Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1266/25
Провадження № 1-кс/273/1/26
02 березня 2026 року м.Баранівка
Слідчий суддя Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУПН в Житомирській області від 25.07.2025 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065530000136 від 23.04.2024 року,
01.08.2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною скаргою, у якій просить скасувати постанову начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУПН України в Житомирській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні її клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій та ввійти до володіння злочинної організації в с.Вільха, яке називає себе «Спасо-Покровським» жіночим монастирем та звільнити її дочку після насильницького зникнення, а також інших жертв, яких катують під психотропними та наркотичними речовинами, зобов'язати дізнавача: провести слідчі (розшукові) дії, а саме ввійти до володіння злочинної організації с.Вільха та звільнити її дочку ОСОБА_5 , винести постанову про примусове вивезення ОСОБА_5 з с.Вільха з території злочинної організації, яке називає себе «жіночим монастирем», провести допити вказаних нею осіб, встановити місцеперебування її доньки.
В обґрунтування скарги зазначає, що 25.07.2025 року нею було подано клопотання начальнику СД ОСОБА_4 ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області у кримінальному провадженні №12024065530000136 з вимогою негайно виїхати на місце злочину та провести слідчі (розшукові) дії, негайно, не порушуючи ст.135 КК України, ст. 136 КК України, а також виконуючи ст.ст. 38, 39, 40, 41, 42, 43, 43 КК України ввійти до володіння злочинної організації в селі Вільха, яка називає себе «Спасо-Покровським» жіночим монастирем, звільнити її дитину, дочку, незалежно від місця де утримується у несвободі (неволі), після насильницького зникнення, а також інших жертв, яких катують під психотропними та наркотичними речовинами; винести постанову про примусове вивезення ОСОБА_5 з села Вільха Романівської ОТГ Житомирської області із території злочинної організації бандуугрупування, яке називає себе «жіночим монастирем» в присутності рідної матері ОСОБА_6 , у зв?язку з тим, що їй є загроза для життя, в неї змінений фізіологічний стан, вона не під своєю свідомістю та з частковою втратою пам?яті, вона у заручниках злочинців, які можуть її убити.
Постанову від 25.07.2025 року про відмову в задоволенні клопотання отримала 31.07.2025 року зв'язком «Укрпошти».
Вказує, що начальник СД ОСОБА_4 умисно з усвідомленою метою сприяє учасникам злочинної організації та укриває їх злочинну діяльності і створює умови, які сприяють їх злочинній діяльності, відповідальність за такі дії передбачена ст. 256 КК України. Начальник СД ОСОБА_4 відмовляючи в задоволенні клопотання від 25.07.2025 року, вказує що відбувся допит ОСОБА_7 та у справі є якийсь висновок - а має бути висновок судово-медичного експерта, спеціаліста який має спеціальні знання і постанова про призначення експертизи, де поставлені дізнавачем конкретні питання якою експерт попереджений про кримінальну відповідальність. Лише такий висновок експерта в рамках кримінального провадження є належним і може свідчити про наявність або відсутність стану наркотичної або іншої залежності, або вживання інших лікарських препаратів, і лише висновок судово-медичного експерта може бути доказом в рамках кримінального провадження і для суду, що і передбачено КПК України. Все інше (в тому числі і якийсь висновок, навіть не зазначено начальником СД у постанові ким та коли зроблено і на підставі яких нормативно правових документів зроблено, чи дана особа взагалі є спеціалістом і має спеціальні знання надавати такі висновки і яким нормативно правовим документом чи законом це передбачено) це лише недолуга імітація ніби то проведення досудового розслідування для приховування фактичних обставин цілої низки вчинених кримінальних правопорушень організованою та координованою групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного і надзвичайного стану. Дана релігійна організація Спасо-Покровський жіночий монастир села Вільха де юре не існує, тобто відсутня будь-яка інформація про реєстрацію такої релігійної громади - що є незаконно. Але слідством не перевірено зазначену обставину у постанові начальником СД ОСОБА_4 , та не встановлено юридичну правосуб'єктність даного Спасо-Покровського жіночого монастиря села Вільха. Тобто організована та координована група осіб чисельністю 25 осіб, без належної, передбаченим чинним законодавством реєстрації здійснює, як стверджує начальник СД ОСОБА_4 , протиправну, незаконну діяльність в селі Вільха Житомирського району, але не вказано в постанові за якою юридичною адресою, тому що слідством не встановлено дану обставину. Але ч.2 ст. 91 КПК України визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І цей обов'язок доказування належності та допустимості доказів та обставин ч.1 ст.92 КПК України покладено на дізнавача та прокурора. Але начальником СД ОСОБА_4 чомусь дивним чином, або ж умисно не перевірено і не встановлено важливу обставину, яка має суттєве значення для даного кримінального провадження, що фактично на території села Вільха Житомирського району Житомирської області за адресою вулиця Баранівська, 3, вулиця Набережна, 28 існує ніде не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства України релігійна організація, як зазначено у постанові від 28 липня 2025 року Спасо-Покровський жіночий монастир, що є незаконно і суперечить вимогам Закону. А всі дії за результатами існування з 2017 року незаконної релігійної організації Спасо-Покровського жіночого монастиря села Вільха, про що свідчить відповідь Житомирської обласної адміністрації Управління Культури та Туризму і те, що викладено у постанові, є плодом так званого «отруйного дерева».
У судовому засіданні 05.08.2025 року ОСОБА_3 заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 22.09.2025 року (супровідний лист Романівського районного суду Житомирської області №277/2026 від 08.01.2026 року, 13.01.2026 року надійшла до Баранівського районного суду Житомирської області) у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у справі №273/1266/25 за скаргою на постнову начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №1202406530000136 від 23.04.2025 року - відмовлено.
У судове засідання 11.02.2026 року ОСОБА_3 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримала судову повістку особисто 22.01.2026 року), про причини неявки суд не повідомила. Розгляд скарги відкладено на 02.03.2026 року у зв'язку з неявкою скаржника ОСОБА_3 .
У судове засідання 02.03.2026 року ОСОБА_3 повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримала судову повістку особисто 19.02.2026 року), про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідча суддя вважає, що скаргу слід розглянути за відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Начальник СД ВП №2 Звягельського РВП ГУПН України в Житомирській області ОСОБА_4 в судове засідання не прибула. Подала до суду заяву про розгляд скарги без її участі. Вказала, що заперечує проти задоволення скарги ОСОБА_3 , оскільки постанова про відмову у задоволенні клопотання від 25.07.2025 року прийнята з врахуванням фактичних обставин кримінального провадження, на підставі чинного кримінального процесуального законодавства та обґрунтована.
Вказує, що ОСОБА_3 не є процесуальною стороною у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065530000136 від 23.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України. Крім того, процесуальні дії на проведенні яких наполягає ОСОБА_3 жодним чином не відносяться до розгляду матеріалів кримінального провадження за ч.1 ст.129 КК України. Разом з тим, зібраними у кримінальному провадженні доказами спростовуються твердження ОСОБА_3 про нібито вчинення кримінального правопорушення. Допитана свідок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 показала, що з липня 2023 року за власною волею перебуває у Спасо-Покровському жіночому монастирі в с.Вільха Житомирського району, куди її раніше привела сама ОСОБА_3 . У монастирі ніхто не вчиняє щодо неї неправомірних дій, жодних загроз її життю і здоров?ю не має. Особа, яка підписана в мережі «Фейсбук» як « ОСОБА_8 » їй невідома, коментар написаний цією особою вона не вважає погрозою. Потерпілою себе не вважає, просить не звертати уваги на заяви її матері ОСОБА_3 , оскільки вони є безпідставними. Також ОСОБА_5 вказала, що жодних загроз її життю і здоров?ю не має, та її перебування в монастирі є добровільним. З відеозапису встановлено, що ОСОБА_5 веде себе адекватно, видимих порушень не зафіксовано.
Відповідно до частини 3 статті 306 КПК України розгляд скарги проведено за відсутності начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , на бездіяльність якої подано скаргу.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали скарги, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Із наданих суду матеріалів вбачається, що невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, здійснювала погрози ОСОБА_3 щодо вбивства її доньки ОСОБА_5 (ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду №273/805/24 від 19.04.2024 року).
Відомості по даному факту 23.04.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065530000136 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 129 КК України та розпочато досудове розслідування.
25.07.2025 року від ОСОБА_3 до слідчого СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області надійшло клопотання у кримінальному провадженні №12024065530000136, в якому вона просить негайно виїхати на місце злочину та провести слідчі (розшукові) дії, негайно, не порушуючи ст.135 КК України, ст. 136 КК України, а також виконуючи ст.ст. 38, 39, 40, 41, 42, 43, 43 КК України, ввійти до володіння злочинної організації в селі Вільха, яка називає себе «Спасо-Покровським» жіночим монастирем, звільнити її дитину, дочку, незалежно від місця де утримується у несвободі (неволі), після насильницького зникнення, а також інших жертв, яких катують під психотропними та наркотичними речовинами; винести постанову про примусове вивезення ОСОБА_5 з села Вільха Романівської ОТГ Житомирської області із території злочинної організації бандоугрупування, яке називає себе «жіночим монастирем» в присутності рідної матері ОСОБА_6 , у зв'язку з тим, що їй є загроза для життя, в неї змінений фізіологічний стан, вона не під своєю свідомістю та з частковою втратою пам'яті, вона у заручниках злочинців, які можуть її убити, також допитати як потерпілу ОСОБА_5 .
Постановою начальника СД Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області від 25.07.2025 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання. Зазначено, що ОСОБА_3 не є процесуальною стороною у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065530000136 від 23.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України. Крім того, процесуальні дії, на проведенні яких наполягає ОСОБА_3 не відносяться жодним чином до розгляду матеріалів кримінального провадження за ч.1 ст.129 України. Заявниця ОСОБА_3 вважає, що відомі їй особи утримують її дочку ОСОБА_5 проти її волі у Спасо-Покровському жіночому монастирі в с.Вільха Житомирського району, застосовуючи до неї фізичне та психологічне насильство, примусово вводять в організм психотропні речовини. Допитана свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , показала, що з липня 2023 року за власною волею перебуває у Спасо-Покровському жіночому монастирі в с. Вільха Житомирського району, куди її раніше привела сама ОСОБА_3 . У монастирі ніхто не вчиняє щодо неї неправомірних дій, жодних загроз її життю і здоров?ю не має. Особа, яка підписана в мережі «Фейсбук» як « ОСОБА_8 » їй невідома, коментар написаний цією особою вона не вважає погрозою. Потерпілою себе не вважає, просить не
звертати уваги на заяви її матері ОСОБА_3 , оскільки вони є безпідставними. Також ОСОБА_5 вказала, що жодних загроз її життю і здоров?ю не має, та її перебування в монастирі є добровільним. З відеозапису встановлено, що ОСОБА_5 веде себе адекватно, видимих порушень не зафіксовано. Висновком №144 від 05.07.2024 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів підтверджується відсутність у ОСОБА_5 ознак сп'яніння.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
Стаття 220 КПК України передбачає порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування.
Зокрема ч.1 ст.220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Згідно з ч.2 ст.220 КПК України, про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Зміст процесуального рішення слідчого у формі постанови в кожному випадку повинен відповідати вимогам ст. 110 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно із ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Оскаржувана постанова начальника СД Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області від 25.07.2025 року відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема у ній містяться відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Так, в оскаржуваній постанові дізнавач обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_3 не є процесуальною стороною у кримінальному провадженні №12024065530000136 від 23.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України. Процесуальні дії, на проведенні яких наполягає ОСОБА_3 жодним чином не стосуються кримінального провадження за ч.1 ст.129 КК України, оскільки досудове розслідування відбувається за фактом залишеного 31.03.2024 року коментаря у соціальній мережі «Фейсбук» особою з іменем ОСОБА_8 . З приводу необхідності допиту як потерпілої ОСОБА_5 , дізнавачем обґрунтовано відмову тим, що ОСОБА_5 , згідно до наданого допиту в якості свідка, відмовилась набувати статусу потерпілої та зазначила, що її перебування в монастирі є добровільним, і її життю і здоров?ю нічого не загрожує.
Вказані обставини також підтверджуються наданими для огляду в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження №12024065530000136 від 23.04.2024 року, зокрема протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 20.06.2024 року, заявами ОСОБА_5 від 20.06.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 21.07.2025 року, заявою ОСОБА_5 від 21.07.2025 року.
Отже, аналізуючи доводи ОСОБА_9 , підстави звернення з вказаною скаргою, слідчий суддя приходить до висновку, що у постанові начальника СД Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області від 25.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_9 у повній мірі обґрунтована відмова по кожному пункту клопотання, а відтак, приходить до висновку, що постанова прийнята з врахуванням фактичних обставин кримінального провадження, на підставі чинного кримінального процесуального законодавства, стверджувати про її неповноту та необґрунтованість підстав не вбачається, а відтак відсутні правові підстави для її скасування.
Як вбачається з прохальної частини скарги, скаржник просить скасувати постанову про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні, і як наслідок такого скасування, зобов'язати дізнавача провести слідчі (розшукові) дії, а саме ввійти до володіння злочинної організації с.Вільха та звільнити її дочку ОСОБА_5 , винести постанову про примусове вивезення ОСОБА_5 з с.Вільха з території злочинної організації, яке називає себе «жіночим монастирем», провести допити вказаних нею осіб, встановити місцеперебування її доньки.
Оскільки за результатами розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга в частині скасування постанови до задоволення не підлягає, у задоволенні вимог щодо зобов'язання слідчого провести слідчі розшукові дії слід відмовити.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 214, 223, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУПН в Житомирській області ОСОБА_4 від 28.07.2025 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових дій).
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1