справа № 166/213/26
провадження № 1-кп/166/60/26
23 лютого 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №120250305570000057, відомості про яке внесено до ЄРДР 15 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 252 КК України,
установив:
Ратнівський районний суд Волинської області ухвалою від 05.02.26 у цьому кримінальному провадженні призначив підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Клопотання мотивує тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, є нетяжким злочином. Таке діяння відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 вчинив восени 2015 року, тобто з моменту його скоєння минуло більше трьох років.
Із покликанням на ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, постанови КК ВС від 26.03.2020 у справі №730/67/16-к, від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, постанову Об'єднаної палати КК ВС від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, просить звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження в цій частині закрити, процесуальні витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави, цивільний позов залишити без розгляду, накладений на належний обвинуваченому трактор арешт скасувати.
У судовому засіданні захисник клопотання підтримав із підстав, указаних у ньому. Пояснив, що, на його думку, кримінальне правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України, у скоєнні якого звинувачується ОСОБА_7 , є одноактним, а не триваючим. Обвинувачений восени 2015 року на території поблизу своєї земельної ділянки викопав ставок, розгорнув біля нього землю задля відведення ґрунтових вод із своєї ділянки. Ці дії він учинив відкрито, і односельчани, і представники місцевого самоврядування були обізнані із цими обставинами, що свідчить про закінчення кримінального правопорушення у момент скоєння діяння, що складають його об'єктивну сторону.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, пояснив, що така нереабілітуюча підстава звільнення від кримінальної відповідальності, як закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, йому зрозуміла, підтвердив згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, мотивуючи тим, що указане правопорушення є триваючим, упродовж 10 років до внесення відомостей до ЄРДР обвинувачений ставок не засипав, чим продовжував період перебування у злочинному стані. Вважає, що передбачений п. 2 ч.1 ст. 49 КК України строк давності не закінчився.
Представник потерпілої особи ОСОБА_4 погодився із думкою прокурора.
Представник потерпілої особи ОСОБА_5 поклалася на погляд суду.
Суд, заслухавши думку учасників, дійшов такого висновку.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_7 звинувачується, зокрема, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 восени 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, всупереч статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якою на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням», діючи усупереч вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 46, 46-1, ст. 116-126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав, та оформляється відповідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. б ст. 211 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", в порушення вимог п. б ч. 2 ст. 60 Земельного Кодексу України, яким визначається, що охоронна зона середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари становить 50 метрів, перебуваючи у селі Датинь Ковельського району Волинської області, достовірно знаючи, що земельна ділянка, яка примикає до земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_7 , з кадастровим номером: 0724282600:01:017:0069, площею 0,1995 га, що знаходиться в селі Датинь Ковельського району Волинської області, та яка розташована у прибережній захисній смузі річки «Турія», яка відповідно до статей 4, 88 Водного кодексу України, відноситься до земель водного фонду, а також в межах державного гідрологічного заказника місцевого значення «Турський», щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення й використання та на території якого заборонено порушення ґрунтового покриву, залучив на підставі усної домовленості ОСОБА_8 , якому про злочинний намір ОСОБА_7 відомо не було, для безпосереднього виконання земельних робіт із влаштування ставка-копанки.
У подальшому ОСОБА_8 восени 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території земельної ділянки, яка примикає до земельної ділянки з кадастровим номером 0724282600:01:017:0069, площею 0,1995 га, що в селі Датинь Ковельського району Волинської області, діючи на підставі усної домовленості із ОСОБА_7 та за його вказівками, будучи впевненим у тому, що земельні роботи він проводить на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_7 , будучи необізнаним про те, що дана земельна ділянка перебуває на території державного гідрологічного заказника місцевого значення «Турський», а також у прибережній захисній смузі річки «Турія», за допомогою спецтехніки - екскаватора-навантажувача ЕО 2626, який обладнаний металевим ковшем, призначеним для зняття ґрунтового покриву, здійснив зняття ґрунтового покриву на території державного гідрологічного заказника місцевого значення «Турський», створивши водний об'єкт (ставок копанку) площею 0,0715 га, внаслідок чого ОСОБА_7 самовільно зайняв вказану земельну ділянку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України, ст. 44 КК України).
Статтею 49 КК України передбачений інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, які диференційовані законодавцем залежно від тяжкості кримінального правопорушення та покарання, визначеного за це кримінальне правопорушення.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України).
Установлено, що часом вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні є осінь 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено.
За правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, є нетяжким злочином, санкція якого передбачала найбільш суворе покарання у виді обмеження волі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Передумовами звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є закінчення строків давності та згода обвинуваченого на таке звільнення.
Вирішуючи питання про закінчення строків давності, слід установити момент закінчення кримінального правопорушення.
Особливими ознаками триваючих кримінальних правопорушень є тривалість, яка полягає у тому, що кримінальне правопорушення може вчинятися протягом достатньо великого проміжку часу, та безперервність, яка характеризується відсутністю розривів, проміжків у вчиненні триваючого кримінального правопорушення.
У поняття час вчинення триваючого кримінального правопорушення має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого кримінального правопорушення.
Отже, триваюче кримінальне правопорушення - це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу.
За загальним правилом початком кримінального правопорушення, у тому числі триваючого, є початок виконання об'єктивної сторони його складу.
Момент, з якого кримінальне правопорушення вважається закінченим, і момент фактичного припинення протиправних дій при триваючих кримінальних правопорушень не співпадають. Закінчення триваючого кримінального правопорушення - це такий етап у вчиненні суспільно небезпечного діяння, починаючи з якого воно містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Триваюче кримінальне правопорушення більше не вчиняється, коли воно припинено та перервано.
Припинення - це завершення триваючого злочинного діяння за волею винного, а переривання - з причин, що не залежали від його волі. Водночас, оскільки тривалість даних кримінальних правопорушень обумовлена в першу чергу тривалістю діяння, яке містить усі ознаки складу закінченого кримінального правопорушення, то припинення і переривання триваючих кримінальних правопорушень - це, в основному, форми завершення закінчених діянь.
Враховуючи зазначене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, полягає, зокрема у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.
Установлено, що на прохання ОСОБА_7 третя особа здійснила зняття ґрунтового покриву на території державного гідрологічного заказника місцевого значення «Турський», внаслідок чого було створено водний об'єкт (ставок копанку) площею 0,0715 га. Такими діями ОСОБА_7 самовільно зайняв вказану земельну ділянку. Натепер створений ОСОБА_7 водний об'єкт продовжує існувати, що свідчить про продовження зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
За таких обставин, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, є триваючим. Станом на день внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_7 перебував у злочинному стані, й кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, тривало.
З урахуванням установлених обставин, відсутні підстави вважати закінченим строк давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Дата проголошення повної ухвали 24 лютого 2026 року о 16 год 40 хв.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1