Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 березня 2026 року № 520/134/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,
при секретарі судового засіданні - Трунов М.В.,
за участі представників:
позивача - Криворучко Л.С.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )
до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Садова, буд. 10, м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 41430510)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Відділ, ВДВС), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79823164 від 02.01.2026.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження, тому не був обізнаний про наявність вказаного виконавчого провадження та не міг знати про зобов'язання його державним виконавцем виконати судове рішення. Відтак, на переконання позивача, державним виконавцем було передчасно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки не було встановлено чи дійсно позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та обізнаний про термін виконання судового рішення. З тексту оскаржуваної постанови про накладення штрафу не вбачається, в який спосіб державним виконавцем було встановлено, що судове рішення було невиконане дійсно без поважних причин, не вбачається також виконання дій, спрямованих на встановлення обставин, які стали підставою для невиконання рішення, або на їх відсутність.
Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні в приміщенні ХОАС на 02 березня 2026 року о 14:00 год.
Запропоновано відповідачу, у строк до 26.02.2026 року, надати до суду відзив на позов, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання), в тому числі копію виконавчого провадження.
До судового засідання відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи відзиву на адміністративний позов, в тому числі копію виконавчого провадження не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просиві позов задовольнити з підстав та мотивів, що у ньому викладені.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до судового засідання не прибув. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
При цьому ухвалою ХОАС від 27.02.2026 р. по справі клопотання представника відповідача Черьомухіної Є. М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів було задоволено та забезпечено вказаному уповноваженому представнику відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.03.2026 року о 14.00 год. в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
Під час з'єднання з представником відповідача Черьомухіною Є.М. програма ЄСІТС не віднайшла вказаного представника за контактними даними, які нею було зазначено у заяві про участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ від 27.02.2026 р.
За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, справу розглянуто без участі представника суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2025 року у справі № 619/7185/25, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04.02.2026 р., заяву адвоката Алексєєва Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності - задоволено.
З метою забезпечення позову:
- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: реєстрацію правочинів щодо відчуження, зміни власника, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно об'єкту нерухомого майна - садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634;
- заборонено ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) вчиняти дії щодо відчуження, передачі в іпотеку, здачі в оренду об'єкта нерухомого майна - садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634.
Як встановлено судом з Автоматизованої системи виконавчого провадження за № АСВП 79823164, виконавче провадження з виконання ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2025 року у справі № 619/7185/25 про забезпечення цивільного позову відкрито 15.12.2025 р.
02 січня 2026 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження за № 79823164 винесено постанову про накладення штрафу.
Як убачається із зазначеної постанови відповідача: «державним виконавцем 02.01.2026 року об 11:30 у додатку ZOOM проведено виконавчі дії в режимі відео конференції. Про проведення виконавчих дій сторонми були повідомлені заздалегідь шляхом направлення поштовою кореспонденцією, вимогу державного виконаця про проведення виконавчих дій.
Сторони виконавчого провадження на зв'язок не вийшли, про що буде складено акт державного виконавця від 02.01.2026 ВП № 79823164 та винесено постанову про штраф.».
Спірною постановою державний виконавець, керуючись приписами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. і зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування спірної постанови.
Суд відзначає, що імперативними приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404- (далі - Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 3 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1 та 2 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом п. 1 ч. 3 вказаної статті Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та згідно з пунктом 16 цієї ж статті - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абз.1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404).
Порядок надсилання документів виконавчого провадження визначено статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються адресатам рекомендованим поштовим відправленням.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, тому не був обізнаний про наявність виконавчого провадження та не міг знати про зобов'язання його державним виконавцем виконати судове рішення, через що винесення спірної постанови про накладення штрафу було передчасним.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 9 Розділу І Інструкції № 512 встановлено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
Положеннями пункту 12 Інструкції № 512 передбачено, що у вимозі виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Згідно пунктів 2 та 3 Розділу XIV Інструкції № 512 у разі наявності у діях боржника або інших осіб ознак злочину, передбаченого статтями 342, 343, 382, 388 Кримінального кодексу України, виконавець звертається до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою для винесення державним виконавцем вимоги є невиконання рішення суду боржником без поважних причин. Поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі № 640/11079/19, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17, від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20 та від 20 травня 2021 року у справі №480/4549/19.
Отже, аналіз наведених норм Закону № 1404 та наведених висновках Верховного Суду, котрі, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають урахуванню судом у цій справі, дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем наявності чи відсутності поважних причин його невиконання.
Суд відзначає, що відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів: направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, перевірки державним виконавцем виконання рішення суду, доказів складання та направлення боржнику відповідних вимог, актів тощо, де було би зазначено, що станом на вказану дату рішення суду боржником не виконано, причини такого невиконання та надано оцінку поважності причин такого невиконання.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів перевірки наявності чи відсутності поважних причин невиконання судового рішення, а отже, з урахуванням вищенаведеного, й спірна постанова про накладення штрафу є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення, через що суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 02.01.2026 у виконавчому провадженні № 79823164 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 1700, 00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Садова, буд. 10, м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 41430510) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064, 96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст. 287 КАС України.
Повне рішення складено та проголошено у судовому засіданні 02.03.2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.