02 березня 2026 р. Справа № 520/1883/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.07.26 по справі № 520/1883/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 205150010712 від 10.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 03.10.2024 на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП “Про державну службу» зарахувавши до стажу державного службовця періоди роботи в органах внутрішніх справ з 31.05.1994 по 20.07.1999, період роботи на посаді секретаря комітету комсомолу з 12.11.1988 по 30.07.1991, період роботи з 01.04.2003 по 07.05.2012 та з 18.09.2013 по 30.04.2016 в органах місцевого самоврядування та здійснити нарахування і виплату призначеної пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області № 18 від 03.10.2024 та № 19 від 03.10.2024;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 205150010712 від 10.10.2024 року ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відмовлено. Вказане рішення позивач вважає протиправним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 205150010712 від 10.10.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2024 року та при вирішенні питання зарахувати до його стажу державної служби періоди роботи з 01.06.1994 по 20.07.1999, з 01.04.2003 по 07.05.2012 та з 18.09.2013 по 30.04.2016.
В іншій частині позовних вимог - залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі №520/1883/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява про призначення пенсії розглядалася на етапі призначення спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви від 03.10.2024 та наданих документів прийнято рішення № 205150010712 від 10.10.2024 про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу". При аналізі документів встановлено, що в трудовій книжці відсутній запис на звільнення та має місце виправлення в періоді роботи з 01.06.1994 по 20.07.1999 рр.
Також вказує, що з 18.05.2010 по 07.05.2012, з 19.09.2013 по 01.05.2016 працював в органах місцевого самоврядування. Враховуючи вищезазначене провести перерахунок пенсії не має можливості у зв'язку з відсутністю права.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Позивач, звернувся 03.10.2024 до Головного управління ПФУ в Харківській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком Закону України "Про державну службу".
За принципом екстериторіальності, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 205150010712 від 10.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки при аналізі документів встановлено, що в трудовій книжці відсутній запис на звільнення та має місце виправлення в періоді роботи з 01.06.1994 - 20.07.1999рр., також вказано, що з 18.05.2010 - 07.05.2012, з 19.09.2013 - 01.05.2016 позивач працював в органах місцевого самоврядування. Враховуючи вищезазначене провести перерахунок пенсії не має можливості у зв'язку з відсутністю прав.
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про вихід за межі позовних вимог та часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку стаж позивача, який дає право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу» не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2024 року та при вирішенні питання зарахувати до його стажу державної служби періоди роботи з 01.06.1994 по 20.07.1999, з 01.04.2003 по 07.05.2012 та з 18.09.2013 по 30.04.2016.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України “Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В спірному рішенні відповідач зазначив, що при аналізі документів встановлено, що в трудовій книжці відсутній запис на звільнення та має місце виправлення в періоді роботи з 01.06.1994 - 20.07.1999 рр., також з 18.05.2010 - 07.05.2012, з 19.09.2013 - 01.05.2016 позивач працював в органах місцевого самоврядування.
Щодо відсутності запису на звільнення та виправлення в періоді роботи з 01.06.1994 - 20.07.1999 рр., колегія суддів зазначає наступне.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 677/277/17).
Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що період з 01.06.1994 по 20.07.1999 повинен бути зарахований до стажу державної служби.
Стосовно періоду з 18.05.2010 - 07.05.2012, з 19.09.2013 - 01.05.2016 в якому позивач працював в органах місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає наступне.
В даній частині позовних вимог спір, що виник між сторонами, зводиться до того, чи зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом № 889 стаж роботи в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889 передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до приписів ст. 1, 2, 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі Закон № 2493) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом № 889 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (далі Порядок № 283).
Відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з трудової книжки, позивач з 06.06.2001 р. працював на посадах органів місцевого самоврядування. Такі періоди роботи не враховані відповідачами до стажу державної служби.
Таким чином, період роботи позивача за період з 18.05.2010 по 07.05.2012 та з 19.09.2013 по 01.05.2016 на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Щодо періоду роботи на посаді секретаря комітету комсомолу з 12.11.1988 по 30.07.1991, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірному рішення вказаний період не зазначений як не зарахований, отже спір в цій частині відсутній, тобто в задоволенні вказаної частини позовних вимог належить відмовити.
Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 205150010712 від 10.10.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2024 року та при вирішенні питання зарахувати до його стажу державної служби періоди роботи з 01.06.1994 по 20.07.1999, з 01.04.2003 по 07.05.2012 та з 18.09.2013 по 30.04.2016.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі № 520/1883/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова