Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 березня 2026 р. № 520/32728/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Рівненської обласної військової адміністрації, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Рівненської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р.
2. Визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р. першими керівниками Рівненської обласної військової адміністрації в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян».
3. Зобов'язати Рівненську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р з дотриманням вимог ЗУ «Про звернення громадян».
В обґрунтування позову зазначено, що дії Рівненської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р. та бездіяльність Рівненської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р. першими керівниками Рівненської обласної військової адміністрації в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою суду від 17.12.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Від відповідача, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.05.2018.
Позивач 01.07.2025 через сайт Урядовий портал звернувся до Рівненської обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням № ПР-19007230 від 01.07.2025, в якому запропонував вирішити питання стосовно надання особам з інвалідності внаслідок війни одноразової грошової допомоги у 2025 році у наступних розмірах: особа з інвалідністю ІІІ групи в наслідок війни - 15000 гривень; особа з інвалідністю ІІ групи в наслідок війни - 20000 гривень; особа з інвалідністю І групи в наслідок війни - 25000 гривень
До звернення долучено копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Листом від 22.07.2025 №07-П-50-соц за підписом директора Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації Рози Слободенюк надано відповідь на вказане звернення, в якій зокрема було роз'яснено порядок отримання грошової допомоги.
Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення, а саме порушення частини другої статті 14 Закону України "Про звернення громадян", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96 (далі - Закон №393/96).
Частиною 1 статті 1 Закону №393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Статтею 4 Закону №393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно із положеннями статті 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача №ПР-19007230 від 01.07.2025 відповідало вимогам статті 5 Закону №393/96, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Суд зазначає, що предметом розгляду справи є правомірність надання відповідачем відповіді від 22.07.2025 №07-П-50-соц за підписом директора Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації Рози Слободенюк
При цьому, що позивачем не оскаржується зміст наданої відповіді, однак вказується, що така відповідь надана не уповноваженою особою.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 14 Закону №393/96 передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Частиною 1 статті 15 Закону №393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №393/96 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відтак відповідно до статей 14-16 Закону №393/96 першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто надається відповідь на пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Натомість, згідно з частиною 3 статті 15 Закону №393/96 відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону №393/96).
Тож, з положень частини 3 статті 7, частини 3 статті 15, частини 4 статті 22 Закону №393/96 слідує, що відповідь на звернення громадянина має бути надана органом чи посадовою особою, до компетенції та повноважень яких віднесено вирішення порушених зацікавленою особою питань.
Відповідно до статті 20 Закону №393/96, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Згідно із статтею 19 Закону №393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Аналізуючи наведені норми Закону №393/96 суд зазначає, що пропозиція (зауваження) осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону №393/96, повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.
Як вказав Конституційний Суд України, з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров'я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов'язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги (абзац десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другого сенату) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019). Одним із проявів такої поваги з боку держави до осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, є передбачена частиною другою статті 15 Закону №393/96-ВР гарантія розгляду їхніх заяв (клопотань) особисто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, він має право на особистий розгляд його заяв (клопотань) першими керівниками органів державної влади.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01.07.2025 через сайт Урядовий портал звернувся до Рівненської обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням № ПР-19007230 від 01.07.2025.
До вказаної пропозиції-зауваження позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_1 від 11.05.2018, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.
У відповідь на звернення позивача від 01.07.2025 листом від 22.07.2025 №07-П-50-соц за підписом директора Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації Рози Слободенюк надано відповідь на вказане звернення, в якій зокрема було роз'яснено порядок отримання грошової допомоги.
При цьому жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Рівненської обласної військової адміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) наведений лист не містить. Не надано таких доказів і під час судового розгляду справи.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач допустив неналежний розгляд пропозиції-зауваження ОСОБА_1 № ПР-19007230 від 01.07.2025, оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог ч. 2 ст. 14 Закону №393/96, відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни, розглядаються першими керівниками державних органів особисто.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону №393/96, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій Рівненської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 № ПР-19007230 від 01.07.2025, та з метою ефективного захисту прав позивача зобов'язати відповідача, розглянути звернення (пропозицію - зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007230 від 01.07.2025 з дотриманням ч.2 ст.14 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду по даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Представником позивача було надано до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача, в якій останній зазначив, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 03.12.2025 Б/Н щодо виплати гонорару подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі є неможливим.
У вказаній заяві представник позивача просив вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог та для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання.
З приводу вказаної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки представником позивача не подано доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не вирішується. У разі подання позивачем відповідних доказів, указане питання буде вирішено судом без повідомлення учасників справи, з огляду на приписи ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Рівненської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції- зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007230, від 01.07.2025р.
Зобов'язати Рівненську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007230 від 01.07.2025 з дотриманням ч.2 ст.14 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.