02 березня 2026 р. Справа № 520/11406/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 15.08.25 у справі № 520/11406/25
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області (далі також - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути до бюджету України з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 213 988,41 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто до бюджету України з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 213 988,41 гривень.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував доводів відзиву на позовну заяву, зокрема щодо того, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого за відповідачем обліковується податковий борг, не є узгодженим та перебуває на стадії судового оскарження.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 внесений до Державного реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки 3335502412 та 19.09.2008 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 213 988,41 гривень, який виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб, а саме:
- податкове повiдомлення-рiшення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 24.04.2024, нараховано - 197 174,60 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 197 174,60 гривень (основний платіж);
- податкове повiдомлення-рiшення № 0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 24.04.2024, нараховано - 19 217,46 гривень, сплачено - 13 140,00 гривень, до стягнення - 6 077,46 гривень (штрафна санкція);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 24.06.2024, нараховано 16,72 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 16,72 гривень (пеня);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 19.07.2024, нараховано 31,85 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 31,85 гривень (пеня);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 14.08.2024, нараховано - 47,59 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 47,59 гривень (пеня);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 30.09.2024, нараховано 76,03 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 76,03 гривень (пеня);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 21.10.2024, нараховано 266,22 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 266,22 гривень (пеня);
- розрахунок пені на суму грошового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення №0/21924/2421 вiд 24.04.2024, з терміном сплати 10.02.2025 нараховано 357,94 гривень, сплачено - 0,00 гривень, до стягнення - 357,94 гривень (пеня);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.06.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.07.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.08.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.09.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.10.2024 нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.11.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж);
- заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 37962964 вiд 20.12.2022, з терміном сплати 20.12.2024, нараховано - 1420,00 гривень, сплачено 0,00 гривень, до стягнення - 1420,00 гривень (основний платіж).
Головним управлінням ДПС у Харківській області сформована податкова вимога від 13.06.2024 за №0005785-1311-2040, яка направлена позивачу засобами поштового зв'язку, проте повернулася до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на факт наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку у строк, встановлений законом, позивач звернувся до суду для вирішення питання про їх стягнення у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, а також дотриманням податковим органом процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання в установлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
Водночас податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/12162/17, від 20.11.2018 у справі № 804/7638/16, від 04.12.2018 у справі № 806/4015/15.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
Як зазначено вище, податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, включає несплачені податкові зобов'язання, які узгоджені за наслідками закінчення строків оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов'язань.
Станом на дату звернення з позовом у цій справі заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с.23), витягом з інтегрованої картки платника (а.с.1922), і складає 213 988,41 грн.
У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом встановленого строку, контролюючим органом сформовано податкову вимогу, яку належним чином направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернута з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпунктів 42.2, 42.5 пункту 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами визначає Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 за № 610 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків, у яких виник податковий борг (п. 2 розділу I Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків).
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу IV цього Порядку податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Сформована в ІТС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі.
Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Системний аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування контролюючим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням контролюючого органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що контролюючий орган виконав законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу.
Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Водночас добросовісний платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 у справі №820/1864/17.
Отже, спірна податкова вимога не вручена відповідачу з незалежних від ГУ ДПС у Зарківській області причин. Відповідачем не заперечується, що податкова вимога надіслана відповідачу за його податковою адресою, а тому з огляду на приписи п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України та п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків вважається врученою.
Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано, а судовим розглядом не встановлено.
Щодо посилання відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого за відповідачем обліковується податковий борг, не є узгодженим та перебуває на стадії судового оскарження, то колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи відповідач звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0/21924/24-21 від 24.04.2024.
Проте ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/21224/25, яка набула законної сили) адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Отже, на час розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 213 988,41 грн.
З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкової заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 520/11406/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц