Справа № 373/3697/25
Провадження № 2/373/515/26
(заочне)
23 лютого 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участі секретарки Хоменко Н.І.
розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №37404421 від 28.05.2024 в розмірі 30946,50 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем 28.05.2024 був укладений кредитний договір №37404421, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4500,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,4% протягом пільгового періоду, у розмірі 1,5% протягом стандартного періоду. Умовами договору передбачена сплата відповідачем штрафу за прострочення строку повернення кредиту.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, через що утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 30946,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками - 24196,50 грн, заборгованість за штрафом - 2250,00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.02.2026 призначено судове засідання у справі та постановлено здійснити виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату розгляду справи повідомлені, в позовній заяві представник позивача просить розглядати справу у його відсутності.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
До позовної заяви додано копію договору про споживчий кредит №37404421 від 28.05.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» надає відповідачу кредит у розмірі 4500,00 грн, шляхом безготівкового переказу коштів на картковий рахунок, кредит надається строком на 360 днів до 23.05.2025, процентна ставка у розмірі 1,4% протягом пільгового періоду (23 дні, із 28.05.2024 до 20.06.2024), 1,5% - протягом стандартного періоду (337 днів, із 21.06.2024 до 23.05.2025).
Кредитним договором (п.4.6 договору) передбачений штраф у розмірі 10% від суми отриманого кредиту у разі прострочення строку повернення кредиту на 1 день. У разі прострочення на 10 днів розмір штрафу складає 40% від суми отриманого кредиту.
До позову додана копія довідки ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/16781 від 21.10.2025, в якій зазначено, що відповідно до укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» договору №070524/А1-1909 від 07.05.2024, було успішно перераховано 28.05.2024 о 23:00 кошти в розмірі 4500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 , номер транзакції 1415698822.
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23.05.2025 становить 30946,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками - 24196,50 грн, штраф - 2250,00 грн.
Відсотки були нараховані за період із 28.05.2024 до 20.06.2024 за ставкою 1,4%, за період із 21.06.2024 до 23.05.2025 - за ставкою 1,5%.
04.11.2025 на адресу відповідача була направлена досудова вимога, в якій зазначено про необхідність негайного погашення заборгованості за кредитним договором №37404421 від 28.05.2024
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку- платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
22.11.2023 було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
З досліджених доказів вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 28.05.2024 укладено в електронному вигляді договір про споживчий кредит №37404421. Відповідач, підписавши договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, прийняв умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Поданими доказами підтверджується перерахування передбачених умовами кредитного договору коштів у розмірі 4500,00 грн на емітовану на ім'я відповідача карту.
Оскільки кредитний договір №37404421 був укладений 28.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1 %.
Розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом здійснено ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» у відповідності до 2.2.3 кредитного договору із застосуванням пільгової процентної ставки (1,4%) протягом періоду із 28.05.2024 до 20.06.2024, стандартної процентної ставки (1,5%) протягом періоду із 21.06.2024 до 23.05.2025, що є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству.
З врахуванням викладеного, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані протягом строку кредитування за процентною ставкою 1%, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором складає 16200,00 грн (4500,00: 100% х 1% х 360 днів).
Разом з тим, п.4.6 договору, щодо обов'язку позичальника сплатити штраф у розмірі 10% та 40% від суми отриманого кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі № 40 від 12.01.2026, затвердженими відповідними Законами України.
Кредитний договір між сторонами укладено 28.05.2024 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов'язання.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2250,00 грн не підлягає задоволенню.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість станом на 23.05.2025 у розмірі 20700,00 грн, з яких 4500,00 грн заборгованість за кредитом, 16200,00 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення - 30946,50 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 20700,00 грн, що становить 67% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1623,00 грн (2422,40:100 х 67%) судових витрат у виді судового збору.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, акту № 139 від 12.11.2025 наданих послуг, детального опису наданих послуг до акту № 139 від 12.11.2025, ордеру серії ВС №1412829 від 04.11.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що лише на 328 грн менше за місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 20700,00 грн, що становить 67% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2010,00 грн (3000,00 : 100% х 67%) витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №37404421 від 28.05.2024 в розмірі 20700 (двадцять тисяч сімсот) гривень, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судові витрати в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні, а саме: судовий збір в розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) гривні; витрати на правничу допомогу в розмірі 2010 (дві тисячі десять) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, 79000;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст складено 02.03.2026.
Суддя: Д. В. Свояк