Справа №295/2610/26
4-с/295/19/26
25.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Шевчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неправомірне рішення Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністрества юстиції України про відмову в знятті арешту з майна, -
У лютому 2025 року до суду надійшла указана скарга, в якій представник заявника просить: 1) визнати неправомірним рішення в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оформлене листом № 7457/20-12-26/4 від 28.01.2026 про відмову у знятті арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця ВДВС у Корольовському районі міста Житомира про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.02.2007 (реєстраційний номер обтяження 4478259 від 09.02.2007); 2) скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця ВДВС у Корольовському районі міста Житомира про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.02.2007 (реєстраційний номер обтяження 4478259 від 09.02.2007).
Вимоги скарги мотивовані тим, що 07.02.2007 державним виконавцем ВДВС у Корольовському районі місті Житомира було накладено арешт на 44/400 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 . Дане майно належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстраційний номер 5-241, виданого 16.02.2000 Першою Житомирською державною нотаріальної конторою. З відповіді Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (в подальшому - Відділі) від 28.01.2026 № 7457/20-12-26/4, слідує, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження у Відділі не перебувають на виконанні відкриті виконавчі провадження, боржником по яких виступає ОСОБА_1 . Перевіркою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що 09.02.2007 Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Корольовського ВДВС АА № 552557 від 07.02.2007, зареєстровано обтяження на майно, а саме: реєстраційний номер обтяження 4478259 - на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірити інформацію щодо надходження відповідних виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , як боржниці, також не вбачається можливим, оскільки журнали обліку вхідних документів та журнали переданих державному виконавцю виконавчих проваджень знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Рішенням начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оформленого листом № 7457/20-12-26/4 від 28.01.2026 скаржнику було відмовлено у знятті арешту належного їй на праві приватної власності нерухомого майна. Тому вважає, що в даному випадку відсутні підстави для обтяження належного ОСОБА_1 майна, оскільки наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном
Заявник та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, представник заявника направила до суду письмову заяву з проханням проводити судове засідання за її відсутності.
Державний виконавець у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Головний державний виконавець Корольовського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Міллер О.В. направив до суду відзив на скаргу із викладеними в ньому запереченнями проти за задоволення вимог скарги та просить проводити розгляд скарги за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов до наступних висновків.
Зі змісту листа № 7457/20.12-26/4 від 28.01.2026 в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Зірченко Л.В. слідує, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебувають на виконанні відкриті виконавчі провадження боржником, по яких виступає ОСОБА_1 . Перевіркою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що 09.02.2007 Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Корольовського відділу державної виконавчої служби АА № 552557 від 07.02.2007 зареєстровано обтяження на майно, а саме: реєстраційний номер обтяження 4478259 - на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірити інформацію щодо надходження відповідних виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 , як боржниці, також не вбачається можливим, оскільки журнали обліку вхідних документів та журнали переданих державному виконавцю виконавчих проваджень знищено в зв'язку із закінченням терміну зберігання. Також зазначено, що на даний час у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна ОСОБА_1 та роз'яснено право на звернення до суду для зняття арешту.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 07.01.2026 постановою державного виконавця ДВС у Корольовському районі м. Житомира Гордійчук Я.В. АА № 552557 від 07.02.2007 накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме на 44/400 ід.ч. будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 4478259.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Мозкаї V. Роїапсі), п. 73).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Наявність протягом тривалого часу (10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувачів, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11.
На підставі наведеного, враховуючи відсутність протягом більше 10 років виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, бездіяльність державної виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є протиправною та невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з чим порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника та заборону на його відчуження.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 76-82, 260, 353, 450, 451 ЦПК України, -
Скаргу задовольнити.
Визнати неправомірним рішення в. о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оформлене листом від 28.01.2026, про відмову у знятті арешту, накладеного постановою державного виконавця ДВС у Корольовському районі м. Житомира Гордійчука Я.В. від 07.02.2007 (реєстраційний номер обтяження 4478259).
Зобов'язати Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений постановою державного виконавця ДВС у Корольовському районі м. Житомира Гордійчука Я.В. від 07.02.2007 (реєстраційний номер обтяження 4478259).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М. Семенцова