26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 389/406/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року (суддя Казанчук Г.П., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 16.09.2025 року) в справі №389/406/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
04.02.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 053628 від 01.11.2024 року.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.02.2025 вказану позовну заяву, якій присвоєно ЄУН 389/406/25, передано для розгляду за підсудністю Кіровоградському окружному адміністративному суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року внесено виправлення в рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №389/406/25, найменування відповідача замінено на Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
З рішенням суду першої інстанції не погодилась Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області та подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд при розгляді справи не у повному обсязі з'ясував обставини справи, не дослідив всіх доказів у справі. Апелянт вказував, що автомобільний перевізник, водій автомобільного перевізника повинен мати та пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль, документи, на підстав яких виконується перевезення, для водія таким документом є посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший вантажний документ, інші документи передбачені законодавством. Закон України «Про автомобільний транспорт» містить обов'язок для власника транспортного засобу мати протокол перевірки тахографа. Апелянт вказував, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на Н-16 39 км + 800 м щодо дотримання Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 року, був зупинений транспортний засіб марки DAF 45, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 який пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія. Під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю), роздруківку даних режиму праці та відпочинку водія з цифрового тахографу, відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 33 Інструкції, а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, роздруківки даних роботи цифрового тахографу, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Апелянт вказував, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання, використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. У зв'язки з зазначеним виникає питання: як автомобільний перевізник може проаналізувати дані режимів праці та відпочинку водіїв, якщо такі дані відсутні у водія у зв'язку з недотриманням вимог встановлених Інструкцією № 385.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що частиною 12 ст.6 Закону №2344-ІІІ визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Суд першої інстанції вказував, що за умови, що транспортний засіб обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти або роздруківку даних роботи тахографа. За відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Суд першої інстанції вказував, що в розумінні статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача, однак, за доводами останнього, у день перевірки ТЗ переданий іншій особі, який використовував автомобіль, що також підтверджується наявністю Протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ДАФ НОМЕР_1 , виданого на ім'я водія ОСОБА_3 .
Матеріалами справи встановлено, що 02.09.2024 року посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на місці автодороги Н-16 на відрізку дороги 39 км + 800 м було здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF 45, номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР112237 від 02.09.2024 року. Висновками акту встановлено, що водій транспортного засобу марки DAF 45, номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу за відсутності документів перелік яких визначений ст.48 та абз.3 ч.1 ст.60 Закону України '»Про автомобільний транспорт», а саме, відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, особиста картка водія до цифрового тахографу за 02.09.2024 року. Акт підписаний водієм ОСОБА_3 , який під час перевірки надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та маршрутну накладна на доставку квасу м. Черкаси від 02.09.2024 року.
Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області № 83347/32/24-23 від 24.09.2024 року повідомлено ОСОБА_1 про розгляд питання про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
01.11.2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області було розглянуто акт та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 053628 у сумі 17000 грн. до ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF 45, серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Згідно п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно з пунктами 2.4, 3.3, 3.6 вищевказаної Інструкції, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, у разі обладнання автомобіля тахографом, повинен бути протокол перевірки та адаптації. У разі відсутності тахографа, водій зобов'язаний мати при собі та заповнювати (вносити дані) до індивідуальної книжки водія. Визначитись із дотриманням визначеного режим праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картка водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.
Отже передбачено, що водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Встановлено та не заперечується відповідачем, що водій транспортного засобу DAF 45, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав при собі та пред'явив посадовим особам Укртрансбезпеки, протокол перевірки та адаптації тахографа від 09.05.2024 року №UA057-004715С.
У висновках акту перевірки від 02.09.2024 року № АР112257 вказано, що водій у порушення ст. 48 Закону №2344-III, вимог наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 та від 24.06.2010 року №385 не надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, хоча такий був наявний у водія.
Як свідчать встановлені обставини справи, під час перевірки транспортного засобу позивача була наявна картка водія та роздруківка даних роботи тахографа, які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті повинні знаходитись у водія, відповідальність передбачена за відсутність або не надання перевіряючим особам картки водія, роздруківка даних роботи тахографа або протоколу перевірки адаптації тахографа.
Також статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
До переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно п. 8.25 розділу 8, п. 11.3, п. 11.4 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Таким чином, товарно-транспортна накладна повинна бути в наявності у водія, для пред'явлення її у пункті прибуття та розвантаження вантажу та підписування всіх її примірників.
Як свідчать встановлені обставини справи, під час перевірки транспортного засобу у водія позивача, була наявна маршрутна накладна на доставку квасу, яка відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є іншим визначеним законодавством документом на вантаж. З маршрутної накладної можливо встановити час прибуття автомобіля для завантаження, час прибуття автомобіля для розвантаження, вантаж, який перевозиться, його об'єм та водії, які здійснюють перевезення вантажу.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, від 10.05.2019 року у справі №816/124/17. Верховний Суд вказував, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 року, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року. За відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник- фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу є ОСОБА_1 .
Згідно ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Нормою ст. 14-3 КУпАП роз'яснено, що відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Для визначення особи винною у порушенні вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, слід достеменно встановити її відношення до порушення, встановити вину та те чи є особа власником, перевізником, замовником перевезення тощо.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, від 14.12.2023 року у справі № 340/5660/22, від 21.12.2023 року у справі № 280/2150/23.
Отже, у сукупності обставин, під час перевірки транспортного засобу позивача була наявна товарно-транспортна накладна на вантаж перевезення (маршрутна накладна), протокол перевірки та адаптації тахографа, які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, повинні знаходитись у водія, і знаходились у водія.
Відповідач робить хибний висновок про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про транспорт у зв'язку з відсутністю у водія під час перевезення вантажу товарно-транспортної накладної на вантаж перевезення та протоколу перевірки та адаптації тахографа, або тахокартки.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у тому числі у разі відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року в справі №389/406/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова