Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 березня 2026 року справа № 520/25529/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ»
та Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України»
про визнання протиправними та скасування рішення, відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» (далі по тексту - відповідач-1) та Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі по тексту - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення медичної (військово-лікарській) комісії Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ», оформлене довідкою №708-с/НГУ від 22.07.2025, якою військовослужбовця ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби без обмежень та без врахування усіх захворювань та їх причинного зв'язку із захистом Батьківщини;
- визнати протиправною та скасувати відмову Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», що викладена у формі листа №33/4Є730 від 27.08.2025, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на довідку №708-с/НГУ від 22.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час виконання бойового завдання та під час захисту Батьківщини, позивач отримав поранення. Позивач 22.07.2025 пройшов медичний огляд військовослужбовця щодо встановлення ступеня придатності до військової служби, за результатами якої Довідкою військово-лікарської комісії №708-с/НГУ від 22.07.2025 встановлено, що позивач придатний до військової служби. У зв'язку з незгодою з висновками ВЛК представник позивача звернувся до державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» із заявою про перегляд довідки №708-с/НГУ від 22.07.2025. Представник позивача зазначає, що відповідь Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» у формі листа свідчить про неналежний розгляд заяви про перегляд Довідки ВЛК, не відображає жодних дій щодо дослідження фактичного стану здоров'я позивача, не містить жодних доказів належно виконаної процедури проведення медичного огляду військовослужбовця, відповідно до встановленого законодавством порядку, що свідчить про протиправність такої відповіді та про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що грубо порушує права та інтереси позивача. Просить задовольнити позов.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач-1 20.10.2025 та відповідач-2 23.10.2025 через систему "Електронний суд" подали відзив на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Капітан ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді заступника командира 2 роти спеціального призначення по роботі з особовим складом батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач 22.07.2025 пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ».
Рішення комісії оформлено довідкою №708-с/НГУ від 22.07.2025, у якому зазначено, що на підставі статті 79в, 36в, 10в, 62в, 67в та графи ІІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 №402 (зі змінами) - Придатний до військової служби.
З висновками М(ВЛ)К в частині про повну придатність до проходження військової служби та непов'язаність захворювань («змішаний астигматизм обох очей з різницею в 2 меридіанах в 1,25д на праве око, в 2,0д на ліве око. Аномальна трихромазія тип С.» та «мікроаденома гіпофіза») із захистом Батьківщини та незазначенням у рішенні усіх захворювань, ОСОБА_1 не погодився.
Представником позивача 15.08.2025 подано до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» скаргу від 15.08.2025 (вх.№Є-704 від 15.08.2025) щодо оскарження рішення М(В)ЛК Державної установи «Східне Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» про придатність ОСОБА_1 до військової служби (довідка від 22.07.2025 №708-с/НГУ), яка за дорученням розглянута Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
Листом від 27.08.2025 Державною установою «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повідомлено, що розглядом медичної документації, складеної за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 22.07.2025 №708-с/НГУ про придатність до військової служби прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МО України від 14.08.2008 №402). Підстав для його перегляду наразі немає.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу»
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232 “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами 2, 3 статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017р. № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017р. за № 559/30427 (далі - Положення № 285).
Пунктом 2 розділу І Положення №285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є:
1) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);
7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1306).
Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до пункту14 розділу ІІ Положення № 285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення № 285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402; в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення № 402).
Згідно пункту 2.3.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно п.2.3.5 розділу І Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системно аналізуючи норми Положення № 402 та Положення № 285 у їх взаємозв'язку суд зазначає, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз'яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
У листі № 33/4-Є-730 від 27.08.2025 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», за підписом начальника установи - лікаря І.Яворського, формально зазначив про відсутність підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К, що не може бути визнано вмотивованою відмовою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено.
На думку суду, відповідач формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об'єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
Водночас позивач, обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, наполягає на наявності у нього захворювань, підтверджених медичними дослідженнями у медичних закладах, що не досліджено відповідачем. Щодо ст. 79 пункту «Б» (позивачу вже встановлено лікарем комісії), ст. 39 пункту «Б» Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, та всупереч висновкам лікаря-отоларинголога від 07.07.2025, проведеним дослідженням вказано, що захворювання позивача відповідають ст. 79 пункту «В», ст.39 пункт «В».
Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Натомість, ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні довідки ВЛК від №708-с/НГУ від 22.07.2025, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, внаслідок чого суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його до ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відтак, зазначеним підзаконним нормативно-правовим актом визначено, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз'яснення, щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
Вказані висновки суду кореспондуються з положеннями пункту 19 розділу ІІІ, а також пункту 1 розділу VIII Положення № 285, згідно яких, за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Рішення (постанови) М(ВЛ)К включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
Водночас, на думку суду, для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено. Обмеження права на оскарження лише через формальні недоліки оформлення рішення було б порушенням конституційного принципу доступу до правосуддя.
ЦМ(ВЛ)К у таких відносинах при прийнятті рішень зобов'язана діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Цей принцип закріплений у частині другій статті 19 Конституції України та є одним із критеріїв при перевірці адміністративним судом правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи норми Положення № 285 суд зазначає, що ЦМ(ВЛ)К при розгляді заяви/скарги на рішення М(ВЛ)К свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованим рішенням (постановою) з викладенням всіх обставин та аргументів.
Отже, відсутність належним чином оформленої постанови ЦМ(ВЛ)К про перегляд постанови М(ВЛ)К свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач листом від 27.08.2025 формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об'єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише на підставі “підстав для перегляду на теперішній час немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Натомість ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні довідки ВЛК від №708-с/НГУ від 22.07.2025, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення.
Щодо посилання представника відповідача на положення абзацу 3 пункту 11 розділу 10 Положення № 285, згідно якого передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, а особі, яка звертається надається письмове роз'яснення, суд зазначає про те, що в даному випадку йдеться про окрему процедуру, яка за формою та значенням є відмінною від оскаржуваної.
Так, змістом зверненням особи до М(ВЛ)К не може порушуватися питання щодо оскарження перед нею її ж власного рішення, оскільки такі оскаржуються до ЦМ(ВЛ)К, відтак вказана норма врегульовує правовідносини, щодо розгляду звернень котрі за змістом можуть належати виключно до повноважень М(ВЛ)К і жодного відношення до ЦМ(ВЛ)К не мають.
Таким чином, вказана правова позиція сторони відповідача судом відхиляється.
Так, статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
У пункті 50 рішення від 13.01.2011 у справі “Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах “Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та “Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначалось, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення медичної (військово-лікарській) комісії Державної установи “СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ», оформлене довідкою №708-с/НГУ від 22.07.2025, якою військовослужбовця ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби без обмежень та без врахування усіх захворювань та їх причинного зв'язку із захистом Батьківщини та визнати протиправною та скасувати відмову Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», що викладена у формі листа №33/4Є730 від 27.08.2025, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на довідку №708-с/НГУ від 22.07.2025, та, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати медичної (військово-лікарській) комісії Державної установи “СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» (49045, м. Дніпро, вул. Полігонна, 16, код ЄДРПОУ: 08805223) та Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (04116, Україна, Харківська обл., місто Харків, місто Київ, вулиця Бердичівська, 1 код ЄДРПОУ:08735882) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення медичної (військово-лікарській) комісії Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ», оформлене довідкою №708-с/НГУ від 22.07.2025, якою військовослужбовця ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби без обмежень та без врахування усіх захворювань та їх причинного зв'язку із захистом Батьківщини.
Визнати протиправною та скасувати відмову Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», що викладена у формі листа №33/4Є730 від 27.08.2025, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на довідку №708-с/НГУ від 22.07.2025.
Зобов'язати Державну установу «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА