154/846/26
1-кс/154/205/26
27.02.2026 Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Володимирі за засобом відеофікації клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Нововолинськ, Волинської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України,
27.02.2026 до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, і в подальшому 05 лютого 2026 року, о 17 годині 36 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, знаходячись поблизу будинку №18 по вулиці Василя Стуса, міста Нововолинськ Волинської області, незаконно збув ОСОБА_7 частину блістера із двома таблетками, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0038 г. і який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №1, віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, продавши його останньому за ціною 300 грн.
Крім того, ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, діючи повторно, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін та в подальшому 15 лютого 2026 року, близько 16 години 50 хвилин, громадянин ОСОБА_7 , перебуваючи у супермаркеті «АТБ», що розташований на проспекті Перемоги, 16, міста Нововолинськ Волинської області, передав ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 600 гривень за збут вказаного наркотичного засобу.
В подальшому, 16 лютого 2026 року, близько 15 години 10 хвилин, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на збут вказаного наркотичного засобу, знаходячись поблизу будинку №18 по вулиці Василя Стуса, міста Нововолинськ Волинської області, незаконно збув передавши ОСОБА_7 частину блістера із трьома таблетками, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0058 г. і який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №1, віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Крім того, ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом та корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, діючи повторно, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, і в подальшому 23 лютого 2026 року, о 12 годині 10 хвилин, громадянин ОСОБА_7 , перебуваючи у супермаркеті «Епіцетр», що по вулиці Луцькій, б. №8, міста Нововолинськ Волинської області, перерахував на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 800 гривень за збут вказаного наркотичного засобу.
В подальшому, 23 лютого 2026 року, о 13 годині 22 хвилини, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на збут вказаного наркотичного засобу, знаходячись на зупинці громадського транспорту в селі Дігтів Володимирського району Волинської області, незаконно збув передавши ОСОБА_7 блістер із двома таблетками, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0039 г. і який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця №2, Список №1, віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Вказані кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та об'єднанні в одне кримінальне провадження за №12026030510000065 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
27 лютого 2026 року слідчим, за погодженням з прокурором, складено та в той же день вручено ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру у вчинені злочинів передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
На підставі викладеного слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких, та за яке передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі с конфіскацією майна, під впливом отримання якого в майбутньому, в останнього можуть з'явитись наміри переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи характеризуючи обставини, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснити дії, передбачені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний не заперечував свою причетність до інкримінованої підозри, щодо запобіжного заходу, просив обрати більш м,який, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що має проблеми зі здоров,ям та хотів би лікуватись перебуваючи вдома.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію підозрюваного, також заперечував проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що його підзахисний визнає причетність до інкримінованих правопорушень, а тому не має наміру впливати на свідків чи ухилятись від органу слідства, у зв'язку з чим просить обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Слідчий суддя, заслухавши клопотання слідчого, думку учасників справи, дослідивши представлені до клопотання матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов'язковим.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися з кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами за результатами проведення оперативних закупок наркотичних засобів, висновками експертів, протоколом обшуку, протоколом огляду предметів, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я; 4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснити дії, передбачені у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- через тяжкість злочинів, по яким йому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у разі доведення його вини, а також враховуючи, що ОСОБА_5 має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов'язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, тому є достатні підстави вважати, що він може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання;
- оскільки на даний час достовірно не встановлено джерело придбання ОСОБА_5 наркотичних засобів, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом приховування доказів його причетності до незаконного поводження із наркотичними засобами;
- так як на даний час не встановлено та не допитано всіх свідків у кримінальному провадження, ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів, може незаконно на них впливати;
- ОСОБА_5 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів.
ОСОБА_5 не заперечує свою причетність до вчинення інкримінованих правопорушень, вважається особою не судимою, офіційно не працевлаштований, отже не має постійного та законного джерела прибутку, має постійне місце реєстрації і проживання.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім даних, що характеризують підозрюваного, слідчий суддя враховує ті обставини, що інкриміноване правопорушення передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, при цьому досудовим органом тільки розпочато слідство по справі, не встановлено коло осіб причетних до вчинення вказаного злочину, незібрані докази, не допитані всі свідки, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку підозрюваного та дає достатні підстави вважати, що залишаючись на свободі він може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, може впливати на свідків, знищити докази по справі, вчинити новий злочин та переховуватися від органів досудового розслідування. Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, яка в теперішній момент перебуває у стані війни та активних бойових дій, що в тій чи іншій мірі впливає й на суспільство. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, внаслідок чого слідчий суддя приходить до висновку обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
З огляду на це, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, у зв'язку з чим підстави для задоволення клопотання сторони захисту та підозрюваного відсутні.
Доказів щодо стану здоров,я підозрюваного, які б перешкоджали його перебуванню в умовах слідчого ізолятору слідчому судді не представлено.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінальних правопорушень у яких підозрюється особа - злочини, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 307 КК України, один з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, якому інкримінується те, що він здійснював незаконний збут наркотичних засобів, а також приймає до уваги його відношення до інкримінованого злочину, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, тривалість можливого вчинення указаного кримінального правопорушення, а тому вважає, що в даному випадку повинно бути визначена застава в розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 160450 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
У разі внесення застави, слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрювану обов'язки визначені ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Нововолинськ, Волинської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 27.04.2026 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 16 год. 10 хв. 27.02.2026 року, тобто з моменту постановлення ухвали суду про застосування запобіжного заходу.
Негайно взяти під варту підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 160450 (сто шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят) гривень.
Згідно з ч.7 ст.182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 160450 (сто шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят) гривень, внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м.Київ МФО 820172 та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору або суду.
Згідно з ст.183 КПК України у разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, або суду у кримінальному провадженні двічі на тиждень - щовівторка і п'ятниці;
2) не відлучатися із місця свого проживання без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала діє до 27.04.2026 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 11-00 год. 02.03.2026
Слідчий суддя: ОСОБА_8