27 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/24242/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, (суддя суду першої інстанції Букіна Л.Є.), прийняте без виклику сторін в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/24242/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 27.09.2024 року - повернутий заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального та матеріального права просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач при звільненні не отримав письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає ст. 116 КЗпП України, а отже тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом не почав свого відліку.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо обчисленнята виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період 14 березня 2022 по 27 вересня 2024 року та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період 14 березня 2022 по 27 вересня 2024 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 березня 2022 року по 27 вересня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2022 року по 27 вересня 2024 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з неналежним обчисленням окладу грошового забезпечення за період з 14 березня 2022 по 27 вересня 2024 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2022 року по 27 вересня 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.09.2025 адміністративний позов залишений без руху, позиву наданий строк для усунення недоліків позову, а саме: надання клопотання про поновлення строку звернення до суду.
На виконання ухвали позивачем заявлене клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, в якій він вказує, що не отримував при звільненні документу про розмір виплачених йому сум, відтак просить поновити строк звернення до суду.
Повертаючи позовну заяву в частині вимог за період з 19.07.2022 року по 27.09.2024 року, суд виходив з того, що позивач при отриманні наказу про звільнення зі служби мав та повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Як вже зазначалось, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції з 19 липня 2022 року):
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 суд вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, для правильного вирішення питання стосовно початку перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі необхідним є з'ясування питання чи отримав позивач грошовий атестат (письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні), якщо так, то коли позивачу був вручений такий документ, адже само з часом отримання грошового атестату законодавець пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Як видно з поданого позивачем клопотання про поновлення строку, він наголошує, що грошового атестату із детальним зазначенням сум, що нараховані та виплачені йому при звільненні він не отримував.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції видно, що суд цього питання не з'ясовував, та належної оцінки доводам позивача не надав, натомість початок перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом суд першої інстанції пов'язує з отриманням позивачем наказу про звільнення зі служби.
Суд першої інстанції також вказав, що з наказу про звільнення зі служби видно в повній мірі обсяг і характер виплачених при звільненні сум.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи копії наказу про звільнення позивача зі служби не містять.
Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю у спорах щодо проходження публічної служби розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
В разі, якщо Законом встановлено конкретну умову, за явою особа вважається такою що обізнана про рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд при вирішенні питання не наділений повноваженнями замінити цю умовою іншою, на свій розсуд.
Отже, колегія суддів констатує, що в даному випадку суд першої інстанції не з'ясував обставин, які мають значення для правильного визначення початку відліку строку звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі, не перевірив належним чином доводів позивача з цього приводу, внаслідок чого неправильно встановив початок перебігу строку та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 27.09.2024 направити на продовження розгляду.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 в адміністративній справі №160/24242/25 - скасувати, матеріали адміністративної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак