Єдиний унікальний номер № 538/1940/25
Провадження № 2-а/538/12/26
02 березня 2026 року м.Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Кунець М.Г., з участю секретаря судових засідань Петрової С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє, адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Лохвицького районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє, адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить скасувати постанову від 01.10.2025 № 506 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, заразом стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у справі в розмірі сплаченого позивачем судового збору.
І. Стислий виклад позицій сторін.
1.1. ОСОБА_1 (далі-позивач), інтереси якого представляє адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що йому надійшла повістка від відповідача з вимогою з'явитися до нього для визначення ступеню придатності до військової служби. Дотримуючись свого обов'язку щодо з'явлення до ТЦК та СП за повісткою, 24.09.2025 він з метою визначення свого ступеню придатності розпочав проходження ВЛК у КНП Лохвицька міська лікарня, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду № 4985705 від 24.09.2025. Після чого співробітники відповідача повідомили його про порушення ним вимог законодавства про мобілізацію. Того ж дня, 24.09.2025 співробітниками відповідача було складено протокол № 506 про порушення ним під час особливого періоду вимог абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України № 4235-IX від 12.02.2025 року», а саме, будучи обмежено придатним у встановлений законом термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності до військової служби.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, згідно протоколу № 506 мав відбутися 01.10.2025 о 10:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До того ж зазначив, що протягом усього проміжку часу між складанням протоколу та розглядом справи, призначеної на 01.10.2025, його дружина намагалася повідомити відповідача про неможливість присутності його на розгляді цієї справи через перебуванні на лікуванні з 26.09.2025, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3650 відділення ішемічної хвороби серця, згідно якої з 26.09.25 по 03.10.25 він був непрацездатним. Проте відповідачем було повністю проігноровано ці повідомлення.
01.10.2025 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було винесено постанову № 506, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Крім того покликається на те, що зазначені в постанові правопорушення не підтверджуються жодними об'єктивними доказами, як от в матеріалах справи відсутня довідка ВЛК про визнання його обмежено придатним у воєнний час, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість оскаржуваної постанови, та про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову з порушенням законодавства, а тому вважає, що вона підлягає скасуванню.
1.2. Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, яку вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27.11.1996.
Зазначив, що 24.09.2025 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та під час звірки облікових даних було встановлено, що останній, будучи обмежено придатним, за результатами проходження військово-лікарської комісії 28.03.2002, у встановлений термін до 05.06.2025 не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності до військової служби, тим самим під час особливого періоду порушив вимоги абзацу 3 частини 1 ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закон України №4235-IX від 12.02.2025.
Протокол відносно позивача був складений в його присутності, під час складення якого останній ніяких підтверджуючих документів та жодних доказів щодо поважних причин не проходження ним ВЛК не надав. Також позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, повідомлено про час і місце розгляду справи та вручено другий примірник протоколу, про що свідчить його особистий підпис.
Позивач на розгляд справи не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду протоколу, про що свідчить його особистий підпис у ньому, причини своєї неявки не повідомив, з відповідними клопотаннями не звертався.
Крім того у відзиві відповідач зазначає, що факт визнання позивача обмежено придатним до військової служби за результатами проходження ВЛК у 28.03.2002 підтверджується копією військового квитка, а на покликання позивача на відсутність в матеріалах справи довідки ВЛК, вказав, що згідно абзацу 13 пункту 3.8 глави 3 розділу II постанова ВЛК районних міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період оформляється довідкою ВЛК (додаток 4 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затверджений наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402) далі - Положення 402) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.
З огляду на це вважає, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи на момент виникнення спірних правовідносин, тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчених копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову № 506 від 01 жовтня 2025 року, відносно позивача.
27 жовтня 2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву з витребуваними судом матеріалами справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову, з підтвердженням направленням його представнику позивача.
29 жовтня 2025 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив,що суд бере до уваги як письмові пояснення останнього, позаяк за приписами частини першої статті 269 КАСУ визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строків для звернення до суду.
Через канцелярію суду 05 листопада 2025 року від представника позивача, через систему «Електронний суд», надійшла заява про поновлення процесуального строку поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 538/1940/25.
17 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року скасовано та направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи.
12 лютого 2026 року вказана справа повернулася зДругого апеляційного адміністративного суду до Лохвицького районного суду Полтавської області та передана судді Кунець М.Г.
13 лютого 2026 ухвалою суду прийнято адміністративну справу № 538/1940/25 до свого провадження та продовжено її розгляд.
Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 і облікової картки ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та 28.03.2002 визнаний обмежено придатним до військової служби (зворотня сторона а.с. 36, 38).
24 вересня 2025 року офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 506 за ч.3 ст.210-1 КУпАП через те, що позивач, будучи обмежено придатним у встановлений законом термін до 05.06.2025 не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності до військової служби, тим самим під час особливого періоду порушив вимоги абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України № 4235-1X від 12.02.2025 (а.с.13, 36).
Позивачу роз'яснені його права, зазначено час, дату та місце розгляду вказаного протоколу, про що свідчить його особистий підпис у графі протоколу «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності».
До того ж, із наведеного протоколу вбачається, що позивач отримав другий примірник протоколу № 506 від 24.09.2025, про що чітко свідчить його особистий підпис.
01 жовтня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_4 за результатами розгляду цього протоколу винесено постанову № 506, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. (а.с.12).
Як вбачається із виписки медичної карти стаціонарного хворого № 3650 відділення ішемічної хвороби серця ОСОБА_1 , виданої комунальним підприємством «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради» позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 26 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року (а.с.21).
Із направлення від 24 вересня 2025 року № 4985705, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 направляється для визначення придатності до військової служби, ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров'я комунальне некомерційне підприємство «Лохвицька міська лікарня», дата початку медичного огляду 24 вересня 2025 року (а.с. 38).
Судом установлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби.
IV. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і в період не проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, зазначеного в постанові, діяв особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
У цій справі позивач порушив вимоги п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (в редакції Закону № 4235-1X від 12.02.2025), а саме: у строк до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Як слідує з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби (непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час), не є особою, визнаною в установленому порядку особою з інвалідністю, та має вік понад 25 років, у строк до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби.
Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.
Суд зауважує, що з набранням чинності вище вказаного Закону обов'язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача.
Поза тим суд критично ставиться до наведених представником позивача аргументів про те, що порушена процедура розгляду адміністративної справи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та доданих до неї документів, позивач ОСОБА_1 24 вересня 2025 року особисто був присутнім при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, також був ознайомлений зі змістом протоколу, правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у графі протоколу «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності».
До того ж, із наведеного протоколу вбачається, що позивач отримав другий примірник протоколу № 506 від 24.09.2025, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено час, дату та місце розгляду справи, про, що чітко свідчить його особистий підпис.
Себто, позивачу достеменно було відомо про дату, час та місце розгляду відносно нього протоколу № 506 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме 01 жовтня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 .
Клопотань щодо відкладення розгляду вказаної справи з причини неможливості його з'явитися, в тому числі і з причини перебування на стаціонарному лікуванні, на вказану дату та час для розгляду зазначеного протоколу відносно нього, позивачем відповідачу не надавалося та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Позивач скористатися декларованими правами та заразом правовою допомогою не виявив бажання.
Тому, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений відповідачем про дату, час та місце розгляду справи про його притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачу було видано направлення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК та визначення придатності до військової служби, так як у нього був відсутній медичний огляд з 28.03.2002 року, під час якого військовозобов'язаний був визнаний обмежено придатний до військової служби, тобто він розпочав медичний огляд тільки після направлення на ВЛК, а саме 24.09.2025, з 28.03.2002 по 24.09.2025 не проходив ВЛК, направлення на ВЛК було видано військовозобов'язаному після складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо покликання позивача на те, що зазначені відповідачем у постанові правопорушення не підтверджуються жодними об'єктивними доказами, так як в матеріалах справи відсутня довідка ВЛК про визнання його обмежено придатним у воєнний час, суд зауважує, що вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка та обліковою карткою останнього.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає, що обов'язок відповідача доводити правомірність свого рішення у випадку заперечення проти позову, не позбавляє обов'язку позивача наводити докази в підтвердження своїх вимог.
Дії позивача правильно кваліфіковані відповідачем, як вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відтак, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись Конституцією України, ст.ст. 77, 78, 132, 139, 205, 241-246, 268, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд -
1.У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє, адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Представник позивача: Міняйло Ярослав Володимирович (місцезнаходження: вул. Європейська, 66, м. Полтава, Полтавська область, РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення суду складено 02 березня 2026 року.
Суддя Мирослава КУНЕЦЬ