02 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25814/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/25814/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар Вей» до Головного управління ДПС у м.Києві, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №160/25814/25 позов задоволено.
09.02.2026 Головним управлінням ДПС у м.Києві через підсистему «Електронний суд» на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 10.02.2026.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Вищевказану ухвалу скаржник отримав 17.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».
24.02.2026 Головним управлінням ДПС у м.Києві на виконання вимог зазначеної ухвали подано клопотання щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, яке обґрунтовано відсутністю коштів та фінансування витрат на сплату судового збору за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», а також запровадженням воєнного стану в Україні.
Перевіривши доводи вказаного клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Це означає, що юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
У клопотанні про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає про відсутність коштів та фінансування витрат на сплату судового збору за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», а також просить суд врахувати, що органи ДПС не є розпорядниками бюджетних коштів і для здійснення сплати судового збору зобов'язані звертатися до органів Державної казначейської служби України за місцем свого знаходження.
Водночас, обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Виписка з рахунку за 17.02.2026 на яку посилається скаржник у клопотанні не може вважатися належною підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі або відстрочення сплати судового збору за її подання, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право своєчасно в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що Головне управління ДПС у м.Києві, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність або недостатність коштів на рахунках останнього, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану саме по собі є безпідставним, оскільки скаржник в період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняв.
Введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Окрім того, Головне управління ДПС у м.Києві не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснювати перерозподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що невжиття суб'єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору або перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися належною підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у цій справі чи відстрочення сплати судового збору.
При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення клопотання скаржника під час розгляду питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на результат його розгляду, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданого клопотання вже зроблено висновок про відсутність підстав для продовження скаржнику такого строку та відстрочення сплати судового збору. Як наслідок, розгляд такого клопотання окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України без продовження відповідного строку не спричиняє для скаржника жодних правових наслідків, оскільки визначений законом та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінюється.
Крім того, розгляд поданого скаржником клопотання до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги та направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні такого клопотання відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України, без продовження зазначеного строку та відстрочення сплати судового збору, матиме виключно формальний характер, призведе до безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та, у свою чергу, зумовить додаткові витрати бюджетних коштів на поштове пересилання копії такої ухвали скаржнику.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги чи відстрочення сплати судового збору, оскільки незабезпечення державою належного фінансування органу державної влади, який діє від її імені та в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для продовження процесуального строку та відстрочення сплати судового збору.
Станом на 02.03.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.
Керуючись ст. 169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/25814/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар Вей» до Головного управління ДПС у м.Києві, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (02.03.2026) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак