02 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20375/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/20375/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням заробітку у період з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 в ТОВ «ВОСТОК-РУДА» та зарахувати період роботи у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 до страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2015 по 01.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2015 по 01.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що органи Пенсійного фонду України отримують дані зі звітності, що подається страхувальниками до органів ДПСУ в порядку міжвідомчого обміну інформацією, які є джерелом формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Обмін інформацією відбувається на Центральному рівні в електронному вигляді. Страхувальник формує та подає звітність на підставі первинних бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» нараховуються внески. Відповідальним за правильність, достовірність заповнення та подання звіту є страхувальник. Тобто, якщо роботодавець має борги до Пенсійного фонду, то до стажу його найманих працівників зараховується виключно той період, за який страхувальник розрахувався з Пенсійним фондом у повному обсязі, як за нараховані, так і за утримані внески. Відповідно до відомостей, які надходять в порядку обміну інформацією від Державної податкової служби України та які формуються на центральному рівні, станом на 21.05.2025 інформація про сплату єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування по товариству з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-РУДА" (код ЄДРПОУ 19354901), наявна до 30.04.2015. З урахуванням вищезазначених вимог законодавства, підстави для зарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 відсутні.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 16.11.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1973 та вкладення до трудової книжки від 06.07.2004, позивач:
- 06.07.2004 прийнятий гірником на ділянку ОФ-2 цеха переробки руд ТОВ «ВОСТОК-РУДА» по 4 розряду, з місячним випробувальним терміном, на підставі наказу №200 Лс від 05.07.2004 (запис №35);
- 19.08.2004 переведений заступником начальника ділянки ОФ-2 цеху переробки руд на підставі наказу №251 Лс від 19.08.2004 (запис №36);
- 01.10.2004 переведений начальником відділу збуту ТОВ «ВОСТОК-РУДА» на підставі наказу №305 Лс від 01.10.2004 (запис №37);
- 01.02.2016 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №10 Лс від 01.02.2016 (запис №38).
Відповідно до довідки за вих. №08 від 12.06.2025 «Про місце роботи», виданої ТОВ «ВОСТОК-РУДА», ОСОБА_1 виконував роботи (збереження майна, прибирання території від сухих гілок, листя, заготівля дров на б/в «Горизонт») для ТОВ «ВОСТОК-РУДА» (ЄДРПОУ 19354901) за цивільно-правовими договорами з липня 2020 р. по теперішній час.
24.09.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з врахуванням заробітку у період з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 в ТОВ «ВОСТОК-РУДА» та зарахувати період роботи у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 до страхового стажу.
Листом від 30.09.2024 №53546-41774/І-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення» відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсії та зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, з підстав наявності у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» заборгованості зі сплати єдиного внеску.
24.09.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання публічної інформації щодо порядку проведення розрахунку його пенсії.
Листом від 30.10.2024 №0400-010307-8/198641 «Про розгляд звернення» відповідачем надано позивачу інформацію за заявою.
20.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з врахуванням заробітку у період з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 в ТОВ «ВОСТОК-РУДА» та зарахувати період роботи у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» з 01.05.2015 по 28.02.2016 та з 01.07.2020 по 31.05.2025 до страхового стажу.
Листом від 23.05.2025 №23794-19114/І-01/8-0400/25 «Про надання відповіді» відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсії та зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, з підстав наявності у ТОВ «ВОСТОК-РУДА» заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до наявних в матеріалах справи даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.10.1973, вкладення до трудової книжки від 06.07.2004, та довідки за вих. №08 від 12.06.2025 «Про місце роботи», виданої ТОВ «ВОСТОК-РУДА» позивач у періоди з 01.05.2015 по 01.02.2016, з 01.07.2020 по 31.05.2025 дійсно працював в ТОВ «ВОСТОК-РУДА» та отримував від цієї юридичної особи у спірний період заробітну плату, однак, нараховані на суму заробітної плати страхові внески (ЄСВ) роботодавцем (страхувальником) сплачені не були. Оскільки з наявних у справі письмових доказів слідує, що у спірні періоди позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, тим більше, що відповідними записами трудової книжки позивача та уточнюючою довідкою підтверджено факт його роботи у цей період, а несплата страхових внесків відбулася через вину роботодавця (страхувальника), у зв'язку із чим, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а отже, наявність заборгованості ТОВ «ВОСТОК-РУДА» по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки та уточнюючої довідки.
Колегія суддів встановила наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Таким чином позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 (провадження № К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі N 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.
Враховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення або перерахунку пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.
Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб'єктом владних повноважень власних процесуальних обов'язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Колегія суддів вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Доказів того, що відповідач таким правом скористався суду не надано.
Відповідачем належними засобами доказування (шляхом отримання відповіді від повноважних органів) не доведено недійсності записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1973 та вкладення до трудової книжки від 06.07.2004 та довідки за вих. №08 від 12.06.2025 «Про місце роботи», виданої ТОВ «ВОСТОК-РУДА», про те, що позивач у періоди з 01.05.2015 по 01.02.2016, з 01.07.2020 по 31.05.2025 дійсно працював в ТОВ «ВОСТОК-РУДА» та отримував від цієї юридичної особи у спірний період заробітну плату.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність інформації у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування за період тимчасової непрацездатності не можуть бути підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/20375/25 - залишити без задоволення
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/20375/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова