02 березня 2026 р. Справа № 520/1316/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 15.08.25 у справі № 520/1316/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом також - відповідачі), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2023 № 963310194700 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити обчислення пенсії, виходячи з розміру усередненого показника середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки, який становить 12 444,64 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати, пов'язані з отримання правової допомоги у розмірі 9 000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2023 № 963310194700 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки заявником не надано додаткових документів.
За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач отримує пенсію за віком як учасник бойових дій, у зв'язку з чим перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданим 07.09.2016.
Пенсія за віком як учаснику бойових дій призначена позивачу довічно з 19.06.2017 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 13.07.2023 з відповідною заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 17.07.2023 за № 963310194700 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивачем не було надано додаткових документів, стаж враховано повністю. Окрім того, у листі про розгляд звернення позивача від 13.07.2023 відповідачем зазначено, що позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 за документами, наявними у пенсійній справі, пенсію позивачу обчислено при визнанні страхового стажу 25 років 7 місяців та 21 дня та зазначено, що пенсія позивачу нараховується та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись із рішенням відповідача від 17.07.2023 за № 963310194700 про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії є необґрунтованим, у зв'язку з чим визнав протиправним та скасував таке рішення.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії, а також того, що відповідачем фактично не розглянуто можливість перерахунку пенсії позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус пенсіонерів за віком як учасників бойових дій визначено нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 16 вказаного Закону застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і у порядку, передбачених цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 40 цього ж Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період з 01.01.2016 або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Саме Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Тому порядок проведення перерахунку пенсій також врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач і в оскаржуваному рішенні, і у відзиві на позовну заяву, і в апеляційній скарзі підставою відмови позивачу у перерахунку пенсії зазначає відсутність додаткових документів.
Водночас, ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі не вказано конкретно, відсутність яких документів призвела до відмови у перерахунку пенсії позивача.
Пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду поданих документів відповідач повинен ретельно вивчати зміст поданих до розгляду первинних документів. Наявність будь-яких документів не є автоматичною підставою для перерахунку пенсії, разом із тим, саме на відповідача покладено обов'язок обґрунтувати прийняте рішення, а у разі зауважень до поданих документів чи відсутність відповідних документів, зазначити у рішенні підстави та мотиви прийнятого рішення.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура прийняття відповідного рішення.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення/документи взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувався відповідач, коли досліджував документи, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову у перерахунку пенсії, з огляду на наслідки, які це потягне.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути конкретизованим, щоб уважатися обґрунтованим. Неконкретизоване рішення, тобто таке, що не містить чітких підстав, доказів та меж застосування, не може бути визнане обґрунтованим.
Положеннями частини другої статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2023 за № 963310194700 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У межах даної справи відповідачем фактично не розглянуто можливість перерахунку пенсії позивача, а лише зазначено про відсутність документів, при цьому не вказано, відсутність яких саме документів стала підставою для прийняття рішення про відмову у заявленому позивачем перерахунку, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку реалізації своїх повноважень.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, фактично не розглянуто можливість перерахунку пенсії позивача, в даному випадку питання перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.
Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.
Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 520/1316/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц