Справа № 364/104/26
Провадження № 2/364/187/26
02.03.2026 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ел. пошта info@tascombank.com.ua адреса 01032, Україна, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 ЄДРПОУ 09806443)
представник позивача Гнип Володимир Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , адреса Чернігів)
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.01.2026 через підсистему ЄСІТС Електронний суд позивач звернувся до суду.
Представник позивача, посилаючись на обставини, викладенні у позові, на ст. ст. 14, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 76-81, 175, 184, 274, 280 ЦПК України та просить суд:
- стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №002/12543614-SP від 15.11.2021, у розмірі - 69116,21 гривень;
- судові витрати покласти на відповідача;
- провести судовий розгляд справи без виклику представника АТ «ТАСКОМБАНК».
02.02.2026 ухвалою про відкриття провадження відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України судом витребувано від позивача та зобов'язано його надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали доказів (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), які містяться в кредитній справі відповідача, а саме: договір про надання кредиту, додаткові угоди до нього; документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати (первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, а саме зарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі позики та процентам) тощо. Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на 02.03.2026.
Позивач та його представник про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета позивача та його представника про доставку електронного документа ( а.с.48, 49, 50, 51).
19.02.2026 представник позивача надіслав на адресу суду клопотання, яким просив провести судовий розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував ( а.с. 52-54).
Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідач повідомлявся шляхом направлення на адресу зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи ( а.с. 55-56).
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 02.02.2026, та не надав оригіналів письмових (електронних) доказів, які стосуються безпосередньо позовних вимог. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається у позовній заяві на наявні правовідносини, при цьому зазначає, що 15.11.2021 Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Анкету № 002/12543614-SP щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту sportbank. Укладення кредитного договору здійснювалося в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Sportbank», доступ до якого забезпечується клієнту, який пройшов автентифікацію.
Однак позивач всупереч наведеному не надав оригіналів письмових (електронних) доказів спірних правовідносин та як наслідок не виконав ухвалу суду від 02.02.2026.
Позивач посилається на підписання договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Однак ним не підтверджено факт його використання саме для погодження конкретної редакції договору; не надано жодного електронного доказу у первісній формі, з якого можливо перевірити технічні параметри накладення підпису. Доводи представника позивача щодо нібито підписання договору «одноразовим ідентифікатором» та приєднання до всіх умов договору залишаються непідтвердженими з боку позивача, оскільки ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» зазначає, що електронна форма представлення інформації є способом документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Отже, обов'язок довести факт підписання одноразовим ідентифікатором саме договору в тій редакції, яку долучено до позовної заяви відповідно до ст. 81 ЦПК України покладається, саме на позивача. І паперова копія, долучена до позову, не є належним та допустимим доказом.
За наведених обставин на час розгляду справи не видається можливим установленим порядком безспірно з'ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує позивач, надані кредитні кошти відповідачу, зокрема: щодо дійсно наданої суми коштів, порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Відтак позивач повинен був надати оригінали електронних доказів, які відповідно до наведених положень закону фіксують створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі, однак таких доказів суду подано не було.
Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 02.02.2026. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом.
Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Як зазначалося вище, заявник звернувся до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
У свою чергу, п.п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (за змінами) визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС визначено, що:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Отже, подані представником позивача (долучені до позовної заяви) при зверненні до суду докази є електронною копією електронного доказу та електронними копіями паперових документів, засвідчені електронним підписом представника позивача, а тому вважати їх належними копіями чи тим паче оригіналами у суду правових підстав немає.
Таким чином, накладення представником позивача електронного цифрового підпису під час формування самої позовної заяви підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»), з огляду на що, суд, ухвалою про відкриття провадження, зобов'язав позивача надати для огляду оригінали письмових (електронних) доказів, на які позивач посилається у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.
Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).
Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що витребувані судом оригінали письмових (електронних) доказів позивачем не подані, а клопотань про продовження строку або пояснень щодо причин неможливості їх надання до суду не надходило.
Ненадання таких доказів є істотною перешкодою для з'ясування наявності або відсутності грошового зобов'язання, а отже, суд не має можливості встановити обставини справи, що підлягають доказуванню згідно зі статтями 12, 76, 81 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи професійним учасником цивільного обігу та стороною, на якого покладено обов'язок доведення обставин, на які він посилається, не забезпечив належного подання доказів, витребуваних судом, чим порушив вимоги статей 13, 77, 83, 84, 95, 100 ЦПК України.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, а також те, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк, встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак в силу наведених положень статті 257 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун