02 березня 2026 р. Справа № 440/7138/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.07.25 по справі № 440/7138/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.08.2023 року відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в обрахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки, з 23.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити обрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23.11.2024 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,2 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/7138/25 та винести постанову про залишення позову без задоволення в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 скористалася правом вибору призначення пенсії (за вислугою чи за віком), а отже при переході з даного виду пенсії на інший при розрахунку пенсії може бути застосована тільки норма ч.3 статті 45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не норма ч. 2 статті 40 цього Закону. Призначення пенсії за віком ОСОБА_1 здійснюється відповідно до норм чинного законодавства, підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки відсутні, а відповідно задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції є безпідставним.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 14.12.2017 отримувала пенсію за вислугу років.
11.08.2023 ОСОБА_1 звернулась із заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перехід на пенсію за віком відповідно Закону 1058-IV.
На підставі зазначеної вище заяви, позивач переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивач отримує пенсію за віком із 11.08.2023 відповідно до Закону №1058-IV, оскільки подала заяву про перехід із пенсії за вислугу років на інший вид пенсії за віком, що підтверджується наявними у справі копіями матеріалів пенсійної справи.
Пенсія за віком позивачу призначена з 11.08.2023 вперше.
Із відомостей органу Пенсійного фонду України наданими відповідачем до суду встановлені обставини (розрахунок заробітку для обчислення розрахунку пенсії за віком від 11.08.2023), що для розрахунку пенсії за вислугу років позивачу застосований проіндексований показник середньої заробітної плати за останні три роки 2014-2016 роки, що передували 2017.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку від 26.02.2025 встановлено, що розмір пенсії позивача за віком з 01.03.2025 становить 6852,41 грн.
Згідно із змістом відзиву відповідача та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.05.2025 судом встановлено, що при розрахунку пенсії позивачу враховані 41 рік 08 місяців 05 днів страхового стажу (коеф. стажу - 0.41667) та заробіток з 01.07.2000 по 30.11.2017 (коеф. Заробітку - 1.78768), станом на 01.03.2025 розмір пенсійної виплати становить 6852,41 грн. Оскільки позивач переведена з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, то правові підстави для перерахунку пенсії із застосуванням нової середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2020-2022 років, що передують року звернення за перерахунком пенсії, відсутні.
Позивач не погодилась з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у непроведені перерахунку (індексації) та виплати пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, та який враховується для обчислення пенсії з 11.08.23, і звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).
За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Разом з цим, згідно зі ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною 3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду вказано, що в частині третій статті 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
У спірному випадку з 14.12.2017 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з 11.08.2023.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Наведені висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 у справі №580/4901/22, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
З урахуванням наведеного, позивач має право на обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021 та 2022 роки).
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в обрахунку та виплаті позивачу з 23.11.2024 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки, та зобов'язати відповідача здійснити з 23.11.2024 обрахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області жодних належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення, які є предметом оскарження, надано не було.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській про відсутність підстав для обчислення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021 та 2022 роки), вказують на помилкове сприйняття положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вільне тлумачення обставин справи на користь відповідача.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 440/7138/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова