Справа № 369/3529/26
Провадження № 2/369/9884/26
02 березня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
встановила:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить витребувати з незаконного володіння відповідача транспортний засіб марки «HYUNDAI IONIQ», 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , та передати його законному власнику - відповідачу, зобов'язати відповідачку негайно передати вказаний транспортний засіб позивачу, у випадку невиконання рішення добровільно - виконання рішення здійснювати у примусовому порядку органами державної виконавчої служби або приватним виконавцем, та стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Як убачається з поданої заяви, позивачем не надано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави про звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за позовну заяву майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1311, 20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640, 00 грн).
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 гривень. Отже ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана фізичною особою, у 2026 році повинна складати не менше 1311, 20 грн та не більше 16640, 00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 916/1220/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Позивачем ціна позову визначена в розмірі 650 000 гр.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
За приписами абз. 3 п. 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.
А тому позивач має надати суду докази на підтвердження ціни позову та докази сплати судового збору.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов, згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя - О.М. Лапченко