постанові.
З наданих відеозаписів судом першої інстанції встановлено, що позивач рухався по трасі М30 з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, де за змістом п. 12.6 ґ) ПДР України, дозволено швидкість не більше 110 км/год., а відповідач у відзиві вказував, що швидкість руху на відповідній ділянці була обмежена знаком 3.29 « 50 км/год» (відео розміщення дорожніх знаків по напрямку руху позивача додається), однак, вказаного відео з розміщенням цього знаку, відповідачем не надано. Таким чином, відповідачем не підтверджено наявність знаку 3.29 « 50 км/год» та відповідно не підтверджено порушення швидкісного режиму на ділянці траси М30, зазначеній у постанові.
При дослідженні судом відеозапису з бодікамер поліцейських, судом з'ясовано зафіксований факт того, що спочатку до позивача підійшов поліцейський, сказав «швидкісний режим», на що позивач надав поліцейському посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а поліцейський подивившись приблизно 30 сек. на ці документи сказав, що «штраф невеликий, сума штрафу буде 340 грн, інспектор зараз пояснить Ваші права», і приблизно через хвилину підійшла поліцейська Дудорова В. О., яка взяла у іншого поліцейського надані позивачем документи, запитала у позивача його місце проживання, отримала відповідь та віддала документи позивачу, а потім повідомила, що буде винесена постанова за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.12.9 б) ПДР України і відразу роздрукувала постанову.
Оцінюючи встановлені у справі обставини та долучені до справи докази у сукупності, зокрема, як відеозаписів бодікакмер поліцейських, відеозапису та фотокартки лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу № ТС000314, листа Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 04.10.2018, експертного висновку Адміністрації Держспецзв'язку від 18.09.2024, лист ДП «Укрметртестстандарт» від 03.09.2021, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.11.2024 на лазерний вимірювач швидкості транспортного засобу LTS 20/20 TruCAM № ТС000314, суд першої інстанції правильно спирався на положення: ч.1 ст.8 і ч.2 ст.19 Конституції України; ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ст.72, ст.77 КАС України; п.11 ч.1 ст.23, ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію»; ч.5 ст.14 ст.52 Закону України «Про дорожній рух»; ч.1-3 ст.7, ч.1 ст.122, п.1 ст.247, ст.222, ч.1 ст.251, ст.252,ч.1 ст.268, ст.283, ч.2 ст.279 КУпАП; пункту 1.3 і п.12.9 б) ПДР України, на підставі правового аналізу яких, суд першої інстанції на переконання колегії суддів дійшов цілком обґрунтованого висновку про допущення відповідачем суттєвого порушення процедури розгляду внаслідок не роз'яснення прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення як це передбачено ч.1 ст.268 КУпАП, що тягне за собою скасування оскаржуваної постанови, а також про недоведеність відповідачами при розгляді справи достатніми доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення і правомірності складання постанови серії ЕНА № 5403314 від 05.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладання на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн, що й стало підставою для задоволення позову у цій справі.
Доводами апеляційної скарги на переконання колегії суддів не спростовано наведені висновки суду першої інстанції, а посилання відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення та на не суттєвість допущених поліцейським при складенні постанови недоліків порушення процедури розгляду, які не тягну за собою скасування оскаржуваної постанови, є лише власним помилковим розумінням норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, і відповідно, вказані доводи відповідача не можуть слугувати підставою для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі.
Зокрема, колегія суддів окремо акцентує увагу на тому, що нероз'яснення водієві його прав за ст. 268 КУпАП є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейський зобов'язаний роз'яснити права до винесення постанови, а їх ігнорування суттєво обмежує права особи, яка притягається до відповідальності і відповідно є безумовною підставою вважати відповідну постанову незаконною і є підставою для скасування штрафу, що неодноразово вже наголошувалося Верховним Судом у справах подібної категорії.
Зокрема, у справі № 524/9827/16-а Верховний Суд розглядаючи справу нагадував, що згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення в розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, Верховним Судом у цій постанові акцентовано увагу на тому, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а тому колегія суддів погодилась з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Стосовно спірного у цій справі випадку, колегія суддів наголошує на тому, що розгляд справи про адміністративне порушення здійснюється інспектором на підставі статей 279, 280 КУпАП. Перелік прав водія перелічено у статті 268 КУпАП. При цьому, стаття 279 КУпАП зобов'язує працівника поліції роз'яснити водію його права та обов'язки. Не просто повідомити, а роз'яснити. Тобто, розгляд справи повинен відбуватися в чіткій відповідності до закону, а також з дотриманням прав особи, яка притягається до відповідальності.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується з оцінкою судом першої інстанції процедури розгляду поліцейськими справи стосовно позивача, і підкреслює, що водія дійсно не було навіть ознайомлено з його правами, що підтверджено не тільки записами бодікамер, а й змістом самої оскаржуваної постанови, яка не містить жодного підпису водія ОСОБА_1 , у тому числі і в графі «Права за статтю 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП водію роз'яснені».
Оскільки інспектором не розяснювалися позивачу ні його права, не оголошувалися інші обставини стосовно розгляду відносно нього справи про вчинення адміністративного правопорушення як це визначено чинним законодавством, що в свою чергу беззаперечно позбавляло особу, яка притягується до відповідальності, права реалізувати право на заперечення та на захист своєї позиції, колегія суддів не може погодитися з відповідачем про не суттєвість у даному випадку процедури, оскільки у вказаний спосіб державний орган фактично позбавив особу можливості впливати на розгляд справи і така поведінка посадових осіб суб'єкта владних повноважень вочевидь суперечить прнципам рівності сторн та законості, а відповідно, при таких порушеннях відповідача у суду навіть відсутні підстави для дослідження, оцінки та врахування самого факту чи перевищив водій швидкість, чи ні. Лише той факт, що інспектор не роз'яснив водію його права та грубо порушив процедуру розгляду справи про порушення ПДД є основоположною підставою для визнання постанови незаконною у цій справі.
Оцінивши наявні у цій справі докази у їх сукупності, колегія суддів визнає прийняте у цій справі рішення суду першої інстанції таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні фактичних обставин спірних правовідносин та правильного застосування до них норм матеріального права, у звязку з чим у задоволені апеляційної скарги відповідача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов