Справа № 362/1023/25
Провадження № 1-кп/362/281/26
Іменем України
02.03.2026 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12024111230002183, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Юхни Миронівського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
06 листопада 2024 року, близько 08 години 06 хвилин, водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в світлий час доби, при сприятливих погодних умовах, керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем марки "Oреl" модель "Astra", реєстраційний НОМЕР_1 , належним йому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, бланк НОМЕР_2 , рухався автомобільною дорогою вулицею Володимирською, поряд будівлі № 62, в межах міста Васильків Обухівського району Київської області, від центру міста Васильків.
Під час руху водій ОСОБА_7 при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований поряд будівлі № 62 по вулиці Володимирська в місті Васильків Обухівського району Київської області, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не був уважний під час керування транспортним засобом, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання настанню дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян, а також порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), а саме: підпункту "б" пункту 2.3. ПДР України - "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну", підпункту "д" пункту 2.3. ПДР України - "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху", проявив злочинну самовпевненість, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров ю громадян, а також порушуючи вимоги пункту 18.1. ПДР України, за якими "водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, не надав перевагу в русі та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку об'єктивно можливо було виявити з місця водія, яка рухалася по дорожній розмітці 1.14.1 ПДР України (Зебра), справа наліво відносно руху автомобіля марки "Opеl" модель "Astra", реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. Так, за результатами судово-медичної експертизи (висновок № 170 від 02.12.2024) встановлено, що у ОСОБА_9 , 1952 року народження, згідно з даними наданої медичної документації виявлено тілесне ушкодження у вигляді перелому латерального виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. Виявлене тілесне ушкодження утворились від дії тупого(-их) твердого(-их) предмету(-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлене у ОСОБА_9 тілесне ушкодження могло утворитись за обставин та в термін, вказаних у фабулі наданої постанови від 29.11.2024, тобто при ДТП, яка мала місце 06.11.2024.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 18.1. ПДР України перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримав пред'явлене обвинувачення. Просив суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні. Зауважив, що йому зрозуміло неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
В судових дебатах прокурор просив, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідки, необережну форму вини, особу обвинуваченого, його вік, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку), відсутність обставин, що обтяжують покарання, призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред'явленого йому обвинувачення, надав наступні показання: підтвердив, що він дійсно о 08 год. 05 хв. 06 листопада 2024 року, керуючи технічно справним автомобілем марки Opel Astrar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався вулицею Володимирською в місті Васильків по напрямку від центру міста до міста Обухів, віз дружину брата в лікарню. Дорога була асфальтована із видимою дорожньою розміткою та дорожніми знаками, по напрямку його руху дорожньою розміткою визначена одна смуга руху, та одна смуга зустрічного руху. На вулиці була суха, сонячна погода, асфальт був сухий, він рухався приблизно посередині своєї смуги руху, зі стабільною швидкістю 20 км/год., коли наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який визначений дорожньою розміткою "зебра" та відповідним дорожнім знаком, що розташований поряд будівлі № 62 по вул. Володимирській, рухався уважно, дивився вперед. Був ранок, світило сонце, коли наближався до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, сонячне сяйво засліпило очі, попереду стояв мікроавтобус, тому не помітив пішохода, який, як згодом з'ясувалось, переходив дорогу по дорожній розмітці "зебра", справа наліво відносно його напрямку руху. Коли він в'їхав на дорожню розмітку "зебра", то перед автомобілем побачив силует людини, приблизно посередині його автомобіля, який від контакту із передньою частиною автомобіля впав перед автомобілем, після чого він відразу натиснув на педаль гальма і автомобіль зупинився. Після того як автомобіль зупинився, він вийшов з автомобіля і побачив, що на дорозі перед автомобілем сидить незнайома жінка (як потім дізнався, це була потерпіла ОСОБА_6 ), вона скаржилась, що у неї болить ліва нога, на місці ДТП просив в неї вибачення, сказав, що не знає, як так сталось, потім підійшли інші люди. В подальшому на місце пригоди приїхав автомобіль екстреної медичної допомоги і працівники поліції, потерпілу автомобілем екстреної медичної допомоги повезли в лікарню, працівники поліції його відвезли в лікарню для огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому, як було підтверджено результатами огляду, він не перебував. Після ДТП йому самому тривалий час було дуже погано, здоров'я погіршилось, тому в лікарню до потерпілої він не зміг їздити, туди їздила його дочка. В подальшому рідні допомагали потерпілій із лікуванням, надавали грошові кошти і купували медикаменти (є відповідні розписки). В повній мірі визнав свою провину в ДТП, оскільки не побачив пішохода, хоча повинен був побачити, вибачився перед потерпілою в судовому засіданні. Повідомив суду, що живе лише на одну пенсію, яка розходиться дуже швидко, не вистачає на життя, нещодавно також довелось витратити багато коштів на лікування його дружини, якби не сім'я, він не знає, як би впорався з цією ситуацією. Вважає, що до потерпілої віднеслись по-людськи, повністю оплатили їй лікування, тому не розуміє, чому вона просить стягнути з нього ще 100 тис.грн. моральної шкоди, в нього таких коштів немає.
Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин відповідного кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_7 ще раз вибачився перед потерпілою, сказав, що дійсно винен у ДТП та його наслідках, але він не бажав такого, шкодує про те, що сталось. Просив суд застосувати мінімальну міру покарання. Цивільний позов визнав на суму 10 тисяч гривень.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію свого підзахисного, погодився з розглядом кримінального провадження в скороченому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України з допитом обвинуваченого, розглядом цивільного позову, дослідженням доказів, що стосуються лише цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів, матеріалів, що характеризують обвинуваченого.
Також звернувся із письмовим запереченням на цивільний позов, поданий потерпілою в даному кримінальному провадженні. Вважає, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої та не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Зазначив, що потерпілою власноручно було написано заяву 07.11.2024, з якої вбачається, що вона отримала грошові кошти в сумі 40000 (сорок) тисяч гривень на лікування та претензій морального та фінансового характеру до ОСОБА_7 не має, долучив копію цієї заяви. У судовому засіданні захисник на підтвердження того, що родичі обвинуваченого повністю оплатили лікування потерпілої, долучив до матеріалів кримінального провадження квитанції та рахунок на оплату металоконструкції для остеосинтезу проксимально-латеральної частини гомілки.
В судових дебатах захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 зазначив, що його підзахисний вчинив ненавмисний злочин, повністю визнав свою провину, відшкодував потерпілій завдані збитки, має поважний вік та вади здоров'я, отримує пенсію в розмірі 6500 гривень на місяць, тому просив застосувати покарання у виді мінімального штрафу з розстрочкою його виконання на один рік. Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами погодився з позицією прокурора, повідомив, що ОСОБА_7 не має наміру в подальшому керувати транспортним засобом. Щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди зазначив, що обвинувачений визнає та зобов'язується сплатити потерпілій 10 000 грн., просив також розстрочити сплату цієї суми.
Потерпіла ОСОБА_6 погодилась на скорочений розгляд кримінального провадження; крім допиту обвинуваченого, наполягала на наданні власних показань, зокрема щодо вимог цивільного позову, просила дослідити докази на обґрунтування цивільного позову, а також інші документи, які вважає за необхідне надати прокурор. Зазначила, що вона розуміє неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку у разі скороченого розгляду справи.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання, якими повідомила суду, що того дня 06.11.2024 вона вийшла з магазину "Аврора", дійшла до пішохідного переходу, подивилася, що машина була ще далеко, тому почала переходити через перехід. Коли дійшла майже до середини дороги, в цей час відчула удар в ліву сторону і впала. До неї підбіг водій ОСОБА_7 та інші люди, викликали швидку та поліцію. В цей час водій сказав, що швидку та поліцію викликати не потрібно, просив домовитись на місці. Зазначила, що до цієї пори перед нею ніхто не вибачився: ні обвинувачений, ні його діти. В лікарні її відвідувала донька обвинуваченого, яка повідомила, що тільки тоді оплатить операцію, коли потерпіла напише письмову заяву, що претензій фінансового характеру до ОСОБА_7 не має та не матиме в майбутньому. Оскільки в неї ( ОСОБА_6 ) не було до кого більше звернутись (рідних, знайомих), хто міг би їй допомогти, проживали вони удвох з сином, інвалідом з дитинства, фактично на його пенсію по інвалідності та її пенсію за віком, грошей в неї на операцію не було, тому вона змушена була написати таку заяву. Операцію та необхідні ліки їй оплатили, але ніхто не вибачився та більше ніякої допомоги не надавав. Щодо цивільного позову просила його задовольнити в повному розмірі у зв'язку з тим, що понесла моральні страждання внаслідок скоєння кримінального правопорушення. Зазначила, що в лікарні перебувала 17 днів, крім фізичних страждань через отриману травму, також переживала за свого сина, який має інвалідність 2-ї групи з діагнозом шизофренія та лишився без неї на 17 днів, просила сусідів, щоб за ним приглянули, після виписки з лікарні ще 3 місяці перебувала на милицях, що також викликало труднощі у побуті, ніякої допомоги не отримувала, оскільки родичів не має, тільки проживає із сином інвалідом 2-ї групи. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, оскільки дійсно матеріальну шкоду він відшкодував їй повністю в розмірі 40 тисяч гривень. Завдану моральну шкоду оцінює у 100 тисяч гривень.
У судових дебатах потерпіла просила суд призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону, позбавивши його права керування транспортними засобами більше, ніж на один рік, вважаючи цей строк замалим, оскільки він допустив грубе порушення ПДР України, здійснив наїзд на неї на пішохідному переході, його вибачення в судовому засіданні вважає нещирим. Щодо цивільного позову просила задовольнити його в повному обсязі, оскільки у зв'язку з отриманими травмами три місяці пересувалася на милицях, потім ще три місяці за допомогою палиці, несла тяжкі моральні страждання, не могла нормально себе забезпечувати, організувати свій побут, доглядати за сином, її життя разом з сином перетворилось на пекло. Підтвердила, що витрати на лікування та операцію родичі обвинуваченого повністю оплатили, тому претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має. Наголосила, що заяву про відсутність претензій до обвинуваченого підписала під примусом.
ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, а також практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, розглядом цивільного позову та доказів на його підтвердження чи спростування, перевіркою відомостей, котрі характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів і процесуальних витрат.
Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними.
ІV. Висновки суду щодо пред'явленого обвинувачення
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнанням своєї вини.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за частиною першою статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом'якшують
та обтяжують покарання
Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтями 12, 25 КК України є нетяжким злочином з необережною формою вини (тобто обвинувачений не мав конкретних мотивів чи умислу на вчинення злочину). Обвинувачений ОСОБА_7 є пенсіонером (84 роки), одружений, має виключно позитивні характеристики за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Також суд бере до уваги досудову доповідь, складену Обухівським районним відділом № 1 філії Державної установи "Центр пробації" у місті Києві та Київській області, згідно з висновком якої ОСОБА_7 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, стосовно матеріального становища має потребу в додаткових коштах на задоволення базових потреб. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 має 42-річний трудовий стаж, за час якого неодноразово отримував подяки та почесні грамоти, 15.12.2005 отримав посвідчення "Ветеран праці", наразі не працює, разом з дружиною є пенсіонерами, свої потреби задовольняє за рахунок пенсійних виплат та завдяки веденню домашнього господарства, зокрема вирощування городини та домашньої птиці (курей); за потребою отримує фінансову допомогу від доньок.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку (оплата лікування потерпілої). При цьому як прояв щирого каяття суд визнає повне визнання обвинуваченим своєї вини, правдиву розповідь про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, висловлення жалю через скоєне та вибачення перед потерпілою в судовому засіданні, бажання виправити ситуацію шляхом відшкодування потерпілій завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, про них не зазначав і прокурор в обвинувальному акті.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд бере до уваги, що справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно зі статтею 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.11.2020 у справі № 370/2596/18, від 25.11.2020 у справі № 744/884/17, підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В поєднанні з обставинами (обставиною), яка пом'якшує покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування статті 69 КК України. Призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, беззаперечно визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, крім того, повністю відшкодував потерпілій понесені збитки (майнову шкоду), що підтвердила потерпіла в судовому засіданні, тобто наявні кілька обставин, передбачених статтею 66 КК України, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 (щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку).
Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_7 , те, що він вчинив нетяжкий злочин з необережності, його вік (84 роки), соціальне становище (одружений, має зареєстроване та постійне місце проживання, пенсіонер із 42-річним трудовим стажем), стан здоров'я та майновий стан, виключно позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність судимості та даних щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення правил дорожнього руху, поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення (місце ДТП не покинув, надавав правдиві показання, висловив щире каяття ще на стадії досудового розслідування).
Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що зазначені обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , у своїй сукупності вказують на наявність у обвинуваченого позитивних установок та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Тому суд з урахуванням даних про особу винного дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді штрафу нижче нижчої межі, передбаченої санкцією частини першої статті 286 КК України, із застосуванням статті 69 КК України.
Водночас суд бере до уваги, що згідно з частиною першою статті 69 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкція частини першої статті 286 КК України, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_7 , альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції частини першої статті 286 КК України, то суд може зменшити розмір штрафу ОСОБА_7 не більше, ніж на 750неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить чверть від найнижчої межі штрафу, передбаченої санкцією вказаної статті.
Статтею 53 КК України встановлено, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. З урахуванням майнового стану ОСОБА_7 , те, що він пенсіонер, інших доходів, крім пенсійних виплат не має, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому штраф із розстрочкою виплати рівними частинами строком на 10 (десять) місяців.
Також з урахуванням усіх фактичних обставин справи, особи обвинуваченого, зокрема його віку, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у видіпозбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
Саме таке покарання, на думку суду, є достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
VІ. Вирішення цивільного позову
Згідно зі статтею 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , заявленого в рамках даного кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної (немайнової) шкоди в сумі 100 000 гривень, завданої кримінальним правопорушенням. Позовна заява мотивована тим, що вона пережила фізичний біль, пов'язаний з нанесеною травмою, моральне переживання за ушкоджене здоров'я, каліцтво, порушення нормальних життєвих зв'язків, переживання через сина, який є психічно хворим, з інвалідністю 2-ї групи, а саме через те, що він залишався сам вдома протягом 17 днів, коли ОСОБА_6 була в лікарні, просила сусідів, щоб вони за ним приглянули, бо він не може самостійно вчинити будь-які дії по уходу за собою.
До позовної заяви додала копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 22.11.2024 № 8100, з якої вбачається, що ОСОБА_6 з 06.11.2024 до 22.11.2024 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" з діагнозом перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, за час перебування перенесла операцію, рекомендовано обмеження осьового навантаження на оперовану кінцівку 2,5 - 3 місяці; довідку про склад зареєстрованих осіб від 26.02.2025 № 364, з якої вбачається, що разом з ОСОБА_6 проживає її син ОСОБА_10 ; копію довідки, яка підтверджує хворобу сина, а саме: шизофренія, є інвалідом 2-ї групи; копію довідки на ім'я ОСОБА_10 , якою підтверджено інвалідність останнього, а також рекомендовано стимулюючу трудотерапію в домашніх умовах під наглядом родичів.
В судовому засіданні потерпіла позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі. Додатково повідомила, що зазнала непоправних моральних страждань, які вплинули на її психологічний та загально емоційний стан. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, позивач виходила з того, що у таку суму вона оцінює моральні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з травмами, отриманими під час ДТП, фізичний біль та страждання, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Позивач пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги та безпомічності, оскільки для догляду за собою та сином треба було прикладати значних зусиль. Позивач не мала можливості внаслідок отриманих травм та протягом реабілітаційного періоду жити нормальним життям та доглядати за хворим сином.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав цивільний позов на суму 10 000 грн., в іншій частині просив відмовити, вважав розмір моральної шкоди явно завищеним. Повідомив, що ні у нього, ні в його родині немає такої суми коштів, щоб розрахуватись з потерпілою.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію свого підзахисного, повідомив, що цивільний позов про відшкодування моральної шкоди сторона захисту визнає лише в сумі 10 000 гривень, просив врахувати майновий стан обвинуваченого, те, що він повністю відшкодував матеріальну шкоду, живе лише за рахунок пенсії, витрачає багато коштів на ліки собі та своїй дружині. Вважає, що сума моральної шкоди є явно завищеною, такою, що не відповідає характеру правопорушення, її реальним стражданням, що є неприпустимим, оскільки моральна шкода не повинна виступати засобом збагачення потерпілої. Просив врахувати, що потерпіла надала письмову заяву, якою підтвердила, що не матиме в майбутньому претензій фінансового зарактеру до обвинуваченого. Також просив суд розстрочити сплату присудженої суми моральної шкоди.
За статтею 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
З огляду на наведені положення законодавства суд не приймає до уваги письмову заяву потерпілої ОСОБА_6 від 07.11.2024 про те, що вона претензій морального та фінансового характеру до ОСОБА_7 не матиме в майбутньому.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що ДТП стало результатом винних дій обвинуваченого.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Розглядаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав вважати, що внаслідок ДТП потерпілій спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що потерпіла отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, проходила стаціонарне лікування, реабілітацію, відбулася вимушена зміна укладу її життя, що є безпосереднім наслідком ДТП, з необхідністю створення нових необхідних умов для способу життя, виникли додаткові перешкоди для реалізації оптимальної життєдіяльності, відбулося порушення соціального функціонування.
Між тим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.
Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим діяння, доведеність вини обвинуваченого у вчинені неправомірних дій, які призвели до заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , характер та обсяг страждань потерпілої, пов'язаних з отриманим тілесного ушкодження середньої тяжкості, тривалістю стаціонарного лікування та реабілітації, тимчасовими вимушеними змінами у життєвих обставинах потерпілої, зокрема те, що потерпіла змушена була витрачати час та докладати додаткових зусиль для відновлення й організації звичайного способу життя, який було порушено внаслідок дій обвинуваченого, та з огляду на те, що обвинувачений вину свою визнав, своєчасно надав потерпілій матеріальну допомогу на лікування в розмірі 40 000 грн., а тому вважає за необхідне цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 45 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілої за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення її потреб і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_7 , який має відшкодувати потерпілій таку шкоду.
Потерпілою не доведено перед судом заподіяння їй моральної шкоди саме у розмірі, заявленому з позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілої. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.
Таким чином цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Щодо прохання захисника про розстрочення обвинуваченому сплати компенсації моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У зв'язку із наведеним суд роз'яснює, що з клопотанням про розстрочення виконання судового рішення (у разі набрання ним законної сили) в частині стягнення компенсації моральної шкоди ОСОБА_7 зможе звернутися на підставі статті 435 ЦПК України на стадії виконання судового рішення, в порядку статей 537 - 539 КПК України.
VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у загальному розмірі 7163,10 гривень відповідно до частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
З урахуванням положень частини четвертої статті 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13.11.2024 у справі № 372/5987/24 на транспортний засіб.
Питання щодо речових доказів та документів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
На підставі викладеного та статей 50, 53, 65-67, 69, 286 КК України, керуючись статтями 100, 118, 124, 126-129, 174, 368-371, 374, 394, 532, 615 КПК України, суд
1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі дві тисячі двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
2. На підставі частини четвертої статті 53 КК України розстрочити ОСОБА_7 сплату штрафу в розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень на строк 10 (десять) місяців рівними частинами по 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) гривень щомісяця, починаючи з дня набрання вироком законної сили.
3. Цивільний позов задовольнити частково.
4. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
5. В задоволені позову в іншій частині - відмовити.
6. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в загальному розмірі 7163 (сім тисяч сто шістдесят три) гривні 10 (десять) копійок.
7. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року у справі № 372/5987/24 на транспортний засіб - автомобіль марки "Oреl" модель "Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 .
8. Речові докази і документи у кримінальному провадженні:
транспортний засіб - автомобіль марки "Oреl" модель "Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_7 та який згідно постанови слідчого від 22.11.2024 і розписки ОСОБА_7 від 21.11.2024 передано останньому на відповідальне зберігання, - залишити у власності ОСОБА_7 ;
медичну карту стаціонарного хворого № 6501/764/8151 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повернута до закладу охорони здоров'я, в якому вона була вилучена, - комунального некомерційного підприємства Васильківської міської ради "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", - залишити в розпорядженні названої лікарні;
диск "Verbatim DVD-R" із відеофайлами з відеокамери, розташованої по вул. Володимирська поряд будівлі № 62 в місті Васильків Обухівського району Київської області, яка відображає дорожньо-транспортну пригоду від 06.11.2024, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1